19. Сократ та сократичні школи.

Сократ (470-399 рр до н е)- перший за народження афінський філософ. За описами сучасників Сократ мав не привабливу зовнішність. Цікаво, що філософ не записував свої міркування і його бесіди дійшли до нас в інтерпретаціях його учнів Платона і Ксенофонта.

Найбільше він переймався проблемою сенсу життя. Для чого живе людина, в чому полягає сутність особи, що є добро і зло – питання які задавав собі Сократ.

Своє покликання філософ бачив у стимулюванні людської свідомості до пошуків істини і життя відповідно до неї.

Варто знати, що в наш час відомо 23 – справжніх; 11 – сумнівних сократівських діалогів, а також 13 листів.

Методи:

• індукція;

• іронія – практика проведення діалогів;

• майєвтика – допомога при народжені думок.

Відомо, що філософа стратили, звинувативши в тому, що він не визнає богів, яким поклоняються афіняни, і розбещує молодь.

Можуть зацікавити деякі думки і висновки Сократа:

• «заговори, щоб я тебе побачив»;

• «я знаю, що я нічого не знаю»;

• «я їм, щоб жити, а інші люди живуть, щоб їсти»

Сократичні школи:

• кініки;

• киренаїки;

• мегарики;

Кініки - В основному вивчали етичні проблеми і їх вплив на суспільство, ігноруючи вивчення теорії пізнання і розвитку суспільства. Кініки були послідовниками Антісфена. Виражали настрої демократичних прошарків сучасного їм рабовласницького суспільства. Основою щастя і благодаті вони вважали нехтування суспільних норм, відмову від багатства, слави, усіх чутєєвих задоволень, досягнення незалежності і внутрішньої свободи особистості.

Мегарики - філософський напрямок, заснований Евклідом з Мегари (450-380 рр.. до н.е.) і продовжив традиції навчань Сократа, софістів і елеатів. Його представники прагнули поєднати вчення елеатів про єдине буття з найвищим поняттям сократовской етики - поняттям блага. Вони стверджували, що все існуюче є благо, все протилежне благу мегарики відкидали, вважаючи, що воно не існує. Подібно еліатів, мегарики прагнули зрозуміти сутність процесів у природі з допомогою застосування поняття граничної спільності до різноманіття речей. У своїх положеннях вони влотную підійшли до діалектичного закону переходу кількості в якість. У вченні мегарики значне місце займало дослідження проблеми відносин логічного слідуваня.

Киренаїки - Кіренаїки або кіренці, послідовники школи, заснованої в IV ст. учнем Сократа, Арістіпп з Кірени. За вченням цієї школи, єдина мета в житті - насолода (гедоністична або евдемоністіческая точка зору), яке і є найвищим благом, чеснота - вміння панувати над своїм насолодою і керувати своїми бажаннями. Також представники даної школи виступали проти вивчення природи. Філософія кіренаіков надавала і пряме руйнівну дію на людину: оскільки неможливо досягти в цьому світі всієї повноти насолоди, то краще покінчити рахунки з життям (Гегесій). Згодом Кіренська школа перейшла в епікурейської.

20. Східна і західна світоглядні парадигми. На думку багатьох філософів є суттєві відмінності між Сходом і Заходом в способі світо мислення. Для західних цивілізацій характерні:

- автономність різних сфер суспільного життя;

- цінування нового, підтримка новацій, орієнтація на майбутнє;

- прагнення до прогресивних змін;

- перевага індивідуального над загальним;

- раціональне, логічне мислення.

Для Східної цивілізації характерні риси:

-основні сфери життя підпорядковані єдиному канону;

-цінуються старі традиції, орієнтація на минуле;

-донімунування загального над індивідуальним;

-афористичний стиль мислення.

Зх філософія має більш індивідуальне спрямування, ця філософія орієнтована до теоретичних систематизацій, аналітичних досліджень.

Сх філософія, навпаки, підпорядковує індивідуальне загальному, духовні канони регламентують усі основні сфери суспільства. Ця філософія має більш образний, притчовий стиль мислення, аніж науковий.

21. Уявленя про світ в Упанішадах. Ортодоксальні та неортодоксальні філософські школи в Індії.

Серед памяток індійської літератури особливу увагу привертають тексти під назвою «Упанішади». Це різні трактати релігійно-філософського характеру.

Головні ідеї:

-думки про виникнення світу;

-концепції про бачення життєвої долі людини, перетворення душі;

-ідеї про умови реалізації людської свободи;

-процес пізнання світу.

Виникли такі філософські школи: Брахманізм; Джайнізм; Буддизм; Бхагаватизм.

В індійській філософії існувало 2 типи філософських шкіл: класична, ортодоксальна і неортодоксальна, некласична. Авторитет Вед визнавали ортодоксальні школи. Неортодоксальні не визнавали святості Вед, хоча деякі ідеї брали до своїх вчень. До ортодоксальних шкіл належалия: йога, санкх'я, міманса, веданта, вайшешика.

Йога ставила перед людиною питання про сутніть відношення душі до тіла, гармонію духовного, тілесного та психічного станів людини.

Санкх'я – заснов цієї школи Капілу. Основою світу філософи вражали матерію.Існувало 2 начали: першопричина і природа; дух і свідомість.

Міманса – визнає реальність зовнішнього світу, як вічного і незмінного, без початку і кінця. Заперечується роль Бога у створенні світу.

Веданта – вона обґрунтовує існування Брахмана (Бога), який є єдиною основою буття. Реальний світ – це сам Брахма.

Вайшешика – учення цієї школи таке, що існує 6 виів позитивної реальності: субстанція, якість, дія, всезагальне, особливе і притаманне.

Неортодоксальні філософські школи: буддизм, джайнізм, чарвака-локаята.

Буддизм-це світова релігія, морально-етичне вчення зі значними філософськими думками. Буддизм заперечує субстанційну моделі світу й існування душі як окремої сутності.

Джайнізм закликає до аскетичного життя. Зможе це зробити людина, яка витримає, не заподіє школи жодній істот. Вона стає переможцем карми.

Чарвака-локаята. Представники цієї школи вважають, що Бог не існує, звільнитися від карми неможливо, винагорода за благочинне життя неможлива, не вірять в життя після смерті.