Основні види моралі військовослужбовця.

• мораль колективістська. Вона не сумісна з егоїзмом, самолюбством і корисливістю, гармонійно поєднує загально-народні, колективні і особисті інтереси;

• мораль гуманістична. Вона затверджує істинно людськи відносини між людьми – відносини товариської співпраці і взаємодопомоги, доброзичливість, чесність, простоту і скромність в особистому і суспільному житті.

• мораль активна, дійова. Вона спонукає людину до нових трудових і творчих досягнень, зацікавленій участі в житті колективу і всієї країни;

• рішуче викорінення п’янства, позастатутних взаємовідносин, хуліганства, елементів кругової поруки.

Висновок по 1-ому питанню:

Всі складові частини виховання воїнів ЗСУ розглядаються в нероз’ємній єдності, всі вони взаємно проникають один в одного і реалізуються в єдиному процесі формування у воїнів високих морально-бойових якостей.

Такі сутність, задачі і зміст виховання воїнів ЗСУ в сучасних умовах.

Друге питання принципи, методи виховання та їх характеристика

Успішне розв’язування задач виховання воїнів ЗСУ багато в чому залежить від глибокого знання офіцерами й вмілого застосування в роботі з особовим складом принципів виховання.

Виховний процес має свої закономірності, відображені в принципах виховання.

Маються на увазі основі науково-педагогічні правила, з урахуванням можна досягти найкращих результатів.

Принципи виховання – це першорядні керівні положення, на основі яких здійснюється виховна діяльність.

Принципи виховання – це вихідні науково-педагогічні положення, на основі яких здіймається процес виховання, або це такі педагогічні положення, які відображають закономірності виховного процесу і які стали нормативними вимогами для вихователів.

Для принципів головне – відобразити суттєві закономірні зв’язки, які існують в військово-педагогічному процесі і подати їм науково-нормативний характер.

В сучасній військовій педагогіці обґрунтована наступна система принципів:

 цілеспрямованість, науковість, патріотичність;

• виховання в процесі військової діяльності;

• виховання в колективі – через колектив;

• індивідуальний підхід у вихованні;

• опора на позитивне в особистості та колективі;

• поєднання вимогливості до підлеглих з повагою до їхньої особистості, гідності і піклуванням про них;

• єдність, злагодженість і спадкоємність.

Підкреслюючи важливість принципів виховання великий російський демократ Н.Г. Чернишевський писав: "… в кого не ясні принципи у всій логічній повноті і послідовності, у того, не тільки в голові сумбур, але й у справах нісенітниця"

Розглянемо характеристику кожного принципу:

1. Цілеспрямованість, науковість, патріотичність:

Його вимоги:

По-перше: ясне та чітке розуміння мети та задач виховання;

По-друге: повага особистості військовослужбовця якого виховують, його гідності, сприймання його особистих цілей, потреб та зацікавленості;

По-третє: створення сприятливих умов для формування особистих якостей військовослужбовців, розкриття їх здібностей;

По-четверте: органічна єдність колективістського та особистого у вихованні з з пріоритетом загальнолюдських цінностей;

По-п’яте: тісний зв’язок виховання з життям, з конкретними завданнями військовослужбовців.

По-шосте: плановість виховного процесу;

По-сьоме: цілеспрямованість та наполегливість у досягненні виховних цілей та задач;

По-восьме: формування зацікавленості військовослужбовців у вихованні, включення їх у процес самовиховання.

Реалізація принципу цілеспрямованості у вихованні передбачає виховання ряду вимог. До них належать:

• ясне і виразне усвідомлення цілей та завдань;

• плановість процесу;

• доцільність у виборі засобів, прийомів, методів і форм;

• наполегливість у досягненні виховних цілей і завдань.

• включення підлеглих в процес самовиховання.

"Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни, та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність" (ст. 5 дисциплінарного статуту ЗС України).

На думку командування НАТО, майбутня війна вимагатиме повного використання морально-психологічного напруження військовослужбовців і всього народу. До цього треба готуватися завчасно.