Модуль 3. Страх. справа.

1. Сутність, функц. Та принципи страхув.

Об¢єктивний характер існув. страх. відносин в суспільстві дозволяє розглядати страхув. як економічну категорію.

Страхув. – це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі нас¬т. події, обумовленої договором або законом, суму виплати стра¬ховиком, який утримує певний обсяг відповідал. і для її забезпе¬ч. поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превен¬тивні заходи щодо зменш. ризику, у разі необхідності перестрахо¬вує частину останнього.

Характерними ознаками страхув. є:

грошові перерозподільчі відносини, які складають економічну сутність страхув., виник. внаслідок наявності страх. ризику і носить імовірносний характер (ніколи на перед не відомо, коли трапиться страх. подія, якою буде її руйнівна сила і кого із страхувальників вона торкнеться);

ці перерозподільчі відносини носять замкнутий характер і пов¢язані із солідарним розкладом шкоди, заподіяної одному або декільком учасникам створ. страх. фонду між усіма страхувал.ми;

страх. відносини пов¢язані із створ.м грошових фондів суворо цільового признач., яке полягає у використанні їх виключно на покриття шкоди у заздалегідь обумовлених випадках;

Страхув. виконує такі функц.:

Ризикова функція страхув. Вона полягає в переданні за пев¬ну плату страховикові матеріальної відповідал. за наслідки ризи¬ку, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законо¬давством або договором зі страхувал-ом. Чим вища ймовірність ризику, тим і плата за його утрим., обчислена за допомогою актуар-них розрахунків, більша.

Функція створ. і використ. страх. резервів (фондів). Страхув. стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для забезпеч. покриття збитків, заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією. З цією метою кожним страхо¬виком створюється система страх. резервів. Нагромадж. і ви¬корист. таких резервів є характерними для страх. діял.

Функція заощадж. коштів. Договори довгострокового страхув. життя мають накопичуальний характер.

Превентивна функція. Застосовують правову та фінансову превенції.

До правової превенції належать застереж., передбачені чинним законодавством або договорами страхув. і такі, що стос. по¬збавл. страхувал. (повністю або частково) страх. відшко-дувань. Вони розраховані на випадки протиправних дій або бездіяль¬ності з боку страхувал. щодо застрах.них об'єктів.

Принцип це фундаментальне полож., правило, яке є основою для розробки інших правил і положень.

В англійському праві існує 5 базисних принципів страхув., які знайшли своє пошир. в усьому світі і на яких буд. будь-який договір страхув.

• Принцип страх. інтересу.

• Принцип maxї сумлінності сторін.

• Наявність причинно-наслідкового зв’язку між збитком та подією, що його викликала.

• Принцип відшкодув. збитків у межах реально заподія¬них втрат.

• Принцип суброгації.

2. Поняття класифікації страхув. Ознаки класифікації: історичні, економічні, юридичні.

Під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діял. лю¬дини, використовувану як засіб для встановл. взаємозв'язків між цими поняттями (класами).

Класифікаційні ознаки: • історична ознака; • економічні ознаки;• юридичні ознаки .

Класифікація за історичною ознакою пов'язана з виокремл.м етапів розвитку страх. справи з точки зору часу виникн. тих чи інших видів страхув.

Класифікація за економічними ознаками. Залежно від ознаки виділяють:

Þ за спеціалізацією страховика:

• страхув. життя;

• загальні види страхув.

В основі віднес. того чи іншого виду страхув. до «життя» чи «не-життя» полягає сукупність двох класифікаційних ознак, а саме:

наявність накопичувального характеру Д. страхув. (страх. внески за такими договорами є своє¬рідними інвестиціями страхувал., оскільки передбач. не ли¬ше страх. виплати, а й повне поверн. внесених коштів з нарахо¬ваними відсотками при закінч. строку дії Д. страхув.);

строк дії Д. страхув.

Згідно з чинним законодавством Укр., до дого¬ворів страхув. життя належать договори, строк дії яких пере¬вищує 10 років (виняток становлять договори зі страхув. життя громадян віком після 50 рокіцв; термвн їх дії 5 років).

Протягом усього часу дії Д. страхув. страхувальники періодично сплачують страх. премії з тим розрахунком, щоб загальна сума цих внесків у результ. дорівнювала страх.й сумі за договором.

Þ за об'єктами страхув., тобто об'єктами, на які спрямований страхо¬вий захист виок¬ремлюють такі три галузі:

• особисте страхув. (об'єкти – житгя, здоров'я і працездат¬ність страхувальників або застрах.них);

• майнове страхув. (об'єкти – майно в різних його видах: рухомі і нерухомі матеріальні цінності, грошові кошти, доходи);

• страхув. відповідал. (об'єкт – відповідал. за шко¬ду, нанесену страхувал-ом життю, здоров'ю, майну третьої особи).

Þ За статусом страхувал. виділяють:

• послуги, які обслуговують інтереси громадян,

• послуги, які обслуговують інтереси юридичних осіб (суб'єктів підприємн. діял.).

Þ За статусом страховика виокремлюють:

• комерційне страхув. (ВАТ, ЗАТ, повні, командитні товариства, товариства з додатковою відповідал. та ін.),

• взаємне (товариства вза¬ємного страхув.),

• державне (дер¬жавні страх. організації).

Класифікація за юр. ознаками:

Згідно з дирек¬тивами ЄС виділяють 7 класів довгострокового стра¬хув. (життя і пенсій) і 18 класів загального страхув.

Згідно з вимогами внутрішнього законодавства Укр. виділяють 20 видів страхув., причому не відбув. розмежув. на довгострокове страхув. та загальне страхув.