Виховання в процесі військової діяльності.

Військова діяльність – це напружене бойове навчання, несення вартової і внутрішньої служби, бойового чергування, тощо. В ході військової діяльності у воїнів закріплюються і удосконалюються морально-бойові якості, дисциплінованість, самостійність, ініціатива, психологічна готовність до успішного ведення бою та ін.

Понад усе важливо засобами виховання домогтися розуміння воїнами доцільності, значимості ратної праці. Виховна ефективність її зростає, якщо дотримуватись правил наукової організації, коли чітко визначаються завдання, обсяг, якість та реальний термін виконання завдань, здійснюється їх матеріальне забезпечення, встановлюється відповідальність за виконання завдань, здійснюється контроль та оцінка.

Цей принцип вимагає такої організації всіх без винятків видів діяльності, яка у максимальному ступені сприяла б розвитку воїнів, формуванню в них високих морально - бойових, психологічних та фізичних якостей.

Основні вимоги цього принципу:

По-перше, правильна та чітка організація військової праці. Це означає:

/ визначення конкретних цілей та задач;

/ встановлення об’єму, порядку та строку виконання завдання;

/ матеріально-технічне забезпечення;

/ здійснення допомоги і контролю;

/ оцінка кількості та якості праці.

По-друге, моральне та матеріальне стимулювання передових воїнів. При цьому дуже важливо своєчасно виявити і заохочувати зразкові дії і вчинки воїнів.

По-третє, організація змагань.

По-четверте, поєднання військової праці з організованим дозвіллям і відпочинком.

Повсякденне виконання складних та важких задач військової діяльності вимагають від особового складу значних затрат фізичних та духовних сил. Поєднання навчання та служби з відпочинком, змістовним дозвіллям є важливою умовою правильного функціонування психіки, нервової системи людей, інтенсивного відновлення їх сил і, відповідно, успішного виконання поставлених задач.

По-п’яте, вміла організація виховної роботи в процесі військової праці.

Виховання в колективі – через колектив

Це набуває особливого значення у вихованні воїнів в умовах військової діяльності, перед усім для набуття колективізму, співробітництва, взаємодопомоги, вимогливості. Почуття колективізму – одне з джерел високого морального духу, рішучість та самовідданість в бою.

Потенціально військовий колектив має велику виховну силу.

Тим, як вона реалізується, визначається ступінь його зрілості. Важливо домогтись, щоб кожний воїн брав участь у загальних заходах підрозділу, роботі стінної газети, в художній самодіяльності, спортивних змаганнях, культпоходах тощо.

В арміях Заходу керівництво теж приділяє серйозну увагу проблемам найефективнішого використання людського фактору у сучасній війні.

Особлива увага тут надається морально-психологічній підготовці військ, яка здійснюється в ході навчання і повсякденної діяльності, передусім в процесі оперативної і бойової підготовки.

Найважливішим завданням морально-психологічної підготовки у бундесвері вважається встановлення і зміцнення взаємовідносин між військовослужбовцями у невеликих групах, що служить основою зміцнення бойового духу і психічної стійкості військ. Виходячи з рекомендації психологів і соціологів, командування ретельно підходить до комплектування невеликих підрозділів. Цій меті успішно служить практика комплектування відділень, взводів солдатами, які добре знали один одного до служби або вчилися разом.

Ситуація вимагає поступового переходу до територіального принципу комплектування військ, що доцільно як з точки зору виховання, так і здешевлення утримання армії та мобілізаційних ресурсів.

Виховання воїнів в колективі і через колектив. Сила, яка виховує у військовому колективі, його виховні можливості заключаються перш за все в тому, що він зв’язує воїнів підрозділу спільною діяльністю по виконанню загальних завдань.

Виховна сила колективу полягає і в самому процесі колективної праці. Загальними зусиллями встановлюються між воїнами відносини товариської взаємодопомоги, взаємоконтролю та високої вимогливості, що впливає на формування почуття відповідальності, дисциплінованості, сумісного виконання обов’язків.

Які умови виховного впливу колективу?

По-перше, активна та цілеспрямована діяльність офіцерів підрозділу.

Командир підрозділу, спираючись на актив та керуючи діяльністю колективу, постійно ставить перед ним ясні та чіткі задачі, намічуючи колективні перспективи руху вперед на основі досягнень нових рубежів військової майстерності, зміцнення організованості та дисципліни.

По-друге, використання сили суспільної думки, традицій, опори на актив.

Сила військового колективу – в його суспільній думці, в тій морально-емоційній обстановці, в якій працює й живе кожний воїн.

У здоровому колективі особовий склад схвалює та підтримує правильну поведінку своїх членів, сприяє їх подальшому вдосконаленню і в той же час засуджує поведінку негідних, зобов’язує їх дотримуватись норм моралі і вимог наказів.

По-третє, встановлення статутних взаємовідносин. Статутні взаємовідносини у військовому колективі являються необхідною умовою, формування у воїнів таких якостей, як, слухняність, ретельність, готовність до взаємовиручки.

В формуванні статутних взаємовідносин відіграють важливу роль підвищення педагогічної культури офіцерів і сержантів, формування в них педагогічного такту, роз’яснення вимог статутів.

Вчетверте, постійне керівництво виховною діяльністю колективу. Командир підрозділу не тільки опирається на актив, але і направляє його діяльність на успішне виконання бойових завдань, на зміцнення військової дисципліни.

Тільки там, де вдало підібраний актив, де систематично керують його роботою, колектив спроможній вирішувати складні виховні завдання.

По-п’яте, підвищення відповідальності кожного воїна за стан справ в колективі.

В нормальному колективі завжди панує атмосфера взаємної вимогливості, почуття колективної відповідальності. Від воїна тут вимагають не тільки особистої дисциплінованості, але і відповідальності за дисципліну інших. В той же час не виключна персональна відповідальність вихователя і кожного члена колективу.