- •1. Найдавніші державні утворення і племена
- •2. Проблема прабатьківщини слов'ян
- •3. Розселення слов'ян на межі лісової і лісостепової зон у межиріччі Дніпра і Верхньої Вісли
- •4. Перші державні об'єднання східних слов'ян
- •5. Утворення Київської Русі
- •6. Прийняття християнства та його значення
- •7. Причини та наслідки роздробленності Русі
- •8. Галицько-Волинське князівство і його історична роль
- •9. Українські землі у складі Литовсько-Руської держави
- •10. Зародження та розвиток козацтва. Суспільно-політична організація Запорозької Січі
- •11. Люблінська унія та її історичні наслідки для України
- •12. Посилення соціального, релігійного та національного гноблення. Козацько-селянські повстання хv- поч. Хvі ст.
- •13. Визвольна війна українського народу сер. Хvіі ст.: мета, основні етапи та наслідки
- •14. Внутрішнє та зовнішнє положення України другої пол. Хvіі ст.
- •15. Наступ на політичну автономію України 1-ї пол. Хvііі ст.
- •16. Зруйнування Запорізької Січі
- •17. Правобережні та західноукраїнські землі. (хvіі-хvііі ст.)
- •18. Українські землі у складі Росії у хіх ст.
- •19. Національний рух у Наддніпрянській Україні
- •20. Західноукраїнські землі у хіх ст.
- •21. Суспільно –політичний стан України на початку хх ст.
- •22. Україна в демократичній революції 1905-1907 років.Українське питання у державній думі Росії.
- •23. Столипінська аграрна реформа та її наслідки
- •24 Західноукраїнські землі на початку хх ст.: соціально-економічне,націон. Питання
- •25. Україна у першій світовій війні
- •26. Утворення Центральної Ради, її внутрішня та зовнішня політика
- •27. Українська держава гетьмана п.Скоропадського
- •28. Директорія: соціальна база, політика
- •29. Західна Україна 1918-1919 рр.
- •30. Встановлення радянської влади в Україні. Політика більшовиків
- •31. Національно-державні відносини в Україні 20-30-х рр.
- •32. Соціально-економічний розвиток та його особливості
- •33. Сталінські репресії на Україні: масштаби та демографічні наслідки
- •34. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період
- •35. Напад фашистської Німеччини на срср. Перший період війни (червень 1941- весна 1942 рр.)
- •36. Окупаційні режими в роки другої світової війни
- •37. Рухи опору в Україні в роки другої світової війни
- •38 Звільнення України від окупантів. Вклад України у розгром нацистів
- •39 Україна у міжнародній політиці у повоєнні десятиріччя
- •40 Труднощі післявоєнної відбудови
- •41. Хрущовська “відлига” і її прояв в Україні. Дисиденство
- •42 Україна у другій пол. 60-х - першій пол. 80-х років
- •43. Україна у 60х-80х роках
- •44. Зростання суспільно-політичної активності населення кінець 80-х рр.
- •45. Проголошення незалежної України (1991) та перші кроки на шляху її затвердження
- •46. Проблеми та досягнення у сфері економіки, національно-культурному та релігійному житті
- •47. Україна на міжнародній арені
10. Зародження та розвиток козацтва. Суспільно-політична організація Запорозької Січі
Складність питання про місцезнаходження і час виникнення першої Січі полягає в тому, що стихійно прибуваючі на Запорожжя козаки будували у різних місцях так звані «городці» та засіки або ж «січі» з повалених дерев для захисту від ворожих нападів. Проте такі імпровізовані населені пункти були слабо укріпленими і тому під натиском ворога досить швидко припиняли своє існування, не лишаючи після себе згадки, зафіксованої в історичних джерелах. Саме тому заснування першої Запорозької Січі історики, як правило, пов'язують з ім'ям козацького ватажка Дмитра Вишневецького (Байди).Під його керівництвом протягом 1552-1556 pp. на о. Мала Хортиця було побудовано фортецю, мури якої не тільки гарантували безпеку, а й надалі стали своєрідною базою для здійснення походів на Крим, осередком згуртування запорозького козацтва.З часом на Запорожжі сформувалася нова українська (козацька) державність, яку фахівці називають праобразом, ескізом, зародком справжньої держави. Головними ознаками держави є існування особливої системи органів та установ, що виконують функції державної влади; право, що закріплює певну систему норм, санкціонованих державою; певна територія, на яку поширюється юрисдикція даної держави. Для Січі були притаманні усі ці ознаки. Специфічні історичні умови та обставини самого життя запорожців помітно вплинули на процес самоорганізації козацтва, зумовивши неповторний, оригінальний імідж козацької державності. Вищим законодавчим, адміністративним і судовим органом Січі була січова рада, її рішення були обов'язковими до виконання. Як правило, рада розглядала найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики, проводила поділ земель та угідь, судила злочинців, що вчиняли найтяжчі злочини та ін. Важливою функцією ради було обрання уряду Січі - військової старшини, а також органів місцевої влади - паланкової або полкової старшини. У різні часи чисельність козацької старшини була не однаковою й інколи становила понад 150 чоловік. До цієї групи козацтва входили: військова старшина - кошовий отаман, військовий суддя, військовий осавул, військовий писар та курінні отамани; військові служителі: хорунжий, бунчужний, довбиш, канцеляристи та ін.; похідні та паланкові начальники - полковник, писар, осавул та ін. Старшина зосереджувала у своїх руках адміністративну владу та судочинство, керувала військом, розпоряджалася фінансами, представляла Січ. на міжнародній арені.
11. Люблінська унія та її історичні наслідки для України
1 липня 1569 р. було підписано Люблінську унію, у відповідності до якої Польське королівство та Велике князівство Литовське об`єдналися в єдину державу – Річ Посполиту з виборним королем, спільним сеймом, спільною казною й грошовою одиницею, єдиною зовнішньою політикою.
Литва втратила свою державність, ставши частиною Речі Посполитої та зберігаючи автономію лише в місцевому управлінні, організації війська та судочинства. З усіх українських земель під владою Литви залишилися тільки Берестейщина та Пінщина, що межували з Білоруссю, а всі решта українські землі, тобто переважна більшість їх, відійшли під владу Польщі.
Негативні наслідки. Ця угода сприяла:
а) посиленню польської експансії на українські землі, наступу католицизму;
б) полонізації (ополяченню) української знаті;
в) покріпаченню селян, що було остаточно затверджено Литовським статутом 1588 р., який увів 20-річний термін піймання селян-утікачів і надав право шляхтичам самим установлювати всі повинності, розпоряджатися селянським життям і майном.
До позитивних наслідків унії можна віднести:
а) зближення українських земель із західноєвропейською культурою: через Польщу до України потрапляли ідеї Відродження, Реформації та Контрреформації; поширювалася західноєвропейська система освіти: українці навчалися в європейських університетах, прилучалися там до західноєвропейських наукових і художніх ідей, збагачували ними рідну культуру;
б) могутнє піднесення культурно-просвітницького руху, що сприяв зародженню та розвитку української національної самосвідомості; за відсутності держави культура залишалася єдиною сферою, у якій українці могли захистити свою самобутність.
Внаслідок унії польські магнати і шляхта здобули великі можливості для привласнення українських земель, нещадного визиску селян і міщан та для духовного поневолення народу. Українському народові доводилося докладати величезних зусиль, щоби не дати себе знищити чужій силі. Ці зусилля вивилися в зародженні та діяльності українського козацтва, братств тощо.
Люблінська унія спричинила зміни в адміністративному управлінні українських земель. Вища державна влада в Речі Посполитій належала королеві й вальному сеймові, до якого входили магнати, шляхта й вище католицьке духовенство.
Територія держави поділялась на шість воєводств: Руське, Белзьке, Волинське, Подільське, Брацлавське та Київське. На чолі кожного з них був воєвода. Воєводства поділялися на повіти, які очолювали старости, призначені королем. Представниками адміністративної влади були також каштеляни (коменданти фортець).
Під впливом унії змінилася й судова система. У кожному повіті впроваджувалися гродські та земські суди. Гродський суд очолював староста. Цей суд розглядав важливі кримінальні справи про наїзди, пограбування, побої, вбивства, крадіжки. Земський суд обирався місцевою шляхтою. Він розглядав цівільні справи, межові суперечки шляхти, розв`язував конфлікти щодо нерухомого майна.
Ще одним наслідком унії можна вважати процеси народної та феодальної колонізації, що розгорнулися в напрямку на схід та південний схід. На нових землях оселялися селяни-втікачі з районів розвинутого фільваркового господарства, де зростала панщина. Для заохочення селян магнати оголошували тут “слободи” – новопоселенцям надавалися значні пільги у виконанні повинностей на визначену кількість років.
Люблінська унія спричинила привласнення українських земель польськими магнатами й шляхтою, представники якої засновували тут фільварки та промисли. Українська шляхта, що дотримувалася православної віри, володіла невеликими маєтностями. В подальшому усунення української шляхти від влади призвело до того, що багато її синів поповнили козацтво (прикладом тому був Петро Конашевич-Сагайдачний), а в період Визвольної війни середини XVII ст. багато українських шляхтичів стали керівниками козацької армії.