110.Системи почасової оплати праці: класифікація та сутність.

У почасовій формі оплати праці як міра праці береться кількість відпрацьованого часу.

Почасова форма оплати праці застосовується:

-За умови, коли у робітника відсутня реальна можливість для збільшення випуску продукції.

-Якщо результати праці робітника не можуть бути конкретно виміряні і кількісно виражені.

-Коли економічно недоцільно стимулювати зростання виробітку понад оптимально передбачений технологічними параметрами, а також коли перевиконання цих норм може досягатися через порушення технологічних режимів і відповідно погіршення якості робіт, а відтак і продукції.

Відомі дві форми почасової оплати праці - проста почасова та почасово-преміальна.

При простій почасовій оплаті заробіток визначається виходячи з кількості відпрацьованого часу та кваліфікації працівника. Робітникам з почасовою заробітною платою сума заробітку визначається виходячи з годинної тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин.

При почасово-преміальній оплаті додатково вводиться преміювання за якісне та своєчасне виконання завдань. Обов’язковою умовою преміювання є виконання місячного плану по технологічних етапах та обслуговування робітниками-почасовиками робочих місць, а також відсутність браку та простоювання машин та обладнання.

111.Системи відрядної оплати праці: класифікація та сутність.

Відрядна оплата праці - система заробітної плати, при якій заробіток залежить від обсягів виконаної роботи, потребує якості. Системами відрядної форми оплати праці є: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, відрядно-регресивна, акордна.Пряма відрядна система оплати праці. За індивідуальної прямої відрядної системи розмір заробітної плати прямо залежить від результатів роботи кожного робітника. Виготовлена робітником продукція або виконана ним робота оплачується за індивідуальними розцінками.Відрядно-преміальна система оплати праці. Сутність її полягає в тому, що робітникові нараховується, крім заробітку за прямою відрядною системою, премія за виконання і перевиконання певних кількісних і якісних показників. Розмір премії установлюється у відсотках до заробітку, визначеному за відрядними розцінками.Відрядно-прогресивна система. За цієї системи оплати праці виробіток робітників у межах завдання виплачується за твердими нормами (розцінками), а виробіток понад завдання - за підвищеними розцінками, причому розцінки збільшуються прогресивно зі збільшенням кількості продукції, виробленої понад завдання.

Відрядно-регресивна система оплати праці. ЇЇ характерною ознакою є те, що починаючи з певного рівня перевиконання норм відрядні розцінки знижуються. Отже, ця система є своєрідною протилежністю відрядно-прогресивної системи. Що вищий рівень перевиконання норм, то нижча розцінка за кожну одиницю продукції.

Акордна система оплати праці. Вона застосовується для окремих груп робітників, її сутність полягає у тому, що відрядна розцінка установлюється не на окрему виробничу операцію, а на весь комплекс робіт, виходячи із чинних норм часу і розцінок. Порівняно з прямою відрядною оплатою за акордної заздалегідь визначені обсяг робіт і строк їх виконання, відома сума заробітної плати за нарядом залежно від виконання завдання.

112 Середній тарифний коефіцієнт, середній тарифний розряд, середня тарифна ставка: сутність, порядок розрахунку, сфера використання.

Для визначення середнього рівня кваліфікації групи робітників, середнього рівня складності робіт, їх відповідності, тарифної ставки робітників першого

розряду та інших планових показників розраховуються середні тарифні показники. До них належать:

середні тарифні коефіцієнти робітників і робіт;

середні годинні тарифні ставки для оплати праці робітників окремих професійних груп;

середні розряди робіт і робітників.

Висхідними показниками є середні тарифні коефіцієнти. Середні тарифні коефіцієнти розраховуються лише за умов тарифікації певної групи робітників і робіт за однією тарифною сіткою.

Середній тарифний коефіцієнт K1 групи робітників визначається за формулою: K1= ∑( Kn* Чn)\∑ Чn

де Kn — тарифний коефіцієнт n-го розряду;

Чn — чисельність робітників n-го розряду;

n — порядковий номер розряду;

m — кількість тарифних розрядів.

Середня годинна тарифна ставка визначається множенням тарифної ставки першого розряду T1 на середній тарифний коефіцієнт за формулою Тсер Т1 K1.

Дані про середню годинну ставку використовуються для планування фонду

оплати праці.

Середні тарифні розряди робітників і робіт визначаються за формулами:

P= P м+(К-Км)/(Кб-Км)

Рм— тарифні розряди,

Км— менший і більший тарифні коефіцієнти,

У разі коли середній тарифний розряд більший за середній розряд робітників, це свідчить про дефіцит висококваліфікованих робітників,Дані розрахунки використовуються для розроблення програм підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітників.

Якщо середній тарифний розряд робітників більший за середній розряд робіт, то це свідчить про дефіцит робітників низької кваліфікації, їхню високу плинність, що призводить до збільшення фонду заробітної плати.

113. Сутність моделі гнучкого тарифу, безтарифної та вилкової моделей оплати праці у проектуванні основної заробітної плати.

Модель гнучкого тарифу-його сутніст полягає в такому:оскільки тарифна частина становить більшу часткуЗ\п працівників,та окрім основного завдання диферент.З\п залежно від складності праці вона повинна стимулювати працівн до поліпшення індив.резул.праці.одним з варіантів гнучкого тарифу є сис-ма контрольованого денного виробітку.ця сис-ма спрямована на стимулювання підвищення прод.праці.

Безтарифні моделі.були розроблені для узгодженяЗ\п працівн з кількісними і якісними параметрами його трудового внеску без використ традиційного підходу до побудови тарифних умов оплати праці.характернв ознаки моделі:ставлення в рівні умови всі робочі;встановл єдиний для під-ва мін з\п;розробляються додаткові умови диференціації нарахованої з\п(якість роботи,викон нормов завдань..)

Вилкова модель.кожний кваліфікаційний групі працівників присвоюється діапазон(вилка)співвідношень в оплати праці,віднесення професій робітників і посад керівників залежить від складності праці та кваліфікації.Індивідуальні коефіц.працівників коригуються щомісяця і установлюються у межах діапазонів відповідної кваліфікац.групи на підставі критеріїв які враховують внесок працівників у колективні результати праці.