- •Предмет педагогіки. Основні педагогічні категорії.
- •Основні педагогічні категорії
- •А. С. Макаренко і сучасна школа.
- •Методологічні основи сучасної педагогіки. Завдання педагогічної науки.
- •Методи організації навчально-пізнавальної діяльності.
- •Словесні методи навчання
- •Робота з підручником
- •Наочні методи навчання
- •Практичні методи навчання
- •Методи формування свідомості особистості.
- •Дискусійні методи
- •Урок – основна форма співробітництва вчителя і учнів у процесі навчання.
- •Елементи уроку
- •Форми роботи на уроці
- •Загальна характеристика методів науково-педагогічних досліджень.
- •3. Які функції прикладу як методу виховання?
- •Спільна виховна робота школи, сімї, громадськості.
- •Розвиток виховання і формування особистості.
- •Домашня робота учнів. Шляхи попередження, перевантаження учнів домашніми завданнями.
- •Принципи управління освітою. Структура управління освітою в Україні.
- •Структура управління освітою в Україні
- •Програмоване навчання.
- •Практикуми і семінари, їх місце в загальній системі навчальної роботи.
- •Взаємозвязок загальної політехнічної і професійної освіти.
- •Суть процесу виховання.
- •Різні підходи до класифікації методів виховання.
- •Діяльність учителя і учнів у різних видах навчання.
- •Формування учнівського колективу.
- •Шляхи згуртування колективу
- •Навчальні екскурсії, їх види, призначення, методи проведення.
- •Методи стимулювання і мотивації учнів.
- •Розумове виховання учнів.
- •Зміст освіти в сучасній школі.
- •Екологічне виховання школярів. Екологічна освіта та екологічне виховання школярів засобами біології та позакласних і позашкільних заходів.
- •Методи і засоби навчання в школах.
- •Моральне виховання учнів.
- •Методи контролю і самоконтролю в навчанні.
- •Правове виховання учнів.
- •Різні підходи до навчання. Пояснювально – ілюстративне і проблемне навчання.
- •Поняття про дидактику. Категорії дидактики.
- •Завдання, система і зміст трудового вихованняв школі.
- •Закономірності навчання.
- •Методи контролю і самоконтролю у вихованні.
- •Методи стимулювання діяльності поведінки.
- •Економічне виховання і його роль у підготовці школярів до трудової діяльності.
- •Естетичне виховання.
- •Процес навчання. Структура. Методологічні і теоретичні основи процесу навчання.
- •Фізичне виховання.
- •Типологія і структура уроків.
- •Свідомість і активність у чнів у навчанні.
- •Вікові періоди розвитку особистості і їх характеристика.
- •Виховання учнів засобами народознавства.
- •Систеиатичність у навчанні.
- •Генеза дитячого руху та його роль у вихованні.
- •Доступність у навчанні.
- •Принципи навчання.
- •Методи організації діяльності і формування досвіду поведінки. Методи організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки
- •Громадська думка
- •Методи вправ і привчання
- •Метод прогнозування
- •Створення виховуючих ситуацій
- •Громадянське виховання.
- •Зв'язок навчання з життям.
- •Виховання і віра.
Наочні методи навчання
До наочних методів навчання належать: ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження.
Метод ілюстрування — оснащення ілюстраціями статичної (нерухомої) наочності, плакатів, малюнків, картин, карт, схем.
Метод демонстрування — показ рухомих засобів наочності, приладів, дослідів, технічних установок тощо.
Можливий показ учням різноманітних наочних об'єктів — реальних предметів (безпосередня наочність) та їх зображень (опосередкована наочність).
За критерієм взаємодії учня з об'єктом наочності вона може бути споглядальною та дієвою. Споглядальною наочність є тоді, коли учні під керівництвом учителя спостерігають, розглядають об'єкти в натурі або в зображеннях; дієвою є наочність — коли пізнають об'єкти, діючи: виготовляють (моделі, карти, діаграми, таблиці), спостерігають і виготовляють різні предмети й матеріали в навчальних майстернях, кабінетах, лабораторіях тощо. Поєднуючи споглядання з дією, наочність допомагає засвоювати знання глибше й повніше, ніж спостереження без праці.
За критерієм відображення засобами наочності дійсності їх поділяють на такі види:
1. Натуральні об'єкти — рослини, тварини, знаряддя і продукти праці, мінерали, хімічні речовини та ін. Конкретність, повноту, багатогранність натуральних об'єктів не можуть замінити штучні зображення. Але використання на уроках натуральних об'єктів не завжди можливе.
2. Зображальні (образно-опосередковані) засоби — навчальні картини, репродукції художніх картин, макети, муляжі та ін. Цінність їх у тому, що вони в яскравій образній формі відображають складні предмети і явища. При їх використанні необхідно звертати увагу на внутрішню суть зображень, маючи на меті навчити учнів читати картину, бачити головне в ній (ідею, основний зміст). Так само слід спрямовувати сприймання учнів на найістотніші ознаки й особливості предметів, представлених у вигляді макетів, муляжів, скульптур (загальна структура предмета, основні його частини, взаємозалежність між ними).
3. Схематичні засоби — географічні, топографічні, історичні карти, схеми, малюнки, діаграми, графіки тощо. Вони відображають дійсність в умовних, символічних і графічних формах, схематично, але чітко показують кількість та просторові відношення між окремими елементами відображуваних явищ, зв'язки й залежності між різними сторонами об'єкта.
Зображальні та схематичні наочні посібники можуть бути площинними і об'ємними. Окремі педагоги наочністю вважають звукотехнічні, екранні засоби навчання.
Методика і техніка демонстрування наочності й ілюстрування вимагає чіткої організації спостереження, визначення його мети, ознак, предметів і явищ, спостережуваних учнями. При демонструванні предметів та їх моделей особливу роль відіграє порівняння і зіставлення. Крім прийомів, що спонукають учнів до аналітичної роботи в процесі сприймання, вдаються до групування виявлених ознак. До прийомів демонстрування та ілюстрування відносять також художній словесний опис, прийоми драматизації, інсценізації літературних творів як силами учнів, так і за домопогою аудіо- та відеозасобів.
Наочні методи вимагають від учителя суворого дотримання технічних прийомів і правил. Наприклад, об'єкт, що демонструється, має бути розміщений так, щоб він був доступним усім учням, його слід заздалегідь підготувати. Не варто перевантажувати урок наочністю. Кожний об'єкт має з'являтися тоді, коли він потрібний.
Самостійне спостереження — безпосереднє споглядання та сприймання явищ дійсності. Активна і діяльна сутність людини вимагає, щоб учень здобував знання не тільки з книг, а й безпосередньо з життя, власних спостережень і дослідів. Це природні явища (погода, пори року, схід сонця тощо), поведінка тварин, функціонування механізмів. Спостереження здійснюють безпосередньо або з допомогою спеціальних приладів (мікроскопа, телескопа, термометра, барометра та ін.).
Спостереження — це складна діяльність, що виражається у єдності сприймань і мислення. Учень ніби стає експериментатором, він аналізує процес, втручається в нього, змінює, щоб краще його пізнати. Спостереження і досліди в навчальному процесі можуть виконувати демонстраційно-ілюстративну (є засобом закріплення раніше засвоєних знань, навичок та умінь) і дослідницьку (є засобом здобуття нових знань) функції.
Самостійні спостереження і досліди, які бувають короткочасними і тривалими, фронтальними й індивідуальними, учні можуть проводити на уроках і поза ними, у процесі гурткової роботи або дома за завданням учителя. Тривалі спостереження вимагають систематичної фіксації фактів і висновків у щоденниках спостережень. Організація спостережень і дослідів передбачає такі основні етапи: вступний інструктаж учителя; вивчення або повторення раніше засвоєних знань, необхідних для проведення роботи; самостійні спостереження і досліди; висновки учнів; висновки вчителя (найчастіше у формі бесіди); колективні теоретичні узагальнення та оцінювання виконаної роботи.