63. Родо-племенні культи. Національні релігії Індії та Китаю.

Родоплемінні культи є складним об’єднанням місцевих традицій, обрядів, ритуалів, якими позначаються різні етапи людського життя (надання імені, похорон та ін.), уособлення небесних і атмосферних явищ, релігійно-міфологічні уявлення. Родоплемінним релігіям властиві: 1) поклоніння духам (природи, предків), яким спочатку надавали зооморфних, а пізніше — антропоморфних рис; 2) відсутність професійних служителів культу; 3) відправлення культу в формі особливого для кожного племені святкування, що супроводжується магічними обрядами (танцями, іграми) в честь духів.

До ранніх форм релігії належать: магія, фетишизм і анімізм, котрі виникли в період формування і розвитку родового ладу.

Магія - віра в існування надприродних засобів впливу на природу.

Магія поділяється (за метою, яка ставиться перед чаклунством) на такі основні види: виробничу, лікувальну, застережну, військову, метеорологічну (магія погоди) та ін.

Анімізм — це віра в існування у матеріальних об'єктів і процесів надприродних двійників (духів і душ).

В анімізмі здійснюється подальше подвоєння світу: світ реальних об'єктів доповнюється світом духовного буття.

Фетишизм — це віра в існування у матеріальних об'єктів надприродних властивостей. Фетишами називають матеріальні предмети, що їм віруючі приписують надприродні властивості.

До реальної користі матеріальних предметів додавались їхні надприродні здібності бути помічником і заступником людей.

Тотемізм - цє віра у надприродну спорідненість людських колективів з певними видами тварин.

Тотемами називають тварин, яких первісні люди вважали своїми надприродними родичами. У тотемах люди вбачали покровителів роду і племені, захисників і заступників, помічників у розв'язанні всіх конфліктів. Усі вважалися братами й сестрами людей, і тому свої родові колективи первісні мисливці називали їх іменами.

Землеробські культи — це переважно поклоніння двійникам тих факторів природи, які впливають на врожай.

Шаманізм (означ. несамовитий) — це віра в особливо могутні надприродні можливості стародавніх професійних служителів культу (шаманів).

Індія.

Індійська цивілізація – одна з найбільших на планеті. Поділ населення на касти.

Індуїзм належить до найчисельніших національних релігій сучасного світу, оскільки число прихильників його складає близько 800 млн. Більшість із них проживають в країнах Південної Азії. Найістотнішою характеристикою індуїзму є його стійка прив’язаність до традиційного способу життя й культури індусів, зорієнтованість на конкретні кастові системи. Священний текст: Веди (поч.. створення - ІІ тис до н. е .), в І тис. була записана мовою санскриту.

Веди є складним, багатогранним літературним масивом, який утворює 4 групи текстів, створені в різні періоди: Самхіти, Брахмани, Арах’яни, Упанішади.

Самхіти (Рігведа, Самаведа, Яджурведа і Ахтарваведа), містять давню міфологію, розповіді про богів, релігійні гімни, ритуальні молитви, пісні, магічні заклинання. “Веди” вважалися божественним одкровенням, передавались усно, а пізніше були записані і набули характеру Святого Письма.

Брахмани – це книги, написані брахманами для брахманів, містять коментар до Самхітів.

Араньяки й Упанішади – збірки правил для пустельників, старців, заглиблених у пізнання природи, буття.

Ведійська релігія була політеїстичною і базувалась на складній системі жертвоприношень.

Для індуїзму дуже важливим постає непохитна віра у те, що Веди є єдиним джерелом божественних істин. Саме із цього джерела дана релігія черпає свої найперші ідеї та настанови, для позначення яких існує спеціальний термін “дхарма” (інколи – дхамма), що не має єдиного перекладу, а його зміст можна передати словами “закон”, “обов’язок”, “норма життя”, “істина”, “причина”, “справедливість”, навіть – “релігія”. В той же час це і певний енергетичний початок світу і певний душевний стан людини.

В Індуїзмі віра в Тримурті:

1. Брахма (Бог - творець)

2. Вишну (Бог охоронець)

3. Шива (Бог – знищувач, Бог любові)

Культова практика:

• Молитва

• Жертвоприношення

• Ритуальні обмивання

Джайнізм.(6 ст. до н. е.), засновник Вардхаман Махавіра. Менше 1% населення. Община джайнів об’єднувала монахів і мирян. Монастирів не було. Священні книги джайнізму містять повчання Махавіри, доповнені його послідовниками. Джайнізм має багато спільних положень з буддизмом: віра в перевтілення душі, вчення про карму, в те, що добрі справи врятують душу людини від подальших перевтілень, віра в обов’язковість періодичних з’явлень пророків і богів. Вони стверджують, що Всесвіт існує вічно, всі зміни у світі відбувається завдяки діям сил природи і не пов’язані з божественним впливом. Основою джайнізму є вчення про дживи – живі істоти, які існують у недовершеному та довершеному буттях. В порівнянні з брахманізмом – значно спрощений культ.

Сикхізм-(12 ст.)засновник гуру Нанак. Свящ. Текс: «Грантх Сахіб». Монотеїзм, Бог виявляє себе в усьому сущому, він єдиний для всіх, незалежно від належності до общини, касти. Рівність перед Богом. Віра в те, що через любов ми можемо наблизитись до Бога.

Ритуальна практика: жертвоприношення, молитви, наслідування «Правило 5 «К»: носити довге волосся, ніколи не стригтися і не голитися, носити кинджал, залізний браслет, носити короткі штани і гребінь.

Китай

Конфуціанство -6-5 ст. до н.е. як філософське вчення, в якому домінував соціально-моральний аспект. Основоположник-Конфуйій (Кон-фу-цзи).

Конфуціанство як релігія виражає інтереси пануючих класі. На перший план-важливі моральні норми. Виховувати людей повинен імператор, який виконує волю Неба. Верховна божественна сила-Небо, правитель Китаю-син Неба. Значне місце в конфуціанстві займають б ритуали і обряди. Професіональних священнослужителів мало, а обряди виконують чиновники, глави сімей і родів. Вчення «про імена»-хлібороб має бути хліборобом, чиновник-чиновником. Знатні люди-мудрі, прості люди-нерозумні.

Даосизм – (7 ст. до н.е.), засновник Лао-цзи. Дао – першоджерело всього, з нього все починається и ним все закінчується, воно присутне всюди і у всьому, це не божество, а щось близьке до розуму, природи, шляху чи закону. Провідна ідея безсмертя. Даосизм активно взаємодіє із примітивними народними віруваннями, їх магічною практикою. Даоський культ вимогає кваліфікованих служителів, спеціальних місць для ритуалів.