- •1.Предмет і завдання курсу “Історія української культури
- •2. Періодизація історико-культурного процесу в Україні.
- •7.Язичницька релігія, міфологія і мистецтво давніх слов’ян.
- •8. Значення прийняття християнства для розвитку української культури
- •9. Архітектура та будівництво в середньовічній Русі
- •10. Образотворче мистецтво середньовічної Русі.
- •11. Музичне мистецтво в середньовічній Русі
- •12. Освіта та наукові знання в середньовічній Русі
- •13. Писемність та давньоруські літописи в середньовічній Русі
- •14.Осередки культурного життя в середньовічній Русі.
- •15. Особливості розвитку культури Галицько-Волинського князівства
- •16. Архітектура Галицько-Волинського князівства
- •17. Пам`ятки української культури XII–XIV ст.: “Молєніє Данила Заточника”, Київський і Галицько-Волинський літописи
- •18. Монголо-татарська навала та її наслідки для культурного розвитку Русі
- •19. Становище укр. Культури в Литовській державі
- •20. Українські народні думи та пісні XV–XVII ст., їх тематика та особливості
- •21. Оборонна архітектура XIV – XVI ст. Луцький, Кам’янець-Подільський, Хотинський замки, Білгород-Дністровська фортеця.
- •22 Каплиця Кампіанів і каплиця Боїмів у Львові – шедеври скульптурного різьблення
- •23 Реформація та Контрреформація в Європі та їхній вплив на культуру українства
- •24 Могилянська доба і Києво-Могилянська академія
- •25 Історія українського друкарства
- •26 Полемічна література кінця XVI – початку xviі ст.: причини появи, проблематика, видатні автори
- •27 Роль братств та братських шкіл в розвитку української культури
- •28 Рід Острозьких у піднесенні культури України
- •29 Військове мистецтво козаків. Козацькій міф в українській культурі.
- •30 Українська барокова література
- •31. Музика бароко
- •32. Бароковий театр
- •33. Барокове образотворче мистецтво
- •34. Барокова архітектура
- •35. Львівський університет
- •36. Просвітницька діяльність мазепи
- •37. Ораторсько-проповідницька проза, мемуарно-історичні твори, козацькі літописи Самовидця, г. Граб’янки, с. Величка.
- •38. Вплив української культури ранньомодерного часу на розвиток культурних процесів у Росії: Стефан Яворський, Феофан Прокопович.
- •39. Григорій сковорода
- •40. Іван котляревький і початок українського відродження
- •41. Роль Харківського університету у відродженецькому процесі хіх ст.
- •42.Початки галицького відродження. Руська трійця.
- •43. Просвітництво
- •44. Класицизм в архітектурі і мистецтві
- •45. Творчість композиторів бортянського березовського веделя
- •46.Живопис Боровиковського та Лосенка
- •47. Творчсть Шевченка
- •48. Перший професійний історик України Микола Костомаров та його культурна діяльність.
- •49. Життя і творчість Пантелеймона Куліша.
- •50. Валуївський циркуляр та Емський указ 1876 р. Та їх наслідки на розвиток української культури.
- •51. Український романтизм
- •52. Українська реалістична література другої половини хіх ст.
- •53. Народницький період на західноукраїнськиь землях. Культурне зростання Галичини в 40-80-х pp.
- •54. Художня творчість м.Пимоненка, с.Васильківського, м.Самокиша, і. Їжакевича, і.Труша.
- •55. Творчість о. Мурашка, м. Бурачека в контексті української та європейської культури.
- •57. Шкільництво і освіта в другій половині XIX ст. Наукове товариство ім. Т.Шевченка, його видавнича діяльність.
- •58.Український авангард і європейська художня культура кінця XIX — початку XX ст.
- •59. Творчість українських митців — зачинателів нових течій у світовому мистецтві (о. Архипенко, к. Малевич, о. Богомазов, в. Пальмов, м. Бойчук).
- •60.Модерна українська література. І. Франко. Неоромантики. Український літературний експресіонізм.
- •61.М.Грушевський і його роль у розвитку української національної культури.М. Грушевський
- •62. Українська музична культура в другій половині XIX ст. Микола Лисенко.
- •63.Особливості культурного розвитку Галичини у першій половині хх ст
- •64.Культурне життя в Україні доби революції 1917-1921 рр.
- •67.Створення Української Академії наук, наукові досягнення в. Вернадського, д. Багалія, м. Кащенка, о. Фоміна та ін.
- •65.Культурний рух періоду Центральної Ради.
- •66.Становлення української культури в період гетьманату п.Скоропадського (1918 р.)
- •68. Філософська та суспільно-політична думка (в. Винниченко, в. Зеньковський, д.Донцов, в. Липинський).
- •69. Українізація та її значення для культурного процесу в 20-х рр. Хх ст.
- •70. Література і театр в умовах радянського мистецького життя
- •71. Пам’ятники т.Шевченкові 1920-1930-х рр. В Україні – причини і передумови встановлення.
- •74. Творчість українських композиторів: л.Ревуцького, б.Лятошинського, в.Косенка, м.Вериковського, г.Хоткевича, к.Богуславського та ін.
- •75. Досягнення в театральному мистецтві та кіно (Лесь Курбас, о. Довженко), театр “Березіль”.
- •79.Українське образотворче мистецтво Галичини: Олекса Новаківський, Петро Холодний.
- •80. Наука та освіта, преса і радіо, театр і кіно, образотворче мистецтво під час Другої світової війни.
- •85. Культурне життя української діаспори
- •86. Українська державна символіка, її джерела
14.Осередки культурного життя в середньовічній Русі.
Княжі та боярські двори. Княжий двір, сам князь і його придворні відігравали виняткову роль у формуванні й поширенні нових форм культури, зразків поведінки, особливостей ментальності елітарних верств, а відтак і суспільства в цілому. Нагадаймо, що саме князь Володимир Святославич і його найближче оточення стали ініціаторами переломної події, найважливішої для всього розвитку культури в Східній Європі — прийняття християнства з Візантії. Відповідними правилами етикету, не позбавленими елементів театральності, регулювалися і аудієнції в князя, і його участь в богослужіннях, і розваги володаря та його гостей, зокрема лови. Ймовірно, більшість князів ставилися до ловецтва з таким самим запалом, як Володимир Мономах: це було заняття, гідне монарха та його лицарів. Певні обряди передбачалися і на випадок одруження чи похорону князя. Родинні події були приводом для спілкування правителів з підданими і для підтвердження за кожним разом авторитету влади. Більшість князів значну частину часу проводили в подорожах, існував певний узвичаєний етикет зустрічей з місцевим населенням. Слід гадати, що завдяки таким зустрічам певні риси придворних звичаїв переймалися місцевими боярами і містичами. При княжих дворах спершу особливо впливовими були представники старої, ще родоплемінної знаті, але з часом князі почали протиставляти їм бояр, які висунулися завдяки князівській протекції, зокрема з числа тих, хто надав князям якісь послуги. Рисами, що особливо цінувались, були вірність, почуття обов’язку. Очевидно, деякі з важливих актів князь видавав, порадившись із наближеними до себе боярами. Про структуру князівських дворів, назви придворних посад збереглися лише дуже неповні відомості. У літописах згадуються посадники, тисяцькі, сотники, воєводи, княжі та боярські тіуни різного рівня. У XIII ст. свої тисяцькі були у всіх столицях князівств, навіть після об’єднання окремих з них під владою одного князя. Обов’язок тисяцьких — оборона міста; вони брали участь і у воєнних походах, виконували дипломатичні доручення. Представляючи місцеві боярські роди, тисяцькі інколи ставали організаторами опозиції князеві. Той, у свою чергу, намагався створити центральний апарат управління з вірних собі бояр. У ньому найпомітнішою фігурою, своєрідним заступником князя у військових, адміністративних і судових справах став двірський. До деяких посад, що їх бачимо при дворі Данила Романовича, є аналоги у Візантії і у західних сусідів. Так, печатник — своєрідний канцлер князівства — має спільні риси з візантійським логофетом. Відповідно до звичаїв на дворах західних сусідів стольник дбав про порядок на бенкетах, сідельничий піклувався про князівських коней. Особливо великий вплив на княжих дворах мало вище духовенство. Траплялися, зокрема в першій половині XIII ст., випадки, коли єпископи очолювали боярську "коромолу", частіше, однак, князям вдавалося призначати єпископів з числа своїх прихильників. У князівських і єпископських канцеляріях працювали освічені люди, знавці іноземних мов. Вони готували грамоти, вели дипломатичне листування. У Волинському літописі, крім кількох згадок про грамоти, наведено повний текст двох грамот Володимира Васильковича і однієї Мстислава Даниловича. Із численних копій грамот князя Лева Даниловича, що збереглись до наших днів, автентичний текст передають лише деякі .