1.4. Родинний культ.

З давнього часу родина була в нас дуже міцна, бо ЇЇ скріплював родинний культ. Культ домового божества надзвичайно старий, відомий у всіх індоєвропейських народів. Домове вогнище (очаг), на якому горів невгасимий вогонь, здавна був головною Святинею дому, — він беріг щастя дому і всіх членів родини. Домове родинне вогнище було в нас першим жертівником, а голова родини — першим жерцем. Старший в родині, батько (пор. пізніше „батюшка" — Священик) виконував усі необхідні обряди, пов`язані з домовим вогнищем. Богом домового вогнища став у нас домовик, чи домовий, що витворився з найдавнішого часу; в давніх „Словах" він зветься „хороможитель". Домовик — постійний вартовий дому, покровитель і охоронитель родини. Живе він під піччю чи в запічку, куди з часом перенеслося домове вогнище. Звичайно домовик своїм допомагає, а чужим шкодить; перед нещастям він конче появиться своїм. Але він може шкодити й своїм, коли вони належно не задобрюють його. Розгнівавшись, домовик тісує скотину, заїжджує вночі коні, грюкотить уночі по хаті, в сінях, на горищі, і не дає людям спати, — це ясна ознака, що розгнівили домобика й треба його задобрити. Часом домовик буває привередливий, і любить скотину тільки якогось одного кольору, а скотину іншого кольору мордує. З цим господар мусить рахуватися, і тримати домову скотину тільки любої домовику масті. При конях у стайні добре тримати козла, — він боронить їх від домовика. При переході на нове чи друге помешкання треба виконати цілий обряд, щоб і свій домовик перейшов з родиною.Якоїсь особливої однієї назви для домового бога в нас не склалося, але одною з них була, здається, Чур чи Цур та Пек. Цур і Пек так само оберігали родину, і в разі небезпеки на ворога пускали свого Цура й Пека закляттям: „Цур тобі, Пек!" Звідси й старі наші вирази: „цуратися" — відділятися, відійти від когось за мету Цура, „спекатися" — позбутися неприємного при допомозі Пека. Може сюди й слово: безпека, небезпечний (без Пека). Чур абоЦур,чи ж Щур, — це обоготворений предок, пращур. Кажемо часто й тепер: Цур тобі, пек тобі! Божок Цур охороняв і родове майно, границі. „Від-цуратися" — покинути свою родову границю, свою родину.У хаті деякі частини її набирали великого значення. Піч стала річчю ритуальною, — це родинний вівтар, де знаходяться боги родинного вогнища. Ось тому піч грає важливу ролю в домовому ритуалі, напр. при сватанні: дівчина її „колупає", ніби просячи ради й заступництва в домовика. Коли молода вперше входить до хати молодого, то приносить і чорну курку з собою, яку впускає під піч, де знаходиться домовий бог, — це йому жертва від нового члена родини. Вона ж, жінка, стає й постійним сторожем домового вогнища. На Новий Рік піч у збільшеній пошані, бо тоді її весілля.Поріг — границя хати, за ним уже чужий бог,тому й поріг грає роль при ритуальних обрядах, напр. на весіллі, на Похоронах. Виносячи покійника з хати, конче стукають тричі труною об поріг, щоб покійник уже не вертався до хати. Найпочесніше місце вхаті — покуть, де в куті сходяться краями дві лавки. Новонароджену дитину, сповивши, кладуть на покуті. Господар хати в свята сідає на покуті, там же садовить почесних гостей. В глибоку давнину покійників ховали під покутем або під порогом, тому ці місця й дуже шановані.В карти у нас грають скрізь. Але мало хто знає, яку згубну силу мають вони для душі людини. Захоплення картами розвиває жагуче бажання переваги над суперниками і служить розвитку гордині.У разі поразки гравець впадає в роздратування, гнів і навіть лють, або зневіру, розпач, самогубство. Часто карткові ігри закінчуються обманом, бійками, втратою майна, вбивством.Карти розбещують душу людини, і тому вони є улюбленимзаняттям чаклунів, шулерів, ворожок, злодіїв, п'яниць ... Адляхристиян вони представляють особливу небезпеку, тому що позбавляють життя вічного. У чому ж таїться убивча сила карт? Гральні карти - засіб, через яке людина входить в спілкування з демонами. Вони були створені темними силами як блюзнірське богозневаги хресних страждань Господа нашого Ісуса Христа. Карткові масті позначають: хрест, на якому був розіпнутий Спаситель, копіє, яким Він був прободен, губку, піднесену Йому з оцтом, і чотиригранні цвяхи, якими Спаситель був прибитий до хреста.І по неуцтву багато людей, перекидаючись «в дурня», дозволяють собі хулити Господа, беручи, приміром, карту з зображенням хреста «трилисника», тобто хреста Христового, якому поклоняється півсвіту, і, кидаючи її набрежно зі словами (прости, Господи !) «треф», що в перекладі з єврейського означає «поганий» або «нечисть!» Та мало того, ці сміливці, які загралися в самогубство, по суті вірять у те, що хрест цей «б'ється» який-небудь паршивого «козирноюшісткою », зовсім не відаючи, що«козир»і«кошер»пишеться, наприклад по-латині, однаково.Давно пора було б прояснити справжні правила всіх карткових ігор, при яких «у дурнях» залишаються всі грають: вони полягають у тому, що ритуальні жертвоприношення, по-єврейському звані талмудиста «кошерними» (тобто «чистими»), нібито мають силу надживотворящим Хрестом!Якщо знати про те, що гральні карти неможливо використовувати в інших цілях, крім опоганення християнських святинь на радість бісам, то стане гранично зрозуміла роль карт і в «ворожіннях» - цих бридких шуканнях бісівських одкровень. Чи треба в зв'язку з цим доводити, що кожен торкався до колоди карт і не приніс щирого покаяння на сповіді в гріхах богохульства і блюзнірства має гарантовану прописку в пеклі?Картярська масть «черви» ображає свого євангельську губку на палиці. Як попереджав про Своє отруєння Христос, вустами царепророка Давида, що воїни «дали Мені в їжу жовч, а в спразі моїм оцтом мене напували» (Пс. 68, Картярська масть «бубни» ображає свого євангельські ковані чотиригранні зазубрені цвяхи, якими були прибиті руки і ноги Спасителя до древа Хреста. «Розіп'ятий з Христом нерозкаяний розбійник, подібно нинішнім картяра, зневажив хресні страждання Сина Божого і, за завзята, по нерозкаяність, назавжди відправився в пекло, а розбійник розсудливий, подаючи всім приклад, покаявся на хресті і тим успадковував вічне життя з Богом. Тому будемо пам'ятати твердо, що для нас, християн, не може бути ніякого іншого предмета сподівань і надій, ніякої іншої опори в житті, ніякого іншого об'єднуючого й надихає нас прапора, крім єдино рятівного знамення непереможного Хреста Господнього!»(легенда із біблії.)Винуватцям гри в карти слід неодмінно покаятись на сповіді в церкві.