Розділ 1. Демонологія як наука.

1.1.Витоки української демонології

Демонологія - переважна частина образів української народної демонології має дохристиянське походження. Демонологічне уявлення пов'язувалися з явищами природи, господарсько-побутовим життям. Народна фантазія часто надавала демонічним істотам людську подобу, тобто наділяли їх антропоморфними рисами. У час прийняття християнства український народ мав розвинену демонологію. Однак з часом саме під впливом християнства змінився погляд на демонологію: надприродну силу воно остаточно обернуло в силу зла, нечисту. Етнографи вважають, що переважна більшість образів української демонології має дохристиянське походження. Вірування народу в злих духів пов'язувалися з їх уявленнями про навколишній світ. До найпоширеніших в українській демонології образів належать: відьми, русалки, мавки, домовики, упирі, вовкулаки, змії, песиголовці і т. д. Частина з них є генетичним продовженням та своєрідною трансформацією образу чорта, який, згідно народних вірувань, виник раніше, ніж із хаосу утворився.До українських демонологічних образів входили: Баба, Лісовик, Лісовиці, Мавки, Мамун, Морок Нічниця, Нявки, Однімок, Песиголовці, Повітрулля, Польовик, Русалки, Скарбник, Упир, Чорт (Дідько, Він, Той, Осинавець, Пек му, Щезник, Біс, Диявол, Люципер, Сатана, Сатанаіл, Лихий, Злий, Нечистий, Куций, Рябий, Лукавий, Ірод,Змій, Дябел, Чорний, Проклятий, Курний, Той що за спиною), Чугайстер, Шубін (Дух шабашу).

1.2.Надприродні сили.

В глибоку давнину первісна людина всюди довкола себе бачила багато такого, що було їй незрозуміле й сильніше від неї, що звичайно їй шкодило, і все те треба було не тільки вмилостивляти, але й зрозуміти. Зрозуміння довкільного світу давало первісній людині заспокоєння, бо навчало її відповідно жити, щоб не попадати в великі клопоти. Усі надзвичайні явища дуже рано були персоніфіковані, але злі духи звичайно отримували збірну назву, а не одиничне ім`я, певне тому, що їх було занадто багато, напр. лісовик,русалка, польовикт. ін.Стародавні писані пам`ятки часто згадують, що наші предки почитали річки, болота, потоки, криниці, джерела, гори, рослини, ліси тощо, і приносили їм жертви („жряху"), то це треба розуміти так, що почитали тих божків, які де проживали. Слов`янська демонологія була досить розвинена, бо слов`янин навколо себе бачив цілий світ вищих істот, усе було в його уяві одухотворене й персоніфіковане. Усе кругом було сильніше від людини, і все йому часто шкодило.Спочатку довколишні духи були добрими, але з бігом часу вони ставали й злими, особливо деякі з них, що все пильнували дошкульно нашкодити. Шкода від злих духів була найрізніша, але вони звичайно шкодять кожен у своїй ділянці. Скажемо, під час сну злий дух може влізти в людину, що лягла спати, не проказавши заклинання, і створити їй різні хвороби; може влізти злий дух і з водою, коли не прийняти відповідних мір. Неврожаї, голод, затьми, завірюхи, бурі, холод т. ін., взагалі всяке зло в природі чинять злі духи, щоб нашкодити людям. Навіть зла людина може тебе перестріти, наврочити, зочити т. ін., і треба вміти відцуратися від цього своєчасно й належно.Найголовніше, щоб берегтися від надприродних сил, — треба вміти їх належно вмилостивляти, вміти приносити їм улюблені жертви, і деякі духи справді вмилостивляються ними. Але на деяких і це не впливає, — тоді треба їх заклинати, залякувати, обманювати т. ін. Злі духи здавна сильно бояться кукурікання півня та брехання пса, а пізніше стали боятися й церковного дзвону, ладану та найбільше Хреста, — цього всього вони не терплять, а почувши, лякливо втікають до постійних своїх сховищ.Коли злі духи приносять на яку оселю загальну хворобу (пошесть), то ще й тепер рятують її самі жінки вночі: голі або в самих сорочках, з розпущеним волоссям, вони оборують оселю навкруги, при тому сильно галасують і б`ють у сковороди, чавуни, заслонки від печей і перелякана галасом хвороба втікає з оселі, і вже не вернеться у виораний круг. Коли така хвороба в літі, можна й обманом позбутися її: вночі жінки колядують по-під хатами, а хвороба з того думає, що то вже прийшла коляда з зимою, і налякана втікає.Взагалі всякої нечисти, бісів та дияволів дитим кругом, за який нечиста сила не дістанеться, (прогляньфільмза оповідання М. Гоголя „Вій"). Як на кого нападає зла сила, то від неї можна й відігнатися, вдаривши її наодлі (навідмах) правою рукою. Коли і пристріне зла людина, то шептуха мусить „вилити" й відшептати цей пристріт.Взагалі всякої нечисті, бісів та дияволів, дуже багато. Любить вона селитися по прірвах, безоднях та бур`янах. Пуста, порожня хата, улюблена оселя для нечистих: тут вони справляють свої гулянки вночі, аж хата ходором ходить! Особливо любить нечисть розгулювати вночі на молодику, коли народжується новий місяць. До здохлого всяка нечисть лине, а звідси й вираз: „Вішати на кому здохлих псів".Різних родів злої чи нечистої сили було дуже багато. Як я вже вище говорила, на початку, ці надлюдські духи були спокійні й допомагали людині, але пізніш вони обернулися, особливо підвпливом Християнства, в силу нечисту, в бісів, і їх зайняттям стало шкодити людям. Та Людина протее давала собі раду з цими духами, — їх треба вмилостивляти, треба вміти з ними обходитися й жити. Значно пізніше до надприродної сили віднесено й велетів, — великанів, що живуть десь на краю світу, на Сході. Це чудодійні стародавні сили, з якими воював ще Олександер Македонський, і які згадуються в „Олександрії". І загалом усе,що нас оточує має свою надприродну силу.