- •67. Каральна (репресивна) і правовідновна (репараційна) відповідальність: поняття і значення.
- •69. Поняття держави. Сильна та слабка держава.
- •70. Держава і інститути громадянського сусп-ва. Максимальна і мінімальна держава.
- •71. Суверенітет держави. Кризи суверенітету сучасної держави.
- •72. Сучасна і досучасна держава.
- •73. Держ. Влада. Єдність і розподіл влади.
- •74. Типологія держави. Формаційний і цивілізаційний підходи до типології держави.
- •75. Поняття механізму держави. Механізм держави і державний апарат.
- •76. Законодавча влада і її функції.
- •77. Судова влада і здійснення правосуддя.
- •78. Виконавча влада і її система. Функції виконавчої влади.
- •79. Державне управління і місцеве самоуправління.
- •1) Виборчі муніципальні збори (асамблея, рада)
- •2) Виконавчий орган (мер, бургомістр).
- •80. Держава в політичній системі сусп-ва.
- •81. Конституційна держава. Співвідношення конституцій-ної і правової держави.
- •82. Концепція соціальної держави. Україна як соціальна держава.
- •83. Концепція правової держави. Україна як правова держава.
- •84. Державні органи та їх класифікація. Центральні та місцеві державні органи в Україні.
- •85. Функції держави та держ. Політика.
- •86. Державна служба. Проходження державної служби.
- •87. Форма правління в сучасній державі.
- •88. Політичний та державний режим. Державний режим сучасної України.
- •89 Територіальне буття сучасної держави
- •90. Армія, як інститут держави. Правовий статус військовослужбовців.
- •91.Податкова політика сучасної держави.
- •92. Аграрна політика сучасної держави.
- •93. Інноваційна політика сучасної держави.
- •94. Становлення контрольної влади та її інститутів. Омбудсмен (народний правозахисник).
- •95. Бюрократія та бюрократизм в механізмі держави.
- •97. Держава та релігія. Світська та теократична держава.
- •98. Екологічна політика держави. Екологічна держава.
- •99. Етика та естетика держави.
67. Каральна (репресивна) і правовідновна (репараційна) відповідальність: поняття і значення.
Юрид. відповідальність класифікується за основними цілями:
1) правовідновна (репараційна) – добровільне виконання правопорушником відповід-ті перед потерпілим. Особа, яка вчинила правопорушення, відшкодовує заподіяний збиток, відновлює порушені права, виконує обов’язки, припиняє протиправне діяння без примусу держави (прикладом тому є договірна цивільно-правова і матеріальна відпов-ть.) Право- відновна відпов-ть вважається такою, що наступила після добровільного виконання обов’язків правопорушником. Державний примус застос-ся у разі виникнення конфлікту між участиками правовідносин.
2) каральна (репресивна) - особа, яка вчинила правопорушення, притягується до покарання або стягнення на основі рішення, винесеного у встановл. законом порядку (крим.-правова, адмін.-правова відпов-ть). У радянський період історії держави саме цьому виду відповід-ті надавалося головне значення.
В умовах формування громадс. сусп-ва і правової держави зросло значення правовідновної відповід-ті. У випадках, коли правопорушенням заподіяна шкода правам людини, першочерговим завданням є відновлення порушених прав, відшкодування шкоди за рахунок правопорядку. Проте каральна відп-сть, як і раніше, грає значущу роль у за без-ні правопорядку і захисті прав людини.
68. Державний та правовий примус. Міри відповідальності, міри захисту і профілактичні міри.
Держ. влада не може обійтися без особливого, тільки їй властивого виду примусу — державного примусу. Використовуючи його, владний суб'єкт нав'язує свою волю підвладним.
Держ. примус — це психологічний, матеріальний або фізич. вплив повноважних органів і посадовців держави на особу з метою примусити її діяти на користь держави.
Держ. примус обмежує свободу людини, ставить її в таке положення, коли у неї немає вибору, окрім варіанту, запропонованого владою. За допомогою примусу пригнічуються, гальмуються інтереси і мотиви антисоціальної поведінки, примусово знімаються суперечно-сті між спільною та індивідуальною волею, стимулю-ється суспільно корисна поведінка.
Державний примус буває правовим і неправовим. Останній може обернутися свавіллям державних органів, що ставлять особу в ніким і нічим не захищене положення. Такий примус має місце в державах із антидемократичним режимом — тиранічним, деспотичним, тоталітарним. У правовій демократич. державі примус може бути тільки правовим.
Правовим визнається держ. примус, вид і міра якого суворо визначені правовими нормами і який застосовується в законних процесуальних формах.
Застосування мір відповідальності пов'язане з офіційним звинуваченням особи в скоєнні правопорушення. Звідси виділяються кримінальна, адмін. або дисциплінарна відп-ть.
Серед примусових мір значну роль грають відновлюючі міри (міри захисту).
Застосування мір захисту має ціль забезпечити інтереси тих осіб, права яких порушені. Функція відновлюючих мір зводиться до забезпечення виконання юридичного зобов’язання. Характерно, що міри захисту дають можливість правопорушнику на любій стадії процесу відшкодувати нанесену ним шкоду, неустойку, штраф, пеню).
Міри держ. примусу можуть застос-ся у зв’язку з екстремальними соціальними умовами, воєнними діями і стихійними лихами.
Держава використовує також профілактичні міри в інтересах держ. безпеки, охорони прав громадян. Напр., застосовується огляд багажу, особистий огляд, перевірка документів та ін. такого роду держ. примуси принципіально відрізняються від санкцій, пов’язаних з фактами протиправної поведінки.