37. Класифікація фінансових активів.

М(С)БО 32

Фінансовий актив – це будь-який актив, що є:

• грошовими коштами

• інструментом власного капіталу іншого суб’єкта господарювання

• контрактним правом:

а) отримувати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого суб’єкта господарювання

б) обмінювати фінансові інструменти з іншим суб’єктом господарювання за умов, які є потенційно сприятливими

- контрактом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватись власними інструментами капіталу суб’єкта господарювання за якими є:

а) непохідним інструментом, за який суб’єкт господарювання зобов’язаний або може бути зобов’язаний отримати змінну кількість власних інструментів капіталу суб’єкта господарювання

б) похідним інструментом, розрахунки за яким здійснюються або можуть здійснюватися іншим чином, ніж обміном фіксованої суми грошових коштів або іншого фінансового активу на фіксовану кількість власних інструментів капіталу суб’єкта господарювання.

М(С)БО 39

ФА класифікуються за 4 категоріями:

• фінансові активи за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку

• інвестиції, утримувані до погашення

• позики та дебіторська заборгованість

• фінансові активи, доступні для продажу.

38. Порядок визнання і первинної оцінки фінансових активів.

(здесь не всё, больше не нашла)

Суб’єктові господарювання слід визнавати ФА у балансі, коли і тільки коли суб’єкт господарювання стає стороною контрактних положень щодо інструмента.

Під час первісного визнання ФА суб’єктові господарювання слід оцінювати їх за справедливою вартістю плюс витрати на операцію, які прямо відносяться до придбання або випуску ФА.

Якщо суб’єкт господарювання використовує облік за датою погашення для активу, який у подальшому оцінюється за собівартістю або за амортизованою собівартістю, актив первісно визнається за його справедливою вартістю на дату операції.

Амортизована собівартість ФА–це сума, за якою ФА оцінюється при первісному визнанні, мінус виплати основної суми, плюс (або мінус) накопичена амортизація будь-якої різниці між цією первісною сумою погашення із застосуванням методу ефективного відсотка та мінус будь-яке зменшення унаслідок зменшення корисності або неможливості інкасації.

39. Припинення визнання фінансових активів.

М(С)БО 39 (просмотрите сами, там что попало)

Суб’єктові господарювання слід припиняти визнання ФА тоді і тільки тоді, коли:

• строк дії контрактних прав на грошові потоки від ФА закінчується

• він передає ФА і ця передача кваліфікується для припинення визнання.

Суб’єкт господарювання передає ФА, якщо і тільки якщо він:

• передає контрактні права на одержання грошових потоків від фінансового активу

• зберігає контрактні права на одержання грошових потоків від ФА, але бере на себе контрактне зобов’язання сплатити грошові потоки одному чи кільком одержувачам за угодою.

40. Визнання, класифікація, первісна оцінка фінансових інвестицій.

П(С)БО 12

Первісна оцінка

Фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на цінні папери власної емісії, то собівартість фінансової інвестиції визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів.

Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на інші активи, то її собівартість визначається за справедливою вартістю цих активів.

Дивіденди, відсотки, роялті та рента, що підлягають отриманню за фінансовими інвестиціями, відображаються як фінансовий дохід інвестора, крім випадків, коли такі надходження не відповідають критеріям визнання доходу.

Визнання

Фінансові інвестиції визначаються як активи, які утримуються підприємством з метою:

• одержання доходів у вигляді дивідендів або відсотків від їх володіння;

• набуття вигідних відносин з іншими підприємствами або контролю над їх діяльністю;

• майбутні вигоди від зростання вартості здійснених інвестицій.

Залежно від мети здійснення фінансових інвестицій підприємство може отримувати дохід, набувати контроль над об’єктом інвестування та мати інші вигоди. Дохід від інвестицій — це отримання процентів або дивідендів. Вплив здійснюється з метою отримання і нематеріальних вигід — доступ до технології або гудвілу, якими володіє підприємство-об’єкт інвестування, вплив на його фінансову, комерційну та господарську діяльність

Класифікація фінансових інвестицій

Залежно від терміну, протягом якого підприємство очікує володіти фінансовими інвестиціями, вони поділяються на:

• поточні

• довгострокові.

Поточними є інвестиції, які підприємство має намір та можливість утримувати протягом дванадцяти місяців з дати придбання або протягом операційного циклу, якщо він більше зазначеного терміну. Довгостроковими є фінансові інвестиції, які утримуються протягом терміну, який перевищує 12 місяців або операційний цикл.

Залежно від виду відносин між інвестором та об’єктом інвестування вони поділяються на:

• інвестиції, що засвідчують відносини позики;

• інвестиції, які засвідчують право власності на частку в майні підприємства.

Інвестиції, які засвідчують відносини позики, придбаваються підприємством із метою отримання процентів від надання в тимчасове користування вільних активів. Документами, які засвідчують факт здійснення таких інвестицій, є облігації, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати.

Інвестиції, які засвідчують право власності на частку в майні іншого підприємства, здійснюються як з метою отримання доходу від володіння часткою майна іншого підприємства у вигляді дивідендів, так і для набуття контролю або вигідних відносин з інвестиційно привабливим підприємством. Документами для підтвердження факту володіння часткою майна є акції, приватизаційні папери.