
- •1. Найдавніші державні утворення і племена
- •2. Проблема прабатьківщини слов'ян
- •3. Розселення слов'ян на межі лісової і лісостепової зон у межиріччі Дніпра і Верхньої Вісли
- •4. Перші державні об'єднання східних слов'ян
- •5. Утворення Київської Русі
- •6. Прийняття християнства та його значення
- •7. Причини та наслідки роздробленності Русі
- •8. Галицько-Волинське князівство і його історична роль
- •9. Українські землі у складі Литовсько-Руської держави
- •10. Зародження та розвиток козацтва. Суспільно-політична організація Запорозької Січі
- •11. Люблінська унія та її історичні наслідки для України
- •12. Посилення соціального, релігійного та національного гноблення. Козацько-селянські повстання хv- поч. Хvі ст.
- •13. Визвольна війна українського народу сер. Хvіі ст.: мета, основні етапи та наслідки
- •14. Внутрішнє та зовнішнє положення України другої пол. Хvіі ст.
- •15. Наступ на політичну автономію України 1-ї пол. Хvііі ст.
- •16. Зруйнування Запорізької Січі
- •17. Правобережні та західноукраїнські землі. (хvіі-хvііі ст.)
- •18. Українські землі у складі Росії у хіх ст.
- •19. Національний рух у Наддніпрянській Україні
- •20. Західноукраїнські землі у хіх ст.
- •21. Суспільно –політичний стан України на початку хх ст.
- •22. Україна в демократичній революції 1905-1907 років.Українське питання у державній думі Росії.
- •23. Столипінська аграрна реформа та її наслідки
- •24 Західноукраїнські землі на початку хх ст.: соціально-економічне,націон. Питання
- •25. Україна у першій світовій війні
- •26. Утворення Центральної Ради, її внутрішня та зовнішня політика
- •27. Українська держава гетьмана п.Скоропадського
- •28. Директорія: соціальна база, політика
- •29. Західна Україна 1918-1919 рр.
- •30. Встановлення радянської влади в Україні. Політика більшовиків
- •31. Національно-державні відносини в Україні 20-30-х рр.
- •32. Соціально-економічний розвиток та його особливості
- •33. Сталінські репресії на Україні: масштаби та демографічні наслідки
- •34. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період
- •35. Напад фашистської Німеччини на срср. Перший період війни (червень 1941- весна 1942 рр.)
- •36. Окупаційні режими в роки другої світової війни
- •37. Рухи опору в Україні в роки другої світової війни
- •38 Звільнення України від окупантів. Вклад України у розгром нацистів
- •39 Україна у міжнародній політиці у повоєнні десятиріччя
- •40 Труднощі післявоєнної відбудови
- •41. Хрущовська “відлига” і її прояв в Україні. Дисиденство
- •42 Україна у другій пол. 60-х - першій пол. 80-х років
- •43. Україна у 60х-80х роках
- •44. Зростання суспільно-політичної активності населення кінець 80-х рр.
- •45. Проголошення незалежної України (1991) та перші кроки на шляху її затвердження
- •46. Проблеми та досягнення у сфері економіки, національно-культурному та релігійному житті
- •47. Україна на міжнародній арені
1. Найдавніші державні утворення і племена
Першим етнічним утворенням на території України, про яке залишилася згадка в писемних джерелах, були кіммерійці (IX — перша половина VII ст. до н. е.).кіммерійці були першими на Україні скотарями, що перейшли до кочового способу життя;
- вони опанували мистецтво їзди на конях і їхнє військо складалося з вершників;
- завдяки контактам із майстерними оброблювачами металів на Кавказі вони започаткували на Україні добу заліза;
- зростання ролі кінних воїнів зумовило занепад великих родів і виникнення військової знаті.
Скіфія. У VІІ-ІІІ до н.е. у степових районах Північного Причорномор'я, на території сучасної Південної та Південно-Східної України, а частково і в Криму панували скіфські племена. Вони займали значну територію від низин Дунаю до гирла Дону і Приазов'я.
Відомості про основні племенаподає грецький історик Геродот (V ст.. до н.е.). Наймогутнішим й найчисленнішим племенем, розповідає він, були скіфи царські, скіфи-кочівники, скіфи-землероби. еліно-скіфи, скіфи-хлібороби (орачі). На думку деяких вчених, більш імовірно, що скіфів-орачів можна вважати прапращурами українського народу.
На рубежі VІ-ІV ст.. до н.е. скіфський цар Атей усунув інших „царів” і узурпував усю владу.Скіфське царство збереглося, хоч розміри його значно зменшилися. Скіфія залишилася все ще сильною в економічному і воєнному відношеннях.
Більш міцною була Скіфська держава з центром у Криму, що склалася близько ІІІ ст. до н.е. Столицею нової держави стало місто Неаполь скіфський (неподалік від сучасного Сімферополя.
Рівень господарського життя населення Скіфії на той час був досить високими. Нижню сходинку соціальної градації скіфського суспільства займали раби. Скіфське царство може бути віднесено до держав рабовласницького типу.
Грецькі міста-держави. Перше поселення грецьких колоністів з'явилося ще у VІІ ст. До н.е. на невеликому острові Березань біля гирла Дніпро-Бузького лиману.
У VІ ст.. до н.е. вже було засновано ряд міст: на березі Бузького лиману - Ольвія, у східному Криму - Феодосія, Пантікапей (на місті сучасної Керчі). Пізніше ( в останній чверті І ст.. до н.е.) виникають Херсонес (поблизу Севастополя), Тіра (м. Бєлгород-Дністровський) та багато інших.
Державний лад грецьких міст Причорномор'я будувався на тих же засадах, що і політичний устрій античних полісів Греції. Вищим органом державної впади у містах Північного Причо-рномор'я були народні збори.
В античних містах-державах функціонував суд. Так, в Ольвії суд складався з декількох відділів, кожний з яких відав певним колом питань. У судочинстві брали участь судді, обвинувачені, свідки.
До вільних людей застосовувалися такі покарання, як смертна кара, штрафи, конфіскація майна. Фізичне знищення повсталих рабів свідчило про те, що панування рабовласницького ладу обері-галося тут, як і в метрополії, найжорстокішими покараннями.
Боспорське царство. У V ст. до н.е. склався союз ряду грецьких держав-полісів, котрі були розташовані по обох берегах Керченської протоки. Ви-никло Боспорське царство, яке відіграло важливу роль в історичній долі народів Східної Європи. Центром цієї території було місто Панті-капей (сучасна Керч), яке займало дуже вигідне місце в економіч-ному і воєнному відношеннях. Воно й стало столицею Боспорського царства.
Соціально-економічні відносини у Боспорському царстві були такими ж, як і в окремих грецьких містах-колоніях і місцевих племінних союзах, котрі входили до його складу.
Економічну основу Боспору становило розвинуте землеробст-во, яке не тільки давало продукти харчування для власного населен-ня, а й забезпечувало значний експорт хліба та інших сільськогос-подарських продуктів. Серед боспорських майстрів були металурги, які оброб-ляли залізо і бронзу, каменярі, теслі, ткачі та представники багатьох інших професій. Надзвичайно розвинутим було ювелірне виробни-цтво.
Товарне виробництво, жвава внутрішня й зовнішня торгівля, наявність власної монетної системи стимулювали розвиток договір-них відносин: купівлі-продажу, дарування, позики тощо. Найбільш небезпечними злочинами вважалися: повстання, змова проти царської влади, зрада та ін.