1.3.Культи та забобони.

Одним з головних культів на Україні був культ вогню. Українці вірили в небесне походження вогню, який Бог передав людям через громові стріли. Звідси й віра у святість домашнього вогнища. З культом вогню пов'язані різні обряди та магічно-ритуальні дії. Так, витопивши піч, господиня ставила в неї посудину з водою і кидала трохи дров - своєрідне жертвоприношення домівці. Важливе значення надавалося і ритуально-очисним функціям вогню (обкурювання димом, символічне спалювання, дріт через вогонь, щоб позбутися хвороби, відвернути злих духів тощо). З цією ж метою вогонь використовувався у купальських, весільних та інших обрядах.Священні властивості приписувалися і воді, до якої слід ставитися обережно, щоб не осквернити її. "Вода Уляно, ти очищаєш луги, береги, очисть та зціли раба божого ..." - так починається одне з поширених заклинань на шкірні захворювання. Особливо цінувалася так звана непочата вода, яку треба було набирати з трьох чи семи криниць до схід сонця. Неодмінним атрибутом лікувальної та господарської магії українців вважалася освячена йорданська вода, якою кропили майно, худобу, щоб відігнати нечисту силу. Чудодійна сила приписувалася наговірній, нашептаній воді, яку заговорив знахар. Культ води відображався і в звичаях кидати гроші в криницю, в річку як викуп за душу утопленика тощо. Культ грози, пов'язаний із давнім слов'янським культом бога грози Перуна, зберігся у народній свідомості у пізньому християнському трактуванні боротьби пророка Іллі з нечистим. Народна фантазія наділяла громові стріли магічними властивостями, вони вважалися помічниками при лікуванні різних недуг. Подекуди вірили, що під час грому Ілля-Пророк возить по небу калачі, тобто дає землі породілля силу. Збереглися різноманітні повір'я, пов'язані з Громовими святами, які християнство приурочило до Іллі. З культів пішли забобони, де важливе місце у світогляді українців займали численні вірування, пов'язані з обережністю, обмеженнями, табу тощо. Зокрема, в деяких місцях вірили, що поганими є перші дев'ять днів березня. Тяжким днем вважався понеділок: у цей день не слід було впускати до хати сторонню жінку чи давати щось в борг, тому що весь тиждень буде поганий. У середу та п'ятницю не можна було когось проклинати, бо прокляття збудеться. Вірили також, що злі (лихі, прокляті) години бувають у злі (лихі) дні (з ранку і до обіду). Щоб убезпечити себе від злої години, неодмінно слід було остерігатися: у добрий час сказати, а в лихий промовчати. Часто народна фантазія пов'язувала успіх або невдачу в господарстві з місяцем: Якщо на молодий місяць робота не вдається - то не вдасться весь місяць. Чимало забобонів, іноді й зовсім небезпідставні, становлять ті, які пов'язані з вирощуванням городніх рослин. Великого значення надавали дотриманню численних застережень і табу, що стосуються християнських свят. Зокрема, на Благовіщення заборонялося торкатися насіння, бо не зійде; на Іллю не можна було йти в поле, бо Ілля спалить урожай і т.д.Цілий комплекс забобонів приурочується до святого-вечора, Великдня, Нового Року, Зелених свят. Так, на святій-вечір після заходу сонця намагалися не працювати, бо інакше добрі духи зникнуть із оселі. Забобони, як ми знаємо, існують і до сьогоднішнього дня і багато хто із нас їх виконує і дотримаються.