28 Рід Острозьких у піднесенні культури України

Засновником роду вважають князя Данила Острозького(роки народження і смерті невідомі) — у 1341 році був учасником повстання проти польського короля Казимира III Великого, збудував замок в Острозі.Поява родини Острозьких на Брацлавщині пов'язана з іменем князя Костянтина Івановича Острозького, відомого воїна і політика, який в 1499 році одержав посаду великого гетьмана литовського. Вінницьке староство вперше було надане Костянтину Острозькому в 1497 році, і загалом він володів цими землями більше 30 років. На самому початку XVI століття офіційний титул іменував його «намісником вінницьким, брацлавським і звенигородським».В 1516 році у бою під Меджибожем загинув один із синів Острозького — Роман. В наступні роки князь Костянтин продовжував залишатись одним з найвпливовіших політиків Польщі і Литви і активно впливати на перебіг подій.Син Констянтина Острозького — Ілля Костянтинович в 1530—1539 роках виконував обов'язки брацлавського і вінницького намісника. Однак особливе місце в українській історії належить молодшому сину Костянтина Острозького Василю-Костянтину. Заможний український магнат, «оборонець православ`я», один з найосвідченіших людей свого часу, фундатор Острозької академії і друкарні, він на своїй печатці звелів вигравірувати девіз: «Dei gratia dux Ostrogiae» («Божою милістю князь Острозький»).Про Василя-Костянтина Острозького написані сотні монографій і статей. Помітний слід залишив він на Брацлавщині. Тут у Костянтина Острозького були чималі маєтності і «господарські» замки. В 1586 році він звелів побудувати замок у Красному, який одержав сумну славу в роки Визвольної війни, як місце загибелі полковника Нечая. Невдовзі власністю Острозького став Пиківський замок — давні володіння сім`ї Кмітів. Як воєвода Київський, Костянтин Костянтиновия Острозький мав можливість контролювати ситуацію на степових кордонах Брацлавщини і користувався такою нагодою.Після смерті старого князя Острозького в 1608 році вплив цієї родини значно зменшився. Його син Януш Острозький виявився останнім представником роду по чоловічій лінії. Невдовзі фамілія Острозьких припинила своє існування. Як писав в зв`язку з цим український історик Михайло Грушевський, володіння дому Острозьких стали «здобиччю невеликої купки магнатів з тієї категорії, які… мали вплив при дворі».Величезні маєтності Острозьких перейшли до князів Заславських, а згодом — до князів Сангушків та інших шляхетських родів.

29 Військове мистецтво козаків. Козацькій міф в українській культурі.

Козаччина витворила в себе своєрідний демократичний устрій: всі важливі орґанізаційні й політичні справи вирішувало все військо, зібране на раду. Козацька загальна рада мала різні назви: військова рада, ґенеральна, повна ("зуполна"), ч о р н а або чернецька.. На Січі був у ХVI в. звичай, що неохочих до ради силою зганяли на майдан. Пізніше нераз гетьмани давали наказ явл'ятися на раду "під горлом", тобто під загрозою смерти... Військо уставлялося у велике коло або півколо, відповідно до місця. Накінець приходив гетьман зі старшиною (aбо кошовий на Січі), з відзнаками влади в руках, з відкритими головами на знак пошани для війська, а довбуші віддавали їм честь, б'ючи в літаври.Рада відбувалася за давніми військовими звичаями. Особливу важливу роль мали осавули, що були посередниками між старшиною й радою. Вони обходили "коло" козаків, вияснювали справу и питалися їх, які їx погляди. Формального голо-сування на раді не булю. Козаки виявляли свою раду "гучком", голосними окликами, кидаючи шапки догори. Коли партії були рівні, то нераз доходило й до гострої боротьби, просто на шаблі.Військова рада мала широкі права. Вона вирішувала напрями державної політики, укладала умови з іншими державами, вибирала й скидала гетьмана й старшину, давала згоду на воєнні походи, рішала про те, які військові формації творити, деколи виконувала теж військове судівництво"Зброя їх – рушниця і шабля, інші мають короткий спис і стріли, але рідше; залізної зброї ніхто не носить, навіть гетьман", писав про козаків Старовольський 1628. р..Найважнішою козацькою зброєю була безперечно рушниця.. Козацькі рушниці мають звичайні назви: самопал, рушниця, мушкет. 3 інших родів рушниць згадується яничарки (вперше 1638.р.).. Запорожці свої рушниці звали фузіями. У XVIII. в. часто стрічаються пистолети або пистолі, нераз чудово прикрашені сріблом. Пістолі носили за поясом або у шкіряних кобурах.Кулі козак носив у чересі або в ладівниці, чи лядунці, порох у звичайному розі або в порошниці. В війні панувала у війську сувора дисципліна. За давнім звичаєм козакам заборонено було пити горілку підчас походу. Але пізніше цей звичай, мабуть, не вдержався. Сторожі довкола обозу пильнували, щоб неохочі не втікали з війська і втікачів ловили.В таборі відбувався нераз суд і винуватих карали військовими карами: приковували до пушки, карали киями, а за більші злочини присуджували і кару смерти.Окремі санітарні установи в ці часи ще не існували. У козацькому війську бували лікарі і цилюрники, але тільки принагідно, не на постійному військовому утриманні. Похідних шпиталів не було; раненими опікувалися тільки люди доброї волі, або церковні братства по містах. Військо у поході мало своїх священиків-капелянів, а деколи й похідну церкву. На Січі старшим над цілим військом був к о ш о в и й отаман, а при ньому старшинські уряди мали суддя, осавул, писар. Над відділом війська з паланки стояв полковник, осавул і писар. Б у л а в а була відзнака гетьмана від найдавніших часів. Бунчук це також відзнака гетьмана. Бунчук носив бунчучний над гетьманом, особливо, коли гетьман був між військом..Комишина, палиця з комишу, правила також за відзнаку гетьмана в часах перед Хмельниччиною.