23. Столипінська аграрна реформа та її наслідки

Царський уряд, який прагнув зберегти за поміщиками землі і панівну роль у державі, в той же час змушений був сприяти буржуазному розвиткові країни. Щоб відвернути селян від боротьби за поміщицькі землі, зміцнити в них відчуття приватної власності і сприяти розвиткові капіталізму руським шляхом, а також створити собі соціальну базу на селі в особі куркульства, оскільки селянська маса в цілому його опорою бути не могла, царський уряд вирішив здійснити нову аграрну реформу, головним провідником якої став прем.єр –міністр П. Столипін. Причини здійснення:

1)необхідність вирішення аграрного питання, яке з економічного переросло в політичне.

2)послаблення конфронтації в суспільстві,відвернення загрози нового революційного вибуху.

Мета:

1)підвищити ефективність с/х виробництва.

2)збільшити товарність селянського господарства.

3)зміцнити соціальну опору самодержавства на селі.

4)вирішити проблему аграрного перенаселення.

Складові реформи:

1)руйнування селянської «общини» та закріплення за кожним господарем у приватну власність земель,якими він користувався.

2)надання кредитної допомоги селянам через .селянський земельний банк.

3)заохочення селян до переселеня у малозаселені райони Сибіру,Північного Кавказу і Середньої Азії.

Результати реформи в Україні:

1)упродовж 1907-1915рр. в індивідуальну власність закріпили землю(на Правобережжі-48% селян,на Півдні-42%,на Лівобережжі-16,5%)

2)селянський земельний банк протягом 1906-1916рр. продав укр.селянам близько 600 тис десятин землі,переважно поміщицької.

3)на нові землі протягом 1906-1912рр.виїхало з Наддніпрянщини близько 1 млн осіб,щоправда чверть повернулася додому.

24 Західноукраїнські землі на початку хх ст.: соціально-економічне,націон. Питання

Соціально-економічний розвиток Західної України, як і раніше, визначався її залежним становищем в Австро-Угорській імперії.

ЕКОНОМІКА: рисаДомінування в економіці краю іноземного капіталу. характеристикаНапередодні Першої світової війни іноземний капітал у промисловості, торгівлі, банках і різних кредитних установах західноукраїнських земель становив близько 1,5 млрд австрійських крон .

Риса нав'язування австро-угорськими картелями власної волі західноукраїнським підприємцям. характеристикаБудівництво нових фабрик і заводів було майже неможливим, якщо цього не бажали австро-угорські картелі. Вони поглинали всі підприємства, існування яких було небажаним для володарів картелів.рисаПромисловість мала однобокий, переважно сировинних характер розвитку. характеристикаОсновну частину продукції давали галузі, що займалися видобуванням і первинною переробкою місцевої сировини — лісова, лісопильна і нафтова. Інші галузі були розвинуті дуже слабо, а деякі — зовсім відсутні або представлені дрібними промислами.

СОЦІАЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ,НАЦ.ПИТАННЯ:На початку XX ст. на місці пригнобленої і безправної селянської маси виросла свідома своїх економічних, культурних і політичних інтересів українська нація. Це цілковито змінило на користь українців загальний баланс сил двох головних національностей — українців і поляків, що протистояли одна одній в краї. Українську Галичину всерйоз стали порівнювати з П'ємонтом. Розгорнулася гостра політична боротьба. Українські партії використовували соціальне піднесення мас для політичних виступів. Головними гаслами був поділ Галичини й національна автономія для її української частини, заснування українського університету у Львові, і, передусім, загальне виборче право. Стратегічним завданням була незалежність України. В австрійському парламенті українці добивалися різних поступок в економічній і культурній сферах та постійно висували основну вимогу - надання українським землям політичної автономії у складі Австро-Угорщини. Перебуваючи у меншості в галицькому сеймі, українські делегати рішуче відстоювали свої позиції, вдаючись при потребі до демонстративного залишення зали засідань або навіть до тактики протесту голосом, що зупиняло хід дебатів.