62. Релігія як тип світогляду. Структура релігії.

Релігійний світогляд чітко розділяє світ та людину, природне та надприродне, поцюстороннє та поту стороннє. Людина, створена за образом та подобою Бога, займає головне, центральне місце у створеному Богом світі. В релігійному світогляді, через віру в поту стороннє, надприродне Божественне начало, людина виробляє власне ставлення до світу, надає йому смислової завершеності і таким чином досягає гармонії з ним.

Релігія виникає в такому суспільстві, де зовнішній контроль (звичаї, табу) виявляється недостатнім, тому для зміни чи посилення його виникає внутрішній контроль — мораль. Всевидячий і всемогутній трансцендентний Бог, з одного боку, і совість як соціальний контролер — з іншого створюють силове поле, яке утримує особу в межах норм, вироблених культурою суспільства.

Структура релігії — складові, без яких неможливе існування релігії, які у своїй єдності становлять релігію:

Релігійною свідомістю — особливістю поглядів, уявлень, почуттів та переживань віруючих.

Ознаки релігійної свідомосты: обізнаність, символічність, інтимність, таємничість, поєднання ілюзорного та реалістичного.

Р.С. складається з:

• Релігійної психології – сукупність властивих масі віруючих уявлень, почуттів, настроїв, звичок, традицій, пов’язаних із певною системою релігійних ідей.

• Релігійна ідеологія – більш чи менш структурна система ідей, розробкою та пропагандою яких займаються релігійні організації, професійні богослови та служителі культу.

• Релігійна віра - елемент людської свідомості, особливістю якої є бездоказове визнання істинності релігійного вчення, існування надприродних сил, абсолюту. Вона складається: віра в надприродне; віра в спілкування з надприроднім; віра в релігіозні авторитети (12 апостолів, пророки, святі); віра в правдивість релігійних подій.

Релігійні почуття є індикатором щирості релігійних вірувань. Особливих релігійних почуттів не існує, це звичайні людські почуття, занурені в специфічну релігійну сферу, пов'язані з вірою в нереальний світ надприродного. У житті віруючий пізнає широку гаму звичайних людських почуттів, домінуючим серед яких є почуття страху, потім — розчулення, катарсису (очищення).

Релігійний культ — реалізація віри у діях груп, людей, індивідів. Це — основний елемент релігії, що відрізняє її від інших форм суспільної свідомості, соціальних інститутів. Його специфіка виявляється не в особливих характерах, предметах, об'єктах вірування, а в тому, що релігійні уявлення, образи, що належать до культової системи, набувають у ній символічного змісту і функціонують у соціальній взаємодії. Культова система є сукупністю певних обрядів, які виражають особливості релігійного культу.

Релігійні організації — об'єднання людей, груп на основі спільних вірувань та інтересів щодо відправлення релігійних культових дій. Релігійна організація є складним соціальним інститутом. Відомо чотири основні типи релігійних організацій: церква, секта, харизматичний культ та деномінація.

Церква — релігійна організація зі складною, суворо централізованою та ієрархізованою системою взаємодії священнослужителів і віруючих.

Секта — течії, об'єднання віруючих, опозиційні щодо певних релігій.

Харизматичний культ — різновид секти, учасники якої вважають, що завдяки дотриманню певного морально-етичного кодексу і ритуальних приписів вони отримають харизму (особливу силу, дар Божий).

Деномінація — перехідний тип релігійної організації, який залежно від характеру виникнення та спрямованості еволюції, має риси церкви та секти.