- •Історія кримінального права України.
- •Кримінальне право України, його предмет, завдання та система.
- •Джерела кримінального права України як галузі законодавства.
- •Поняття науки кримінального права та ї предмет.
- •Поняття загальної частини кримінального права України. Співвідношення Загальної та Особливої частини кримінального права України.
- •Загальна характеристика чинного законодавства України про кримінальну відповідальність (кримінального законодавства). Кримінальний кодекс України та його структура.
- •Поняття закону України про кримінальну відповідальність (кримінального закону) та його ознаки?
- •Кримінально-правові норми та їх структура.
- •Диспозиція і санкція кримінально-правової норми.
- •Тлумачення кримінального закону, його види та прийоми.
- •Аналогія в кримінальному праві.
- •Чинність кримінального закону України в просторі. (частино)
- •Територіальний принцип чинності кримінального закону.
- •Місце вчинення злочину.
- •Принцип громадянства як принцип чинності кримінального закону України в просторі.
- •Чинність кримінального закону України в часі.
- •Порядок прийняття та набуття чинності кримінальним законом України.
- •Втрата та призупинення чинності кримінального закону України.
- •Зворотня сила кримінального закону.
- •Поняття і ознаки злочину в кримінальному праві України.
- •Відмежування злочинів від інших правопорушень.
- •Класифікація злочинів.
- •Склад злочину, його елементи та ознаки.
- •Співвідношення понять «склад злочину» і «злочин».
- •Як же співвідносяться поняття «злочин» та «склад злочину»?
- •Обов’язкові і факультативні ознаки складу злочину.
- •Види складів злочину.
- •Об’єкт злочину та його види.
- •Родовий об’єкт злочину і його значення.
- •Безпосередній об’єкт злочину та його значення.
- •Види безпосередніх об’єктів злочину.
- •Предмет злочину і потерпілий від злочину та їх місце в структурі складу злочину.
- •Об’єктивна сторона злочину та її ознаки.
- •Суспільно небезпечне діяння.
- •Суспільно небезпечні наслідки та їх види.
- •Причинний зв’язок між діяннями та суспільно небезпечним наслідком.
- •Місце, час, спосіб, обстановка, знаряддя вчинення злочину.
- •Види одиничних злочинів: прості, триваючі, продовжувані і складні злочини.
- •Суб’єкт злочину та його ознаки.
- •Неосудність та її критерії.
- •Відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння.
- •Вік кримінальної відповідальності.
- •Спеціальний суб’єкт злочину та його ознаки.
- •Обмежена осудність в кримінальному праві України.
- •Суб’эктивна сторона злочину та її ознаки.
- •Форми вини.
- •Умисел та його види.
- •Мета і мотив як ознаки суб’єективної сторони злочину.
- •Необережність та її види.
- •Змішана (подвійна) форма вини в кримінальному праві.
- •Казус в кримінальному праві.
- •Поняття та види помилок в кримінальному праві.
- •Юридична помилка та її види.
- •Фактична помилка та її види.
- •54. Кримінальна відповідальність та ії ознаки
- •55. Форми реалізації кримінальної відповідальності
- •56. Обставини, що виключають злочинність діяння в кримінальному праві України
- •57. Необхідна оборона та умови її правомірності
- •58. Уявна оборона та її кримінально-правові наслідки
- •59. Затримання особи, яка вчинила злочин
- •60. Крайня необхідність
- •61. Фізичний або психічний примус
- •62. Виконання наказу або розпорядження
- •63. Діяння, пов’язане з ризиком
- •64. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної організованої групи або злочинної організації
- •65. Стадії вчинення злочину
- •66. Готування до злочину
- •67. Замах на злочин та його види
- •68. Поняття закінченого злочину
- •69. Добровільна відмова від вчинення злочину та його відмінність від дійового каяття
- •70. Співучасть у злочині та його ознаки
- •71. Види співучасників
- •72. Ексцес виконавця та його види
- •73. Форми співучасті
- •74. Підстави та межі кримінальної відповідальності співучасників
- •75. Причетність до злочину та її види
- •76.Множинність злочинів та ії види. Одиничний злочин та множинність злочинів
- •77. Сукупність злочинів та її види
- •78. Повторність злочинів та її види
- •79. Рецидив злочинів та її види
- •Види рецидиву злочинів
- •80. Поняття, ознаки та цілі кримінального покарання
- •81. Система і види покарань за кримінальним правом України
- •82. Класифікація видів покарання та її значення
- •83. Загальні засади призначення покарання
- •84. Обставини, що пом’якшують покарання: поняття, значення, види
- •85. Обставини, що обтяжують покарання: поняття, значення, та види
- •86. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом
- •87. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •88. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •89. Поняття та види зміни покарання за кримінальним законодавством України
- •90. Звільнення від кримінальної відповідальності: поняття та види
- •91. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям
- •92. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим
- •93. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки
- •94. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки
- •95. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі закінченням строків давності
- •96. Звільнення від покарання та його відбування: поняття та види
- •97. Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності
- •98. Звільнення від покарання з випробуванням
- •99. Звільнення від набування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •100. Звільнення від набування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
- •101. Звільнення від покарання за хворобою
- •102. Умовно-дострокове звільнення від набування покарання
- •103. Амністія і помилування
- •104. Поняття судимості. Погашення і зняття судимості
- •Судимість, відповідно із ст. 88 ч. 1, триває до моменту її погашення або зняття.
- •105. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
- •Дії щодо застосування примусових заходів
- •106. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
98. Звільнення від покарання з випробуванням
1. Якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
2. У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
3. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням полягає у звільненні засудженого від основного покарання за умови, що він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням допускається тільки: 1) при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк п'ять років чи менше; 2) з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи.
Отже, цей вид звільнення від відбування покарання не може бути застосований, якщо; а) особі призначено основне покарання у виді штрафу, громадських робіт, арешту, тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців, позбавлення волі на строк більше п'яти років; б) у суду з урахуванням обставин справи не виникло переконання в тому, що для виправлення особи немає необхідності в реальному виконанні покарання.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо неповнолітнього може бути застосоване лише у разі засудження його до позбавлення волі на строк п'ять років чи менше (ч. 2 ст. 104).
Крім тяжкості вчиненого злочину, про особу винного можуть свідчити її вік, стан здоров'я, поведінка до вчинення злочину в побуті, за місцем роботи чи навчання, визнання її учасником війни, наявність у неї нагород, наявність судимості, адміністративних стягнень тощо. До інших обставин, які враховуються судом при застосуванні звільнення від відбування покарання з випробуванням, належать: сімейне становище винного, наявність на його утриманні інших осіб, тяжкі захворювання членів сім'ї, громадянство і місце проживання винного тощо. Про врахування тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи див. також коментар до ст. 65.
2, Умовами, за яких випробування буде вважатися успішним (ч. 2 ст. 75, ч. 2 ст. 78) є: 1) невчинення засудженим нового злочину протягом визначеного, судом іспитового строку; 2) виконання протягом цього ж строку покладених на нього обов'язків (про Їх зміст див. ст, 76 та коментар до неї); 3) невчинення засудженим систематично правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення (про поняття таких правопорушень див. коментар до ст. 78). Дотримання зазначених умов свідчить про те, що засуджений довів своє виправлення.
Згідно зі ст. 77 у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Оскільки ухилення засудженого від цих покарань тягне відповідальність за ч. 1 ст. 389, то в разі такого ухилення протягом іспитового строку суд призначає винному покарання за правилами, передбаченими ст. ст. 71 і 72, і направляє засудженого для відбування покарання.
Вчинення засудженим протягом іспитового строку дисциплінарних правопорушень, а також адміністративних правопорушень, які не були систематичними, та/або не потягли за собою адміністративні стягнення, та/або не свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення, за змістом ст. ст. 75, 76 і 78 не береться судом до уваги при визнанні випробування успішним.
3. Ч. З ст. 75 визначає тривалість іспитового строку, протягом якого засуджена особа повинна довести своє виправлення, - від одного до трьох років. Цей строк законом не диференціюється залежно від виду і міри призначеного покарання. Проте суд при встановленні тривалості іспитового строку на свій розсуд може враховувати тяжкість злочину, особу винного, вид і міру покарання та інші обставини.
При звільненні від відбування покарання з випробуванням неповнолітнього іспитовий строк встановлюється тривалістю від одного до двох років (ч. З ст. 104).
