- •25.1. Сутність та структура економічного потенціалу національної економіки. Національне багатство.
- •25.2. Індекси чинників і результатів виробництва. Виробнича функція.
- •26.1. Науково-технічний потенціал. Вплив науково-технічного прогресу на віддачу основного потенціалу. Модель технічного комплексу. Інформаційний потенціал.
- •26.2. Показники державних фінансів.
- •27.1. Трудовий потенціал та його чинники. Оцінка цінності людини для національної економіки.
- •27.2. Вплив валютного курсу на макроекономічні процеси.
- •28.1 Природно-ресурсний потенціал
- •28.2. Особливості моделі формування та розвитку вітчизняного фондового ринку.
- •29.1. Соціально-економічний потенціал України та проблеми його ефективності
- •29.2. Грошово-кредитний ринок: показники стану та взаємодія грошового та товарних ринків.
- •30.1. Основні індикатори товарного ринку України: їх структура та взаємозв'язок.
- •30.2.Сутність національної макроекономіки: принципи функціонування, структура.
26.1. Науково-технічний потенціал. Вплив науково-технічного прогресу на віддачу основного потенціалу. Модель технічного комплексу. Інформаційний потенціал.
Науково-технічний потенціал держави (промисловості, окремої галузі) - сукупність науково-технічних можливостей, що характеризують рівень розвитку даної держави як суб'єкта світового господарства й залежних від кількості і якості ресурсів, що визначають ці можливості, а також від наявності фонду ідей і розробок, підготовлених до практичного використання (впровадженню у виробництво). У процесі практичного освоєння нововведень відбувається матеріалізація науково-технічного потенціалу.
Таким чином, науково-технічний потенціал, з одного боку, характеризує реальні можливості держави використовувати об'єктивні досягнення науково-технічного прогресу, а з іншого боку - ступінь особистої участі в ньому. Відомо, що участь будь-якого наукового дослідження в створенні суспільно корисної потребительной вартості виражається в тому, що результатом його є така наукова або технічна інформація, що, втілюючись у різні технічні, технологічні або які-небудь інші нововведення, перетворюється в один з необхідних факторів для розвитку виробництва. Однак було б, мабуть, помилковим розглядати науково-технічну творчість і його зв'язок з виробництвом лише як процес поставки необхідної для виробничої діяльності інформації. Наукові дослідження, особливо в області природних і технічних наук, по своїй природі й діалектичному призначенні усе більше перетворюються в безпосередню складову частину процесу матеріального виробництва, а прикладні дослідження й дослідно-конструкторські розробки практично можна вважати невід'ємною складовою частиною цього процесу.
Використання в промисловому виробництві нової техніки, технології та інформаційних систем, що стає провідним фактором зростання продуктивності економічних ресурсів. Оскільки нова техніка й нові технології (у тому числі інформаційні) мають ліпші показники продуктивності, потужності, швидкості, енергоємності тощо, відбувається зниження витрат економічних ресурсів у розрахунку на одиницю промислової продукції. Так, проведений у США статистичний аналіз впливу трьох головних факторів — капіталу, праці й науково-технічного прогресу — показав, що нині внесок НТП в економічне зростання США досягає 70%.
НТП суттєво впливає на структуру економіки. Усе більшого значення набуває інфраструктура: зв’язок, транспорт, шляхове господарство, інформаційні системи, енерго-, водо- та газопостачання, загальна й професійна освіта та ін. НТП впливає на зміни галузевої структури промисловості. Завдяки безперервному розвитку науки і техніки з’являються нові виробництва та галузі. Досягнення у сфері створення нових матеріалів, зменшення матеріаломісткості продукції, розвиток інфраструктури виробництва помітно послаблюють вплив природно-географічних умов, залучаючи нові види сировини, палива та енергії, розміщуючи виробництво в нових регіонах.
Інформаційний потенціал розглядається як наявні обсяги інформаційних ресурсів, техніки, технології та інших засобів, створювати, обробляти, передавати інформацію.
В умовах переходу до постіндустріального суспільства, продукування інформації розглядається як самостійна виробнича галузь, а інформація як специфічний товар. Вона виступає елементом ринкового механізму, який поряд із ціною та корисністю впливає на рівновагу і оптимальний стан ринку.
Інформаційні ресурси мають власні особливості, що відрізняють їх від інших ресурсів, а саме інформація впливає на ефективність виробництва без фізичного збільшення, традиційних ресурсів. Вона діє на суб'єктивний фактор виробництва - людину і прискорює процес виробництва з рахунок зменшення кількості його періодів.