44.Концепція структурованого документа та sgml.

Мова розмітки SGML (Standart Generalised Markup Language, ISO 8879) була прійнята комітетом ISO у 1986 році як міжнародний стандарт для визначення незалежніх від пристроїв вводу/виводу, обчислювального середовища методів подання документів в електронній формі. Поява стандарту SGML була обумовлена необхідністю сумісного використання даних різними додатками і операційними системами. Проаналізувавши недоліки багатьох нестандартних мов розмітки, троє вчених з IBM - Чарльз Гольдфарб (Charles Goldfarb), Ед Мошер(Ed Mosher) і Рей Лорі (Ray Lorie) - сформулювали три загальні принципи, що забезпечують можливість спільної роботи з документами в різних операційних системах: Використання єдиних принципів форматування у всіх програмах, що виконують обробку документів. Спеціалізація мов форматування. Завдяки можливості побудови спеціалізованої мови на базі набору стандартних правил програміст перестає залежати від зовнішніх реалізацій і їх уявлень про потреби кінцевого користувача. Чітке визначення формату документа. Ці принципи являють собою концепцію структурованого електронного документа, призначеного для використання в гетерогенному середовищі сучасних комп’ютерних мереж. SGML дозволяє визначити нові формати документів, працювати зі складними документами і навіть управляти сховищами інформації. Власне SGML не є мовою розмітки документів - це метамова опису мов розмітки. А мови розмітки, типа HTML, є тільки його додатками. Спочатку слово "розмітка" (markup) позначало набір спеціальних символів, які вставлялися в текст як вказівка комп'ютеру або принтеру про необхідність змінити стиль символу, наприклад, на напівжирний або курсив. З часом з'явилася можливість не тільки міняти стиль символів, але і встановлювати параметри, загальні для всього абзацу, сторінки або розділи (міжрядковий інтервал, відступи, поля і так далі). Для кожного такого параметра доводилося вводити свої спецсимволи, які за традицією називалися розміткою. Зараз під розміткою розуміють будь-який набір спеціальних символів, які визначають структуру тексту. SGML- документ складається із заголовка і власне тексту. Заголовок ділиться ще на дві додаткові частини - загальні SGML-визначення та опис типу документа. Отже, SGML- документ містить три складові:загальні SGML-визначення;опис типу документа;власне текст. Основна мета редакторів - допомогти користувачу скласти коректний документ відповідно до вказаного типу документа. SGML-редактори зазвичай розуміють специфікацію DTD і дають користувачу можливість вставляти в текст тільки відповідні теги, захищаючи його таким чином від помилок. Як правило, SGML-редактор може виконувати і роль SGML-браузера, основна мета якого - надати користувачу можливість переміщуватись за ієрархією SGML-документів і проглядати кожний конкретний документ. Крім того, є конвертери з одного типу документів в іншій. Вони будуються на основі спеціальних синтаксичних аналізаторів і SGML-ядра, які надають базові функції по розбору SGML-документа. Саме можливість простої розробки конвертерів і робить мову SGML найпопулярнішим засобом для підготовки документів. Якщо, наприклад, використовувати конвертер DTD TEI Lite, можна легко перетворити цей тип документа у формат LaTeX (а потім і в PostScript), RTF (а потім і в Word) і HTML. Таким чином, використовуючи однакові засоби підготовки документів і управління ними, можна перетворити їх в три найпопулярніших формату.

45. XML – універсальний формат документів у мережі Інтернет.

XML (Extensible Markup Language) - це розширювана мова розмітки гіпертексту, розроблена як формат універсального представлення даних в глобальних мережах. Цей формат дозволяє обмінюватися даними через Інтернет в єдиному вигляді між абсолютно різними додатками. XML розширює можливості HTML, оскільки дозволяє створювати додаткові елементи, за допомогою яких можна описувати і визначати нові дані, об'єкти і властивості, відділяючи дані від їх представлення, завдяки чому вдається подолати обмеження HTML в можливості опису нестандартних об'єктів. Цілі створення XML: XML буде широко поширений в Internet; XML підтримуватиме великий діапазон додатків; XML буде сумісний з SGML; Він буде легким для написання програм, що обробляють документи XML; Кількість властивостей по вибору (optional) в XML буде зведена до абсолютного мінімуму, в ідеалі — до нуля; Документи XML повинні бути розбірливими і ясними за змістом; Дизайн XML повинен виконуватися швидко; Дизайн XML повинен бути формальним і коротким; Документи XML повинні легко створюватися; Стислість в розмітці XML має мінімальне значення. XML призначений для структурованого зберігання інформації і не містить ніяких конструкцій для відображення даних.

46. Структура Web-сторінки. Основні поняття мови HTML.

1.Типовий Web-документ складається з текстових блоків, рисунків, таблиць, ліній, гіперпосилань. Більш складні Web-документи містять фрейми (вкладені Web-сторінки), елементи керування та вводу інформації(кнопки, перемикачі, поля вводу тексту), динамічні об'єкти (Java Applet, Java Script, ActiveX). Парні теги позначають початок і кінець області дії відповідної команди. Теги записують у кутових дужках, причому той тег, що закриває область дії, має косу риску (слеш/slash). Тег може містити параметри, які користувач записує у першому тезі через пропуск. Всі програми, написані мовою HTML (HTML-файли) мають однакову структуру. Теги i обмежують WWW-документ і записуються лише задля форми. Команди i обмежують заголовок сторінки. Ці теги також не є обов'язковими, вони допомагають краще структурувати сторінку. Нарешті, , з'являється в броузері в рядку заголовку. Ще важливішим є тег , який дозволяє описати власне Web-документ. В цьому місці розміщується певна кількість параметрів, що визначають зовнішній вигляд документа. Ці параметри, наприклад, визначають, як виглядає фон і колір тексту і яке зображення повинно бути на задньому плані Web-сторінки. 2. HTML (англ. HyperText Markup Language — Мова розмітки гіпертекстових документів) — основана на SGML текстова мова розмітки, призначена для маркування документів, що містять текст, зображення, гіперпосилання, тощо. HTML-документи лежать в основі Веб, і відображаються із допомогою веб-браузерів. Разом із видимою інформацією, HTML-документи містять додаткові метадані, такі як, наприклад, мова тексту, автор документа, стислий підсумок. Мова розмітки розроблялась консорціумом W3C, остання версія — 4.01, очікується, що HTML буде замінена розширюваною мовою розмітки гіпертексту (XHTML).