Тема 4. Морально-психологічна підготовка особового складу взводу в воєнний час.

ЗАНЯТТЯ 1. Психотравмуючи фактори сучасного бою. Страх,

Паніка та шляхи їх подолання.

ВСТУП

Досвід бойових дій свідчить, що війська поруч з неминучими втратами несуть відчутні психологічні втрати. Вони пов'язані з отриманням військовослужбовцями бойових психічних травм, які в свою чергу призводять до розладів психічної діяльності, повної або часткової втрати боєздатності.

Під бойовою психічною травмою розуміється переживання великої сили, які викликані короткочасним або тривалим впливом психотравмуючих факторів бойової обстановки , які призводять до розладів психіки різної ступені важкості

Головним психотравмуючим фактором бойової обстановки є небезпека, яка погрожує життю та здоров'ю Переживання цієї небезпеки є найсильнішим , і, як правило пов'язано з сприйняттям жахливої загибелі та поранень інших людей.

Почуття страху неминуче присутнє у свідомості кожного воїна у бою. Одні зусиллям волі можуть придушити його а другий не вміє або не може зробити цього. У кожної людини є своя межа "міцності". При цьому певну роль в переживані страху й ймовірності виникнення БПТ відіграють психофізіологічні особливості людини. Якщо казати просто то деякі військовослужбовці за своїми особливостями взагалі не здатні подолати страх.

1 питання:

Бойові психічні травми - як наслідок психотравмуючих факторів сучасного бою

Основним видом рішення бойових та тактичних завдань в сучасних умовах є бій.

В роботі по підготовці до бою важливе значення має морально-психологічна підготовка особового складу. Це є система заходів по формуванню у військовослужбовців і військових колективів морально-психологічних якостей необхідних до виконання бойових завдань. За даними американської психологічної асоціації, під час другої світової війни тільки 25% особового складу підрозділів активно та адекватно діяло на передовій під час бою. Тому питання психологічної підготовки завжди повинно стояти перед людьми, які покликані захищати свою Батьківщину, свій народ.

На психіку воїнів в умовах бойової ситуації впливають такі основні фактори: фізичні, бойові, психічні, соціально-психологічні. Вони можуть мати довготерміновий та ситуативний характер. Далі розглянемо їх докладніше.

1. Фізичні фактори. Бойова обстановка викликає психологічні труднощі у військовослужбовців. Умови сучасних бойових дій вимагають від їх учасників максимального напруження фізичного потенціалу і не можуть не призводити до втоми.

Солдат під час бою переносить величезні фізичні навантаження, пов’язані з необхідністю постійно пересуватися з закріпленим за ним озброєнням та комплектом боєприпасів до нього. Докладання великих зусиль вимагає і необхідність захистити себе, створивши і індивідуальні та групові «укріплення» - окопи, щілини, бліндажі, різноманітні укриття.

Ознаки бойової втоми у різних військовослужбовців проявляються по-різному. Тому необхідно постійно звертати на це увагу та вживати необхідних заходів для того, щоб солдати ефективно діяли в бою. Ось ці ознаки: напруження і головна біль, тремтіння і занепокоєння; подразнювання від не очікуваних звуків чи рухів; негаразди зі шлунком, і, можливо, нудота, приступи блювання; відсутній погляд; занепокоєння, замкненість, очікування гіршого; полохливість, бурчання, скарги, пригнічення; відчуття жалю за помилки чи за те, що слід було б зробити.

Ще одним фізичним фактором, який досить сильно впливає на воїнів, є обмеження сну.

Військові вчені встановили, що вже першої доби, проведеної без сну, боєздатність воїна знижується (погіршується сприйняття інформації, уповільнюється реакція на зовнішні подразники, ускладнюється процес прийняття рішень). На 4-й день весь особовий склад підрозділу виходить з ладу. В цей же час, за тривалості сну всього лише 1,5 години на добу 50% боєздатності особового складу зберігається протягом 6 діб. На 7-му добу з ладу виходить кожний другий військовослужбовець. Якщо ж сон складає 3 години на добу, то 91 % боєздатності зберігається протягом 9 і більше діб.

Також інтенсивно впливають на психічний стан воїна зміна режиму та раціону харчування, негативний вплив погодно-кліматичних факторів при облаштуванні в польових умовах, обмеження можливості дотримання норм особистої та громадської гігієни та інші незручності. Досвід усіх воєн доводить, що під час військових компаній суттєво загострюється епідеміологічна ситуація. Спалахи респіраторних і особливо кишкових захворювань, про які свідчать учасники бойових дій, також негативно впливають на воїнів.

2. З бойових факторів в найбільше травмують психіку воїнів вогневі удари супротивника, пожежі, задимлення місцевості.

Ось як описує психологічний бік бою один з командирів взводів, який у 1945 році потрапив на фронт: « Того дня мене вразило тіло солдата, якому прострілило серце і з рани крізь одяг текла кров. Поруч з ним піднявся інший солдат, але йому прострілило рот і роздробило зуби. Після того був і я поранений в спину та ногу осколками снаряда. Осколки, наче гартовані ножі, входили в мене. Мене вразив тихий стогін сержанта, якого спіткала миттєва смерть від осколка того ж снаряда. Мій взвод був „ наче стертий”.

Враження іншого: Рано-вранці мене розбудив гул авіаційних двигунів. З цього моменту район нашого зосередження став об’єктом повітряного бомбардування. Це нагадувало мені пекло, та дивно, як я все це пережив. Після того, як бомба вибухнула перед самим танком та практично поховала мене заживо, я на мить втратив глузд. Мені було видно пряме попадання в інший танк. Який був в 30 метрах від мого. Він одразу ж запалав. Третій танк вибухом перевернуло. Уявіть, в якому пеклі ми опинилися, якщо 53-тонні танки переверталися, як гральні карти. П’ятдесят чоловік загинуло, два солдати покінчили з собою під час бомбардування, і один був направлений у шпиталь на обстеження. Ми ще довго згадували той психологічний шок першого бою.

У ході арабо-ізраїльскої війни 1973 року використання египтянами реактивних систем залпового вогню, далекобійної артилерії, ПТУР викликало в ізраїльских солдатів напади істерії аж до рухового паралічу, часткову чи повну втрату пам’яті, неконтропьоване сечовипускання, невтримне тремтіння, отупіння.

З 1500 ізраїльских солдатів, яких було евакуйовано в тил у перші три дні боїв, 900 були у шоковому стані не отримавши фізичних ушкоджень.

3.До психічних факторів відносять: емоції страху бути вбитим або скаліченим, горе від втрати товаришів; надсильні звукові та світові подразники вибухів, пострілів; емоційне перенапруження; почуття ізольованості; усвідомлення власного безсилля; злам основних життєвих установок, стереотипів.

Жоден, навіть самий підготовлений і стійкий солдат не застрахований від одержання психологічної травми на полі бою. Під час бою він вимушений бачити, чути й сприймати таке, з чим йому ніколи не доводилося зіштовхуватися у цивільному житті. Для того щоб діяти з максимальною ефективністю, солдат повинен адаптуватися до психологічного впливу бойової обстановки.

Почуття воїна в бою не тільки різноманітні, але й суперечливі. Крім негативних, в багатьох випадках відмічалася поява також і позитивних почуттів. Вони можуть значно загострюватися, а разом із загостренням почуттів загострюються й інші психічні процеси: відчуття, сприйняття пам'ять, увага мислення та інші. Такий феномен називають бойовим збудженням.

4. Соціально-психологічні фактори. Бойовій діяльності притаманний колективізм, що ґрунтується на залежності власного життя, досягнення мети бою від згуртованості військового колективу, навичок та вмінь товаришів по службі, вміння та готовності надати допомогу один одному в умовах постійного ризику життям та здоров'ям. Сучасне озброєння в останні часи також все більше набуває колективного характеру. Тому велика увага у всіх арміях світу приділяється згуртованості військових підрозділів, формуванню так званого «групового фактору» бойової стійкості. Наприклад, в збройних силах Німеччини солдату дають зрозуміти, що якщо він стане «чужим» у підрозділі і залишиться без підтримки товаришів по зброї, то неминуче загине. Психологи Бундесверу впевнені, що боязнь опинитися у моральній ізоляції через боягузтво впливає на поведінку солдатів у бою ефективніше, ніж численні гасла та заклики.

Однією з основних серйозних переваг англійських військ над аргентинськими у ході конфлікту через Фолклендські острови німецькі психологи вважають групову згуртованість англійців та пов'язаний з нею дух товариськості.

Під час арабо-ізраїльської війни велику психологічну стійкість виявила гарматна обслуга, екіпажі танків, які складалися з добре знайомих один з одним воїнів (родичів, однокласників та ін.). Враховуючи це, у США на початку 80-х рр. запроваджена «полкова система комплектування». Новобранці набираються з одного штату і проходять службу постійно у одному підрозділі. Сьогодні таких полків у них нараховується більше 80%.

До соціально-психологічних факторів, крім того, відносять:

1. авторитетність, професійну компетентність та здатність командування достатньо ефективно керувати військовими колективами;

2. невизначеність через дефіцит або перенасичення воїнів та колективів інформацією; наявність в колективах позитивних або негативних традицій.

Всі перелічені фактори призводять до виникнення у воїнів емоційної психічної напруженості, яка в свою чергу може реалізовуватися в залежності від попереднього досвіду, психологічної стійкості, моральних якостей людини або в страх, або в бойове збудження. Аналізу впливу емоційного напруження ситуації бою на організм присвячені дослідження авторів-спеціалістів в області соціології, психології, фізіології. Передусім, в таких ситуаціях треба враховувати можливість нормальної позитивної адаптації до психотравмуючих факторів. Людина, яка часто знаходиться в умовах екстремальної ситуації, здатна самостійно виробити навички найбільш ефективних та оптимальних реакцій, найбільш вірних шляхів мобілізації своїх функцій.

Як показують результати психологічних досліджень, проведених у 1994 році з особовим складом, який залучався до участі у полковому тактичному навчанні на Гончарівському навчальному центрі, у 40% воїнів перед початком навчання зберігались більш - менш нормальні фізіологічні та психологічні стани. Хоч вони були й напружені, але не почували страху, коливань, невпевненості. Приблизно 20% воїнів переживали сильне хвилювання та тривогу. Приблизно 15% виявили невпорядковану активність або скованість. Така ж кількість військовослужбовців переживала крайній ступінь невпевненості та сильну напруженість, що дуже часто було причиною неадекватних вчинків.

Однак у бойових умовах довготривала екстремальна ситуація викликає більш негативний вплив на людину, викликаючи порушення поведінки, конфліктність, соціальні відхилення. Аналіз бойових епізодів в дослідженнях німецького вченого психолога Е. Дінтера дав можливість встановити, що перебування особового складу на передньому краї у безпосередньому зіткненні з противником не повинно перевищувати 30-40 діб. Протягом цього часу вирізняють такі основні етапи:

1. Придбання бойового досвіду – 10-15 діб. На вплив психогенних факторів бойової обстановки організм реагує «реакцією тривоги». Вона залежить від індивідуальних особливостей і триває протягом короткого відрізку часу. Закінчується цей етап формуванням стану стійкості за рахунок мобілізації внутрішніх резервів.

2. Найвищі морально - психологічні можливості військовослуж -бовців – 20-25 діб. В цей період організм, психіка військовослужбовців перебувають у стані стійкості, воїни максимально готові до виконання покладених завдань.

3. Фізичне та психологічне виснаження – 30-35 діб. Цей етап може бути дещо уповільнений, коли військовослужбовцю буде повідомлено про терміни зміни його підрозділу на передовій. В цей період під впливом стресу настає психічне виснаження. Тривалий стрес або недостатня пристосованість можуть призвести до того, що організм людини перестає справлятися з перевтомою. В цьому випадку спостерігаються хворобливі стани, які часом супроводжуються нудотою або блюванням. Спроможність військовослужбовця до активних бойових дій суттєво знижується.

Стрес, викликаний бойовою обстановкою, може викликати такі реакції:

1. Патологічні фізіологічні зміни в організмі.

2. Ненормальні Форми поведінки.

3. Важкі захворювання або смерть.

Серед фізіологічних змін в організмі слід назвати:

- прискорене серцебиття, підвищення артеріального тиску;

- розлад діяльності травної системи. Нудоту , блювання;

зміну температури тіла;

- прискорене сечовипускання;

- звуження чуття («тунельність зору» та «колодязність слуху»)

Нервове перенапруження, страх в умовах бою може призвести до наступних непродуктивних форм поведінки або реакції:

1. Ажитація. Зовнішній прояв – втеча. Це найбільш розповсюджена реакція. Вона проявляється у нестримному бажанні втекти, сховатися, не бачити та не чути. Це природна реакція що виробилася в процесі еволюції всього живого, її прихований смисл: якнайскоріше вийти із загрозливої ситуації. У рухливому плані реакція ажитації зумовлює звершення людиною автоматичної дії захисного характеру (закриває очі, втягує голову в плечі, прикриває лице або ділянки тіла руками. Прихиляється до землі, біжить якнайдалі від джерела небезпеки.) В організмі в цей час відбуваються серйозні зміни. Під впливом гормону адреналіну кров у великій кількості поступає до органів, які забезпечують рух. Від інших органів кров в цей час відливає, особливо від головного мозку. Через це його робота погіршується, і перелякана людина часто не знає, куди йому бігти і що робити.

2. Ступор. На людей зі слабкою нервовою системою підвищення рівня адреналіну в крові впливає протилежним чином: воно паралізує м’язи. Це також природна реакція, вироблена в процесі еволюції – щоб тебе не чіпали, прикинутись мертвим, оскільки жоден хижак не їсть подалі. Та і в бою людям не до того, щоб займатися загиблими. Ступор виявляється в тому, що людина застигає на одному місці або стає вкрай нерухомою, повільною. Все це тому, що м’язи стискаються, їх кровопостачання суттєво погіршується.

3. Запаморочення свідомості. Воно виражається у провалах пам’яті ( Людина не пам’ятає того, що робила), алогічності мислення, емоційному перезбудженні. Зовнішньо все це виглядає, як непослідовні або нераціональні агресивні дії у відношенні до джерела психічної напруги, переляку. Вигляд людини у такому стані відомий усім: це злобний вираз обличчя, загрозливі жести та статура, крик або верещання. В його підґрунті криється підсвідоме бажання перелякати противника, що іноді вдається, а іноді – ні.

Визначимо основні форми прояву впливу психотравмуючої ситуації на людину після її виходу з умов війни:

1. Емоційна холодність. Людині важко встановити близькі та дружні стосунки з оточуючими, їй стають недоступними радість, любов, творчий підйом.

2. Агресивність. Приступи люті. «Вибухова реакція». Людина схильна застосовувати силовий тиск на оточуючих, коли хоче добитися свого, навіть якщо мета не є життєво важливою.

3. Порушення пам’яті та концентрації уваги. Людина почуває труднощі, коли треба на чомусь зосередитися або пригадати якусь конкретну інформацію. В деякий час концентрація може бути найкращою, але тільки з’явиться який-небудь стресовий фактор, як людина вже не може зосередитися.

4. Депресія. І стані післятравмуючого стресу депресія (пригніченість) досягає найбільш тяжких глибин людського відчаю, коли вважається, що немає сенсу ні в чому. Це відчуття супроводжується апатією та негативним ставленням до життя, думками про самогубство. Дуже часто депресійні стани намагаються пом’якшити за допомогою алкоголю або наркотиків, тому алкоголізм та наркоманія – одна з ознак постравмуючого стресу.

5. Загальна тривожність. З’являється на фізіологічному рівні (ломота у спіні, спазми шлунку, головна біль), у психічній сфері (постійне хвилювання без певної причини, несвідоме передчуття дійсної чи уявної небезпеки) та в емоційних переживаннях (постійне почуття страху, невпевненість у собі). В деяких випадках загальна тривожність може переростати до немотивованої пильності як взагалі, так і в окремих ситуаціях або стосовно визначений категорій осіб.

6. Неконтрольовані спогади. В пам’яті людини несподівано спливають страхітливі сцені війни. Ці спогади можуть викликати як під час сну, так і в іншій ситуації. Наяву вони зазвичай виникають, коли оточуюча ситуація якимось чином нагадує обставини бою, війни: образи, запах, звуки та ін. Головна відміна від звичайних спогадів в тому, що пост травматичні спогади супроводжуються сильними почуттями страху та тривоги. Іноді мають місце галюцинаторні переживання ( в спогадах до людини приходять реальні образи, а в галюцинаціях – вигадані).

7. Безсоння. Труднощі з засипанням та переривчастий сон. Труднощі з насипанням та переривчастий сон. Людину відвідують нічні кошмари, тому вона боїться заснути та знову побачити страхіття. Регулярне недосипання, що призводить до крайнього нервового спустошення, доповнює картину пост травматичного стресу.

8. Почуття провини. Носить характер нав’язливих не контрольованих думок. Почуття провини виникає найчастіше з приводу того, що людина вижила або залишилась неушкодженою, а його друзі загинули або були скалічені. Також часто виникає почуття провини за явне або надумане надання допомоги комусь в ситуації бою, вбивство ворога або місцевого населення.

За умовами та часом появи, бойові психічні травми можна розділити на декілька груп. До першої відносяться БПТ, які виникають у відносно короткий проміжок часу, практично у момент виникнення психотравмуючої ситуації.

Військовослужбовець, який отримав бойову психічну травму, може впасти у повну загальмованість, слабко або зовсім не реагувати на навколишню обстановку, а можливо навпаки ,виявляти високу рухому активність, метушитись, кричати і т. інш.

Нервове потрясіння, яке на цей час відчуває людина, настільки сильні, що вона тимчасово втрачає здатність критично оцінювати події, що відбуваються, тверезо думати про щось.

До другої групи відносяться БПТ , що розвиваються відносно тривалий час під впливом слабких , але постійно діючих психотравмуючих факторів.

Накопичення психічної напруги відбувається нібито постійно, інколи непомітно для військовослужбовця.

Поведінка військовослужбовця, який отримав таку БПТ, сильно змінюються. Він може стати замкненим , похмурим, грубо реагувати на звернення до себе з боку товаришів . Спостереження, що проводились в частинах , які були дислоковані в гарячих точках, свідчать, що в такій обстановці змірюється стиль спілкування між військовослужбовцями. Нерідкі такі випадки, коли солдати чи офіцери без достатніх на то причин починають кричати один на одного, сваритись, виявляти ознаки агресії.

Спілкування через крики один на одного поступово стає нормою поведінки. Раптові спалахи гніву агресії можуть супроводжуватись змінами самопочуття (головна біль, відчуття розбитості у всьому тілі, запаморочення, нудота .), високою русальною активністю за якою швидко наступає виснаження та апатія.

Інколи бойові психічні розлади другої групи проявляються дещо по іншому. Навіть ті військо службовці, котрі мають солідний бойовий досвід, можуть відчути сильні приступи страху перед виконанням бойової задачі, стають занадто обережними.

Основні симптоми бойових психічних розладів, які були отримані на полі бою або під час тривалої участі в бойових діях наводяться у таблиці 1.

СИМПТОМИ БОЙОВИХ ПСИХІЧНИХ ТРАВМ, ЯКІ ВИКЛИКАНІ ВИСОКОЮ НЕРВОВО- ПСИХІЧНОЮ НАПРУГОЮ НА ПОЛІ БОЮ.

ПОВЕДІНКА	ПСИХІЧНИЙ РІВЕНЬ	тілесний рівень
ГІПЕРАКТИВНА ФОРМА: • Метушня в пошуках укриття, шаленість; • Істеричний сміх або плач; • Дратівливість і лють; Агресивність до оточуючих ЗАГАЛЬМОВАНІСТЬ: • Стан ступору; Апатія, загальмованість рухів; • Непритомні стани ЗАГАЛЬНІ	• Нездатність концентрувати увагу; • Часткова або повна втрата пам'яті; • Ускладнене запам' ятовування інформації; Від чутливість до шуму, світла і запаху; Порушення логіки та швидкості мислення; • Порушення критичного сприйняття обстановки і своїх дій; • Послаблення волі;	• Послаблення зору; • Часте сечовиділення; • Розлад шлунку; • Учащенне, переривчасте дихання; • Порушення циркуляції крові, що призводить до анемії ступне й ніг та кістей рук; • Сильне напруження мязів; • Учащенне серцебиття; • Стискуючі болі в області серця та

СИМПТОМИ:	• Зорові та слухові	грудної клітини;
• Лякливість;	галюцинації.	• Болі в поясниці;
• Регрес віку (дитячі		• Болі хірургічних
реакції)		шрамів, старих ран.
• Безсвязне		• Неконтрольоване
бормотіння;		слиновиділення.
• Сильне тремтіння

Наведений список не вичерпується їх переліком. В кожному випадку В кожному випадку конкретні прояви БПТ багато в чому залежить від умов бою, індивідуально-психологічних та групових особливостей особового складу і. т. ін.

В окрему групу можна виділити так звані пост травматичні стресові реакції (ПТСР), які виникають через деякий час. До основних симптомів цих розладів відносяться:

а) сни, які повторюються та нав'язливі спогади про психотравмуючі події, котрі інколи асоціюються з якимись вчинками, подіями і. т. ін.

б) прагнення уникати думок, переживань, дій, котрі можуть нагадати про психотравмуючі обставини; нездатність відновити в пам'яті події, які були супутніми психотравмуючій ситуації; втрата інтересу до значущих раніше формам життєдіяльності (наприклад, до спорту); відчуття " скороченого майбутнього ", нездатність до співпереживання з іншими людьми, до сімейного життя;

труднощі у засинанні та порушення сну, спалахи гніву та агресія по відношенню до інших людей або предметів, послаблення пам'яті і труднощі в конкретизації уваги, постійна підвищена настороженість.

Таким чином, БПТ є наслідком сильного переживання воїном стрес-факторів бойової обстановки та викликає тимчасовий розлад психіки, що призводить до часткової або повної втрати боєздатності. Повністю уникнути БПТ серед військовослужбовців в бойовій обстановці неможливо, проте за допомогою психопрофілактичних заходів, через своєчасне надання психологічної допомоги можна знизити процент психологічних втрат.

Негативний вплив умов бою на психіку військовослужбовця не вичерпується тим, воїн може отримати психічний розлад.

Напружені умови бойової діяльності впливають, перш за все, на її ефективність.

Навіть якщо солдат або офіцер не отримав в бою психотравму то, це означає, що він ефективно діє.

Одна з головних причин такої картини полягає в тому, що надмірна психологічна напруга, страх, які переживають солдати в бою значно знижують ефективність їх дій. Це, в свою чергу, проявляється в уповільнені реакцій, погіршені уваги та пам'яті, надмірної обережності і. т. ін. Все це призводить до зростання кількості помилок в діях та операціях, а інколи до повного зриву діяльності, руйнуванню її психологічної структури.

В цьому випадку військовослужбовець, ніби випадає з загального узгодженого ритму дій Це особливо згубно у випадках, коли бойова діяльність носить груповий характер тобто ефективність дій одного залежить від інших та навпаки (наприклад, екіпаж танку, літака і. т. ін.). Зовні зрив діяльності може проявлятися в надмірній метушливості рухів. Найчастіше необдуманих, зайвих, в лавинному нарощуванні помилок, коли кожна наступна помилка тягне за собою інші ще більш серйозні. В іншому випадку людина може впасти в стан загальмованості, щось бубонить, повторює одні та ті ж слова, фразу, рухи і. т.п. Зрив діяльності - це завжди передумова до виникнення паніки та інших негативних психологічних явищ на полі бою.

ІІ питання: Основний зміст роботи командира взводу щодо

попередження БПТ та надання першої психологічної

допомоги..

Взвязку з вищезазначеним виникає закономірне питання: що треба робити для того, щоб зменшити кількість психологічних втрат та зривів бойової діяльності, а значить, підвищити ефективність дій солдата на полі бою?

В цілому вся система бойової підготовки призначена для вирішення цього питання. Крім неї, може здійснюватись цілий комплекс заходів, завданням яких як раз є підготовка психіки військовослужбовця до впливу психотравмуючих та пригнічуючи факторів бою.

До цього комплексу відносяться психологічна підготовка, психологічна профілактика військовослужбовців, які буду розглянуті нище.

А. На етапі підготовки. 3 моменту отримання задачі на підготовку до бою, проблема профілактики БПТ висувається на одне з перших місць в діяльності командира.

Перш за все необхідно спланувати всі можливості для отримання якомога повної характеристики планує мого району бойових дій, географічних, кліматичних, соціально-політичні особливості: уточнити бойову задачу, проаналізувати психологічні характеристики особового складу.

В ході роз'яснювальної роботи з сержантами доцільно докладно розглянути сутність, особливості, симптоматику БПТ та заходи першої допомоги. Акцентувати їх увагу на більш ретельному та достовірному використані в ході бойової підготовки елементів моделювання факторів бою, так як при цьому знижується процент психологічних втрат в реальному бою. Використання різних елементів реального бою на заняттях значно знімає ефект їх новизни, в результаті чого вони стають менш травмуючи ми.

Особливу увагу слід приділити налагодженню бойового інформування. Вона повинна функціонувати безперервно (по можливості), як на етапі підготовки, в ході здіснення маршу і особливо в ході ведення бойових дій .Це необхідно в силу того, що невизначеність, невідомість вимотують психіку

військовослужбовця більше ніж будь-яка жорстка конкретність, породжуючи при цьому негативні емоції та зменшуючи адаптаційні резерви.

Під час виховної роботи важливо зосередитись на актуалізації бойових мотивів, роз'яснення мети та необхідності майбутніх бойових дій. Чим більше бойові дії будуть заповнені для військовослужбовця особистісним сенсом, цінністю для себе і своїх товаришів, тим більш стійкою буде його психіка до впливу різних стрес-факторів бойової обстановки.

В підготовчий період визначається час та місце, періодичність проведення спеціальних психопрофілактичних заходів з особовим складом.

В період підготовки та очікування бойових дій особовий склад повинен бути постійно зайнятий справою (чистка зброї, обслуговування техніки, додаткові тренування). З-за відсутності корисної діяльності виникають тягісні роздуми, виникають різні чутки, зароджується страх перед невідомістю, наступає загальний спад бойового духу.

Б. В ході бойових дій. Перш за все важливо зрозуміти самому і роз'яснити іншим, що військовослужбовець, який постраждав від БПТ, дорівнюється до отримавши важку фізичну травму , вогнепальне поранення, контузію, хімічне отруєння. Тому ця категорія відноситься до психологічних втрат.

На БПТ людина може відреагувати в двох основних формах: загальмованість або надмірна збудженість. Рідше зустрічається їх сполучення Час реакції на БПТ в залежності від сили та тривалості дії стрес-факторів, індивідуальних особливостей та інших параметрів може займати від кількох годин до кількох років. Тому в першу чергу необхідно евакуювати постраждалого з полю бою і доставити до пункту надання першої психологічної допомоги. При неможливості евакуації (бій в оточенні) помістити в укриття, дати заспокійливе і утримувати під доглядом, ізолювати від зброї, до появи можливості евакуації.

Основні симптоми, що свідчать про отримання БПТ, були розглянуті попередньому розділі. Перелік симптомів БПТ не є вичерпним, перелічені найхарактерніші, крім того, можливе, їх різне сполучення в залежності від форми реакції на БПТ та її важкості. Але ураження БПТ треба відрізняти від прояву розгубленості та трус ості - жодні заклики, ляпаси, погрози (аж до розстрілу) не виведуть військовослужбовця з стану дезорієнтації та можуть лише погіршити наслідки БПТ. Тому найшвидша ізоляція від впливу екстремальної обстановки є найпершою умовою.

Після доставки постраждалого до пункту надання першої психологічної допомоги постраждалого необхідно обмити водою, хоча б обличчя та руки (в ідеальному варіанті занурити в теплу вану) зігріти кісті рук і ступні ніг', розтерти їх бавовняною тканиною або використовуючи гарячу воду. Потім постраждалому треба дати заспокійливий засіб (седуксен, еленіум, фенозепам і т. п.) та покласти спати. З-за відсутності необхідних медикаментів в якості заспокійливого засобу може бути використаний військовослужбовця більше ніж будь-яка жорстка конкретність, породжуючи при цьому негативні емоції та зменшуючи адаптаційні резерви.

Під час виховної роботи важливо зосередитись на актуалізації бойових мотивів, роз'яснення мети та необхідності майбутніх бойових дій. Чим більше бойові дії будуть заповнені для військовослужбовця особистісним сенсом, цінністю для себе і своїх товаришів, тим більш стійкою буде його психіка до впливу різних стрес-факторів бойової обстановки.

В підготовчий період визначається час та місце, періодичність проведення спеціальних психопрофілактичних заходів з особовим складом.

В період підготовки та очікування бойових дій особовий склад повинен бути постійно зайнятий справою (чистка зброї, обслуговування техніки, додаткові тренування). З-за відсутності корисної діяльності виникають тягісні роздуми, виникають різні чутки, зароджується страх перед невідомістю, наступає загальний спад бойового духу.

Б. В ході бойових дій. Перш за все важливо зрозуміти самому і роз'яснити іншим, що військовослужбовець, який постраждав від БПТ, дорівнюється до отримавши важку фізичну травму , вогнепальне поранення, контузію, хімічне отруєння. Тому ця категорія відноситься до психологічних втрат.

На БПТ людина може відреагувати в двох основних формах: загальмованість або надмірна збудженість. Рідше зустрічається їх сполучення Час реакції на БПТ в залежності від сили та тривалості дії стрес-факторів, індивідуальних особливостей та інших параметрів може займати від кількох годин до кількох років. Тому в першу чергу необхідно евакуювати постраждалого з полю бою і доставити до пункту надання першої психологічної допомоги. При неможливості евакуації (бій в оточенні) помістити в укриття, дати заспокійливе і утримувати під доглядом, ізолювати від зброї, до появи можливості евакуації.

Основні симптоми, що свідчать про отримання БПТ, були розглянуті попередньому розділі. Перелік симптомів БПТ не є вичерпним, перелічені найхарактерніші, крім того, можливе, їх різне сполучення в залежності від форми реакції на БПТ та її важкості. Але ураження БПТ треба відрізняти від прояву розгубленості та трус ості - жодні заклики, ляпаси, погрози (аж до розстрілу) не виведуть військовослужбовця з стану дезорієнтації та можуть лише погіршити наслідки БПТ. Тому найшвидша ізоляція від впливу екстремальної обстановки є найпершою умовою.

Після доставки постраждалого до пункту надання першої психологічної допомоги постраждалого необхідно обмити водою, хоча б обличчя та руки (в ідеальному варіанті занурити в теплу вану) зігріти кісті рук і ступні ніг', розтерти їх бавовняною тканиною або використовуючи гарячу воду. Потім постраждалому треба дати заспокійливий засіб (седуксен, еленіум, фенозепам і т. п.) та покласти спати. З-за відсутності необхідних медикаментів в якості заспокійливого засобу може бути використаний

шприц-тюбик промедолу з індивідуальної аптечки або алкоголь (50-100 мл.). Після того ,як постраждалий прокинеться, його необхідно нагодувати та знову покласти спати. У подальшому ступінь важкості психотравму та заходи з відновлення здоров'я військовослужбовця повинен визначати спеціаліст. Проте, як свідчить досвід, під час проведення відновлювального періоду в найближчому тилу (без відправки постраждалого до шпиталю) менша кількість військовослужбовців симулює продовження хвороби (за досвідом західних армій при такому підході 8 з 10 постраждалих поверталися до строю протягом 2-3 днів). Вся робота повинна супроводжуватись вмілою психотерапевтичною бесідою психолога після того, як гостра реакція на БПТ буде знята і постраждалий знову стане здатен до розсудливих дій. Усвідомлення того, спів службовці військовослужбовця майже поруч «воюють з ворогом, а він в цілому фізично здоровий знаходиться в тилу, є для більшості військовослужбовців потужним мотивом для повернення до строю. Така робота не повинна носити агресивно-натискового та принизливого характеру, бо це неприйнятно для психіки, яка тільки що перенесла БПТ. З-за відсутності дружньої підтримки, участі та насмішок, утисків з боку спів службовців, висока ймовірність повернення до колишнього стану постраждалого раніше. Для поліпшення результатів доцільно доручати опіку над тими, хто повернувся після відновлення від БПТ воїном тому, хто раніше це переніс. Такий підхід важливий тому, що наслідки БПТ в слабкій формі присутні в психіці досить тривалий час, а шефство дозволяє реалізувати принцип " допомагаючи іншому,

відновлююсь сам ".Виховна робота повинна підкріплюватись перервах між боями та психопрофілактичними заходами з метою зниження проценту психологічних втрат серед особового складу.

Психологічна підготовка спрямовується на:

• Оволодіння військовослужбовцями знаннями умов конкретної бойової обстановки, особливостей бойових задач, що виконуються, прийомами та способами управління своїми функціональними станами та діями;

• Розвиток у військовослужбовців з урахуванням їх військової спеціальності психічних, пізнавальних процесів, інтелектуальних, емоційно-вольових якостей;

• Згуртування військових підрозділів на основі бойового товариства, взаємодопомоги та взаємовиручки;

• Активізацію, настрій психіки, формування психологічної готовності військовослужбовця успішно виконати поставлену бойову задачу в будь-яких умовах обстановки.

Психологічна допомога військовослужбовцям в подоланні психотравмуючих факторів бойової обстановки спрямовані на:

-Припинення або зниження інтенсивності дій психотравмуючих факторів бойової обстановки шляхом виводу постраждалих в призначене командиром безпечне місце.

- Діагностику та корекцію психічного стану особового складу;

Психологічну підтримку, створення додаткових стимулів підвищення бойової активності військовослужбовців;

• Евакуацію військовослужбовців з тяжкими бойовими психічними травмами до медичної установи для надання лікарської допомоги;

• Локалізація та ізоляція військовослужбовців, які піддалися деморалізації, з метою виключення масових негативних впливів.

Соціально-психологічна реабілітація військовослужбовців

здійснюється з метою повернення військовослужбовців до обстановки мирної життєдіяльності та поступового включення до системи повсякденних зв'язків та відносин.

Вона передбачає організацію спеціального періоду реадаптації безпосередньо в тилових районах бойових дій, підготовку членів сімей військовослужбовців, їх спів службовців в пунктах постійної дислокації до зустрічі учасників бойових дій, надання їм допомоги в подоланні симптомів воєнізованої психіки, відновлення психічного здоров'я

військовослужбовців, які отримали поранення, контузії, бойові психічні травми. Соціально-психологічна реабілітація, як правило, здійснюється з використанням можливостей медичних установ всіх рівнів.

Арсенал психопрофілактичних засобів, що розроблені та застосовуються в різних психологічних школах, досить широкий і дозволяє ефективно підготувати психіку воїна до зростаючих навантажень екстремальних ситуацій, а також знижувати важкість наслідків психотравмуючих подій. Коректне їх застосування вимагає спеціальної психотерапевтичної підготовки. Проте, відсутність базової освіти та спец. Підготовки не є підставою для самоусунення від психотерапевтичної роботи. В військовій психології є достатньо простих, але ефективних засобів психопрофілактики БПТ. Розглянемо деякі з них:

1) ДИХАЛЬНІ ВПРАВИ. Ми пропонуємо засвоїти два види дихання: а ) черевне дихання - сприяє зніманню нервово-психічної напруги, відновленню психічної рівноваги- В ході навчання необхідно добитись, щоб подих та видих здійснювались за рахунок наповнення нижньої третини легень рухом черевної стінки, при цьому грудна клітина та плечі залишаються нерухомі. Цикл дихання можна проводити за формулою " 4-2-4", тобто на 4 рахунки подих, 2 рахунки пауза і на 4 рахунки видих. При цьому рекомендується дихати повільно, через ніс, зосередивши увагу на процесі дихання. Можна на початковому етапі підключати образи, уявляючи, як повітря наповнює легені та виходить назад. Після правильного засвоєння цього типу дихання військовослужбовцям рекомендується застосовувати його під час виникнення перших ознак психічної напруженості, приступів дратівливості або переляку. 2-3 хвилини такого дихання, як правило, сприяють відновленню психічного балансу або значно послаблюють негативні емоції.

б ) ключичне (верхнє) дихання - здійснюється верхньою третиною легень з підняттям плечей. Подих - видих робиться через ніс глибокими та швидкими рухами. Застосовується під час виникнення ознак втоми або сонливості з метою активізації психічних процесів, відновленню почуття бадьорості.

2 ) УПРАВЛІННЯ МЯЗОВИМ ТОНУСОМ.

Кожна негативна емоція має своє представництво в м'язах тіла. Постійне переживання негативних емоцій призводить до перенапруги м язів та виникненню м'язових утисків. Оскільки між психікою і тілом існує тісний взаємозв'язок , оскільки психічна напруженість викликає підвищення м'язового розслаблення призводить до зниження нервово-психічної збудженості. Знизити м'язовий тонус можна через самомасаж, самонавіювання, за допомогою розтяжок за методикою Є. І. Зуєва. Найбільш простий та ефективний спосіб - самомасаж. Навчання йому можна проводити парами, коли один навчає мий виконує прийоми, а інший контролює правильність їх виконання та надає допомогу. Спочатку військовослужбовцям пропонується перейти на вже засвоєне черевне дихання та добитися спокійного стану, при цьому як можна більше постаратися розслабити м'язи. Партнер контролює, які групи м язів обличчя, шиї, рук залишились напруж енними, і вказати на них. У подальшому цим м'язам навчає мий повинен приділяти постійну увагу, тобто це його індивідуальні м'язові утиски. Потім він приступає до самомасажу м язів обличчя - подушечками пальців робить спиралевидні, похлопуючі рухи від центру до периферії, послідовно проходячи м язи чола, щік, щелеп, потилиці, шиї, плечей, перед плечей, кистей рук і. т. ін. Після самомасажу він кілька хвилин перебуває в розслабленому стані і, промовляючи про себе формули самопідбадьорування " Я бадьорий, добре відпочив, готовий до подальшої роботи ", повертається до бадьорого стану. Під час масажу потилично-плечевової зони можна робити за допомогою товариша. Вміння розслабляти м'язи є підготовчою вправою для навчання входженню в зміненні стани свідомості та використання самонавіювання.

3 ) ВПЛИВ НА БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ ТОЧКИ ( БАТ ).

При всіх їх різноманітностях достатньо знати місцезнаходження кількох, які можна використовувати для психопрофілактики БПТ. Більшість з них знаходиться на обличчі :

- точки швидкої допомоги (1,2) для виведення людини з непритомного стану, а також з точками (3, 4) для досягнення емоційної розрядки.

У випадку знепритомлення, втрати свідомості на точки 1 (знаходиться на впадин ці між носом та серединою верхньої губи ) та 2 (знаходиться у впадині між підборіддям та нижньою губою ) робиться періодичний тиск гострим предметом (кінчиком багнета ножа, вістрям патрону, голкою), поки постраждалий не повернеться до свідомості. Для досягнення емоційної розрядки почергово масуються точки 1-4 кінчиком вказівного пальця протягом 3-4 секунд з перервою 10 секунд, при цьому доцільно розслабити м'язи та перейти на черевне дихання.

Під підборіддям знаходиться точка, яка називається " антистресовою ". Для зняття емоційної напруженості необхідно плавно та рівномірно натискувати на цю точку кінчиком великого пальця, при цьому може виникнути відчуття легкої ломоти та печії. Після масирування точки можна спокійно посидіти, потім через 3-5 хвилин , потягуючись на зівкові, рекомендується напружити, а потім розслабити всі м'язи тіла.

В якості загальнозміцьнюючих та тонізуючих використовуються точки, котрі розташовані в місцях, де закінчується складника, яка утворюється під час притискування великого пальця до вказівного. Масаж здійснюється протягом 3-5 хвилин вібруючими рухами вказівного пальця.

4 ) ІДЕОМОТОРНЕ ТРЕНУВАННЯ

.Оскільки будь-який розумовий рух супроводжується мікро рухами м'язів, то є можливість вдосконалювати навички дій без їх реального виконання. За своєю суттю, ідеомоторне тренування це розумове програвання майбутньої діяльності. При всій своїй виграшності (економія сил, матеріальних витрат, часу ) цей метод вимагає від тих, що займаються серйозного ставлення, здатності до зосередженості, мобілізації уяви, вміння не відволікатись протягом всього тренування.

Тому, хто проводить це тренування, необхідно до її початку чітко уявити ситуацію або дію, яка буде розігруватись. Можна навіть заздалегідь скласти текст опису ситуації. Звернувши особливу увагу на створення емоційного фону.

На початку тренування можна порекомендувати навчаємим розслабити м'язи, використати нижнє дихання та зануритися у спокій, легкий дрімотний стан. Після цього треба приступити до опису ситуації.

Треба пам'ятати, що чим ширше арсенал методів психопрофілактики БПТ, тим більший вплив він може надавати на процес підвищення боєздатності підрозділів та зниження частки психологічних втрат.

" Методика психофізіологічного відновлення"

Лікувальний ефект ґрунтується на дії релаксації, полягає в досягненні стану спокою та відпочинку ( нервово-психологічна релаксація), яка призводить в свою чергу до відновлення сил та енергії.

ГРУДНА КЛІТИНА

Розслаблення почнемо з м'язів грудної клітини, щоб відчути, як наше дихання стає вільним. За моїм сигналом, але не раніше, зробіть дуже - дуже глибокий подих. Спробуйте вдихнути все повітря, яке вас оточує. Зараз ми зробимо це, готові?

Почали! Зробіть дуже глибокий подих! Самий глибокий подих! Глибше! Глибше! Затримайте повітря... Тепер видихніть все повітря з легенів і з видихом розслабтесь, скиньте напругу, поверніться, до нормального дихання.

Чи відчули Ви напругу в грудній клітині під час подиху? Чи помітили Ви розслаблення після видихання Давайте запам'ятаємо це відчуття, усвідомимо, оцінимо його, оскільки прийдеться повторювати цю праву.

Готові? Почали! Вдихніть глибоко! Дуже глибоко! Глибше, ще глибше! Глибше, ніж коли небуть! Затримайте подих ...і з видиханням розслабтесь..Поверніться до вихідного стану.

Відчули тепер напругу? Відчули розслаблення? Спробуйте зосередитись на різниці Ваших відчуттів, щоб потім з великим успіхом повторювати все знову.

(Між вправами пауза 5-10 хвилин)

НИЖНЯ ЧАСТИНА НІГ

Вправа. Давайте звернемося до ступнів ніг та ікрам. Перш ніж розпочати, поставте обидві ступні міцно на підлогу. Тепер я Вас попрошу залишити пальці ніг на підлозі та підняти обидві п'ятки так високо, наскільки це можливо.

Готові! Почали! Підніміть Ваші п'ятки ! Підніміть їх обидві дуже високо! Ще вище! Затримайте їх в такому положенні... і з видихом розслабте... Нехай вони м'яко впадуть на підлогу.

Ви повинні були відчути напругу в ікрах. Давайте повторимо цю вправу.

Готові? Почали! Підніміть п'ятки високо! Дуже високо! А зараз ще вище! Вище! Затримайте! А тепер розслабтесь...

При розслабленні Ви могли відчути поколювання в ікрах, деяку важкість, що відповідає розслабленому стану.

Наступна вправа. Залиште обидві п'ятки на підлозі, а пальці підніміть якомога вище, намагаючись достати ними до стелі. Давайте спробуємо.

Готові! Почали! Підніміть пальці ніг! Вище! Ще вище! Затримайте їх! І з видихом розслабтесь...

Тепер давайте повторимо цю вправу.

Готові! Почали! Підніміть пальці ніг високо! Вище! Ще вище! Ну

ще трішечки! Затримайте! Розслабтесь...

Ви можете відчути поколювання в ступнях. Спробуйте відчути це поколювання, а можливо й важкість. Ваші м'язи зараз розслабленні. Нехай м'язи стають важкішими та розслабленими

(Пауза 20 секунд).

СТЕГНА ТА ЖИВІТ

Тепер зосередимо увагу на м'язах стегон. Це дуже проста вправа. За моїм проханням треба витягнути прямо перед собою обидві ноги.

Якщо це не зручно, то можна витягувати по одній нозі. При цьому пам'ятайте , що ікри не повинні напружуватись. Давайте почнемо.

Готові! Почали! Випрямляйте обидві ноги перед собою! Прямо! Ще ■пряміше! Пряміше ніж було! Затримайте! І розслабтесь... Нехай ноги м'яко впадуть на підлогу.

Ви повинні були відчути напругу в стегнах. Давайте повторимо цю вправу.

Готові! Почали! Витягніть обидві ноги перед собою! Прямо! Ще пряміше! Пряміше ніж до цього! Затримайте! І розслабтесь...

Щоб розслабити протилежну групу м'язів, уявіть, що ви на пляжі зариваєте п'ятки у пісок.

Готові! Почали! Заривайте п'ятки у підлогу! Твердіше! Ще твердіше!

Твердіше ніж було! Ще! І розслабтесь...

Тепер в верхній частині Ваших ніг повинно бути відчуття розслабленості. Дайте м'язам розслабитись ще більше! Ще! Зосередьтесь на цьому відчутті.

(Пауза 20 секунд).

КИСТІ РУК

Тепер перейдемо до рук. Спочатку я Вас попрошу обидві руки дуже міцно стиснути в кулак. Стисніть разом обидва кулаки настільки сильно, наскільки це можливо.

Готові! Почали! Стисніть кулаки дуже міцно! Міцніше! Ще міцніше! Міцніше ніж до цього! Затримайте! І розслабтесь.

Це чудова вправа для тих, чиї руки втомились від письма протягом дня. Тепер давайте повторимо.

Готові! Почали! Стисніть кулаки дуже міцно! Міцніше! Ще міцніше! Міцніше всього! Затримайте! І розслабтесь.

Для того, щоб розслабити протилежну групу м'язів, потрібно просто розвести пальці настільки широко, наскільки це можливо.

Готові! Почали! Розведіть Ваші пальці широко! Ширше! Ще ширше! Затримайте їх в цьому стані! Розслабтесь... Повторимо ще раз.

Готові! Почали! Розведіть Ваші пальці! Ширше! Ще ширше! Максимально ширше! І розслабтесь...

Зверніть увагу на відчуття теплоти або поколювання в кистях рук та передпліччі.

(Пауза 20 секунд).

ПЛЕЧІ

Тепер давайте попрацюємо над плечима. Ми несемо на наших плечах великий вантаж напруги та стресу. Ця вправа полягає в потискуванні плечима у вертикальній площині за напрямком до вух, при цьому подумки намагайтесь достати до мочок вух верхівками плечей. Давайте спробуємо.

Готові! Почали! Підніміть* плечі! Підніміть їх вище! Ще! Вище ніж було! Затримайте! І розслабтесь...

Повторимо ще раз.

Готові! Почали! Піднімайте Ваші плечі якомога вище! Ще вище! Вище! Максимально високо! І розслабтесь...

Дуже добре. Сконцентруйте увагу на відчутті важкості в плечах. Опустіть плечі, повністю дайте їм розслабитись... Нехай вони стають все важчими та важчими...

(Пауза 20 хвилин).

ОБЛИЧЧЯ

Перейдемо до обличчя. Почнемо з рота. Перше, про, що я Вас попрошу - посміхніться настільки широко, наскільки це можливо. Це повинна бути " посмішка до вух ". .

Готові! Почали! Посміхніться широко ! Ще ширше! Ширше нема куди! Затримайте! І розслабтесь...

Тепер повторимо цю вправу..

Готові! Почали! Широка посмішка! Найширша посмішка! Ще ширша! Ширша! Затримайте! І розслабтесь...

Для розслаблення протилежної групи м'язів стисніть губи разом, ніби Ви хочете когось поцілувати.

Готові! Почали! Стисніть губи разом! Дуже міцно зімкніть їх ! Ще! Міцніше! Стисніть їх максимально щільно та міцно! Розслабтесь...

Повторимо цю вправу.

Готові! Почали! Стисніть губи! Міцніше! Витягніть трохи вперед Ще міцніше! Затримайте! І розслабтесь...

Розпустіть м'язи навколо рота - дайте їм розслабитись... Ще більше і більше розслабляйте їх...

Тепер перейдемо до очей. Треба дуже міцно заплющити очі. Уявіть, що у Ваші очі потрапив шампунь.

Готові! Почали! Заплющить очі! Дуже міцно! Ще міцніше! Зовсім міцно! Затримайте! І розслабтесь...

Повторимо цю вправу.

Готові! Почали! Заплющить міцніше Ваші очі! Сильніше! Напружте вії! Ще! Ще сильніше! І розслабтесь.,.

Остання вправа полягає в тому, щоб максимально підняти брови.

Незабудьте, що Ваші очі повинні бути при цьому заплющенні.

Готові! Почали! Підніміть брови високо! Якомога вище! Ще вище! Так високо, наскільки це можливо! Затримайте! ї розслабтесь...

Повторимо цю вправу.

Готові! Почали! Підніміть брови! Ще вище! Якомога вище! Ще! Затримайте їх! І розслабтесь...

Зробіть паузу на декілька митевостей , щоб відчути повну розслабленість обличчя.

(Пауза 15 секунд).

ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП

І

9- Бажаєте розплющити очі.. .вії легкі... в тілі бадьорість та свіжість...

10- Розплющили очі! Ви прокинулись! Ваша свідомість ясна, Ваше тіло легке та відпочивши! Ви готові діяти!

ОБСЯГ ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ НА ПОЛІ БОЮ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ПРОЯВІВ ПСИХІЧНОЇ РЕАКЦІЇ

Тип

Тип психічної симптоми реакції		Заходи допомоги, які рекомендуються	Що не рекомендується
>ж Нормальна	Тремор, м'язова напруга, нудота, пітливість, незначна діарея, часте сечепускання, причащенне дихання та. серцебиття	Індивідуальна психофізіологічн а підтримка, чітке керівництво 3 підкресленням позитивних ситуативних мотивів, спілкування з товаришами.	Фіксувати зайву увагу на цьому стані, підкреслювати серйозність становища, висміювати або залишатися байдужими.
Знижена активність, депресія	Військовослужбов ці знаходяться в положенні стоячи або сидячи нерухомо та мовчки 3 безучасними обличчями.	М'яко встановити з ними контакт, добиваючись того, щоб вони повідомили про те, що трапилось. Проявіть участь та виявіть солідарність. Запропонуйте просту рутинну роботу.	Проявляти надлишкову жалість. Призначати седативні засоби (за винятком крайніх випадків). Гіперболізувати почуття солідарності.
Індивідуальна паніка	Безрозсудні спроби до втечі, неконтрольований плач, біг колами.	Проявіть доброзичливу твердість. Дати з'їсти або випити щось тепле. Запропонувати запалити.	Застосовувати грубі заходи, призначати седативні засоби (за винятком крайніх випадків).

		Ізолювати, якщо	"■'
		є в цьому
		необхідність.
		Проявити
		участь.
Гиперактивніст	Схильність до	Дати	Акцентувати увагу
ь	суперечок, швидка	висловитись,	на стан
	мова, виконання	примусити	військовослужбовц
	непотрібної	виконувати	я, вступати з ним в
	роботи,	фізичну роботу.	суперечку,
	перестрибування з	Примусити	призначати
	однієї роботи на	з'їсти або	седативні засоби.
*	іншу,	випити щось
	висловлювання	тепле, запалити.
	безкінечних порад	Здійснювати
	оточуючим.	контроль. Не виявляти інших почуттів.
Реакція з	Нудота, рвота,	Показати свою	Казати
перевагою	функціональні	зацікавленість,	постраждалим, що
фізичних	паралічі.	запропонувати	з ними нічого
компонентів.		нескладну	серйозного не
		роботу.	трапилось, сварити
	і	Створити	та висміювати,
		необхідні умови	акцентувати увагу
		для евакуації до	на їх стані.
		медичного
		пункту.
		Утриматися від
		проявів інших
		почуттів.

Проблема бойових психічних травм не вичерпується психопрофілактичними заходами та наданням першої психологічної допомоги. Складність полягає в тому, що психотравмуючі мають ефект відтер мінованої дії. По завершенню ведення бойових дій людина зіткається з необхідністю реадаптації до мирних умов. Наскільки успішно та швидко пройде цей процес залежить від зусиль командирів та інших фахівців, які беруть участь в роботі з реабілітації. Створення реабілітаційних центрів, знання особливостей перебігу та засобів купування пост травматичних стресових розладів дозволить надавати ефективну допомогу військовослужбовцям, дозволить продовжити їх професійне здоров'я, забезпечить подальше виконання ними навчальних та бойових завдань.

КОРИСНІ ПОРАДИ

Під час підготовки до відбуття в район бойових дій:

- шприц з знеболюючим та солдатський медальйон зберігати у встановленому командиром місці;

-у солдатському медальйоні зберігати записку наступного змісту:

а) група крові та резус;

б ) прізвище, ім'я по батькові - вказати повністю;

в ) місце та час народження;

г ) військкомат, з якого призивався військовослужбовець;

є ) умовне найменування частини;

• ізолентою з'єднати магазини, не закривати при цьому отвір для перевірки спорядження їх патронами;

• мати при собі запас питної води та зберігати його як " НЗ ".

• написати та відправити листи батькам, робити це якомога частіше;

• мати при собі та вміти накладати жгути для зупинки кровотечі.

В районі бойових дій:

• швидко та рішуче виконувати команди командирів, бо нерішучість та уповільненість можуть призвести до невиправданих втрат;

• під час переміщення підрозділів у пішому порядку в місті притримуватись стін будівель, заборів, при цьому зберігати між військовослужбовцями дистанції 3-4 метри;

• без необхідності не застосовувати трасуючі кулі як вночі, так і в день;

• ручні гранати зберігати в підсумках для гранат;

• не допускати без перевірки на займаєму позицію нікого ближче відстані кидка ручної гранати;

• під час знаходження в будинках місцевих жителів не дозволяти їм виходити з них на весь час Вашого перебування в них;

• під каскою обов'язково носити шапку;

• під час захоплення будинку контролювати виходи з підвалів бо в них можуть знаходитись бойовики, котрі можуть блокувати Вас на поверхах. Очищення підвалів проводити спільно з саперами;

• перебуваючи у приміщенні та провівши постріл з гранатомету чи РПО негайно змінити позицію, або перейти до іншої кімнати чи поверху;

• не накопичуватись в приміщеннях та сходинових клітинах. Знаходитись в них не більше 3-4 чоловік;

• для прискорення одиночного пересування вночі маршрут вибирати від укриття до укриття, відстань між якими повинна долатись за 5-6 секунд, за цей час, як правило, не встигають використати прилади нічного бачення, щоб виявити, прицілитись та зробити постріл.

При цьому перебіжки робити серединою вулиці (під стінами будівель багато битого скла, цеглин і т. інш.). По можливості змінити взуття на кросівки.

- для виявлення снайперів влаштовувати оманливі цілі.

Висновок

Розглянувши проблеми впливу психотравмуючих факторів сучасного бою можна зробити висновок, про те що психотравмуючі фактори – це заперечні явища котрі мають вплив на психічний та загальний стан воїнів з метою обмежити активність їх дій по виконанню обов’язків в бою.

Бойова практика свідчить про те, що де є міцний, бойовий колектив, коли схильність до впливу психотравмуючих факторів пересікається високим бойовим духом, там досягається успіх у сучасному бою.

Упевненість особового складу у взаємодопомозі бойових товаришів та сусіда, на дійному прикритті, матеріальному та бойовому забезпеченні мають благотворний вплив на стійкість і мужність досягнення перемоги у сучасному бою.

В складних умовах війни і сучасного бою важливе значення мають твердість в рішеннях і діях, уміння командира організувати особовий склад на виконання бойового завдання.

68