Основні напрямки діяльності командирів по організації морально-психологічного забезпечення бойової підготовки.

Постійний розвиток засобів і способів збройної боротьби та викликані цим зміни у характері сучасного загальновійськового бою ускладнили не тільки зміст бойової підготовки, але й різко підвищили вимоги до її організації та методики навчання.

Одним з найважливіших напрямків підвищення якості бойової підготовки є удосконалення організації бойового навчання особового складу.

В сучасних умовах все більш значним стає вплив психолого-педагогічної підготовки офіцерського складу на якість і ефективність бойової підготовки. В наслідок цього кожному офіцеру необхідно мати наукові знання з організації бойової підготовки, методики навчання і виховання, а також здійснення керівництва навчально-виховним процесом особового складу.

Поняття і сутність системи бойової підготовки.

Система бойової підготовки – це комплекс старанно плануємих та послідовно проводимих у визначених формах заходів щодо підготовки військ до виконання ними завдань по захисту державних інтересів.

Під терміном “бойова підготовка” розуміють сукупність заходів, які проводяться з метою навчання та виховання особового складу Збройних Сил України, для ведення ними бойових дій, або виконання інших завдань відповідно їх призначенню.

Як відомо, люба діяльність, у тому числі і бойова підготовка військ найбільш успішно проходить в певних формах її організації. Так, наприклад, тактичні заняття проводяться з відділеннями, взводами; тактичні навчання – зі взводами, ротами, батальйонами, полками. При організації командирської підготовки створюються навчальні групи по категоріям навчаємих. При проведенні командирських та навчально-методичних зборів навчаємі об’єднуються у тимчасові групи. Таким чином у поняття “система бойової підготовки” слід включити поперед усього організаційні форми, у яких проводиться бойова підготовка.

Бойова підготовка військ здійснюється протягом визначених строків навчання: навчальний рік, період навчання, етап бойового злагодження, строки виходів до навчального центру, тривалість та строки проведення навчальних зборів, тривалість навчального тижня.

Бойова підготовка проводиться у визаченій послідовності: вдосконалення початкової підготовки молоді, яка прибуває до армії; підготовка молодих солдатів; підготовка відділення, взводу, роти, батальйону. В ході всього цього процесу проводиться підготовка фахівців та бойове злагодження підрозділів. Заняття організуються та проводяться згідно з затвердженими програмами та навчальними планами. В ході занять з бойової підготовки застосовуються різні методи та форми навчання, які в сукупності визначають зміст видів занять.

Таким чином система бойової підготовки є сукупністю організаційних форм, в яких вона здійснюється, та видів занять, що проводяться протягом визначеного часу у логічній послідовності по конкретним предметам навчання з метою якісної підготовки підрозділів, частин та з’єднань до виконання покладених на них завдань.

З прибуттям молодого поповнення у військову частину по єдиним для усих Збройних Сил програмам проводиться вдосконалення початкової підготовки (42години) та здійснюється підготовка молодих солдатів (90 годин). З початком навчального періоду починається злагодження підрозділів. На злагодження підрозділів відводиться:

- відділення – 1,5 місяці;

- взводу – 1 місяць;

- роти – 1 місяць;

- батальйону – 1 місяць.

Злагодження підрозділів завершується, як правило, тактичним навчанням. Діючі програми бойової підготовки підрозділів визначають навчання по таким предметам:

- гуманітарна підготовка;

- заходи безпеки;

- тактична підготовка;

- розвідувальна підготовка;

- вогнева підготовка;

- технічна підготовка;

- водіння;

- підготовка зі зв’язку;

- захист від зброї масового ураження;

- інженерна підготовка;

- стройова підготовка;

- фізична підготовка;

- військова топографія;

- військово-медична підготовка.

При проведенні і організації навчання з предметів бойової підготовки відповідно керівних документів, вимог Міністра Оборони України з організації бойової підготовки, основні зусилля необхідно зосередити:

З тактичної (тактико-спеціальної) підготовки: навчати особовий склад виконанню індивідуальних нормативів та злагодженим діям в складі відділення (обслуги, екіпажу), взводу, роти (батареї), батальйону (дивізіону). Наполегливо підвищувати рівень організації та проведення занять і тренувань, у тому числі з управління вогнем.

Кожне перше навчання з бойовою стрільбою проводити як показове для командирів, які повинні проводити ці навчання.

З вогневої підготовки: в основу вогневої підготовки покласти регулярне проведення занять при озброєнні і на техніці, спрямоване на досконале знаннч особовим складом матеріальної частини озброєння, правил стрільби та злагодження дій при озброєнні.

З механізованими підрозділами повного складу проводити два вогневих тренування щотижня (одне з них – вночі), та одну контрольну (учбову вправу) – щомісяця; а з підрозділами скороченого складу – одне вогневе тренування – щотижня і одну контрольну (учбову) вправу – щомісяця.

Вогневі тренування закінчувати виконанням вправ з управління вогнем відділення (екіпажу), взводу, роти. Під час вогневих тренувань з командирами БМП та навідниками – операторами відпрацьовувати електронні пуски (по 10 – 15 пусків за одне тренування).

Керівники занять повинні суворо контролювати дотримання військовослужбовцями заходів безпеки. До стрільби повинно залучатися 100% особового складу. Кожен військовослужбовець повинен знати заходи безпеки, умови виконання вправ та нормативи.

З технічної підготовки: як теоретично так і практично навчати особовий склад порядку підтримання озброєння та військової техніки у працездатному стані, а також приведення його в готовність до бойового застосування.

На початку квітня та вересня проводити з особовим складом підрозділів показові заняття з питань переведення озброєння та військової техніки на режим весняно-літньої та осінньо-зимової експлуатації.

Заняття з водіями та іншими фахівцями автомобільної служби щодо удосконалення знань та навичок проводити щопонеділка під час “Дня водія”.

Заняття проводити із залученням фахівців автомобільної служби з запланованих тем, при необхідності залучати працівників ДАЇ та військової прокуратури.

З підготовки по захисту від зброї масового ураження військ: тренування у виконанні нормативів по захисту від зброї масового ураження та на тривалість перебування у індивідуальних засобах захисту проводити при штатному озброєнні, особливу увагу звертати на правильність і послідовність виконання нормативів:

- з офіцерами ланки командир взводу, роти та їм рівних і з прапорщиками – 2 рази на місяць;

- з рештою офіцерів – 1 раз на місяць;

- з особовим складом строкової служби та військовослужбовцями за контрактом – 1 раз на тиждень (щосереди в ранковий час) під керівництвом відповідних командирів (начальників).

Зі стройової підготовки: з метою підняття рівня стройового вишколу особового складу, забезпечення охайного зовнішнього вигляду військовослужбовців та дотримання ними правил військової ввічливості, поведінки і привітання 2 рази на тиждень по понеділкам і п’ятницям протягом 30 хвилин у ранковий час проводити стройове тренування рот (батарей), батальйону (дивізіону).

У другий і четвертий понеділок відпрацьовувати виконання стройових прийомів і руху зі зброєю, перевіряти зовнішній вигляд військовослужбовців, наявність і стан спорядження, зброї та техніки.

Щоп’ятниці відпрацьовувати виконання військового вітання, вихід зі строю, повернення у стрій, підхід до начальника та відхід від нього, стройові прийоми та рух без зброї.

Стройові огляди проводити:

- роти (батареї) – перший понеділок кожного місяця;

- батальйону (дивізіону) – третій понеділок місяця;

- частини – щоквартально.

Під час стройових оглядів перевіряти зовнішній вигляд військовослужбовців, наявність і стан спорядження, зброї і техніки, проводити опитування скарг та заяв військовослужбовців. Закінчувати стройові огляди проходженням підрозділу (частини) урочистим маршем і виконанням стройової пісні підрозділами.

Змагання на кращий взвод, роту (батарею) проводити:

- в кінці зимового періоду навчання – на кращий взвод;

- в гінці зимового періоду навчання – на кращу роту (батарею).

Конкурси на краще виконання стройових пісень підрозділами проводити в неділю першого тижня місяця.

З фізичної підготовки: спрямувати зусилля на розвиток у особового складу загальної витривалості, сили, спритності, спроможності витримувати тривалі навантаження, формування стійких навичок у подоланні спеціальних перешкод і веденні рукопашного бою, виховання сміливості згуртованості колективів на фоні великих фізичних і психологічних навантажень.

Ранкову фізичну зарядку проводити комплексним методом щодня, крім вихідних і святкових днів, тривалістю: у зимовий період – 30 хвил., у літній період – 50 хвил., при цьому передбачати проведення кросу на 3 км, бігу на 100м, виконання комплексу вільних вправ та вправ на гімнастичних і спеціальних снарядах, відпрацювання прийомів рукопашного бою, подолання смуги перешкод.

Показову ранкову фізичну зарядку за участю 100% особового складу частини проводити першого і третього понеділка місяця.

Спортивно-масову роботу з особовим складом проводити у вечірній час три рази на тиждень у понеділок, середу і п’ятницю, а військово-спортивні змагання – у неділю.

Спортивні змагання проводити на першість батальйонів (дивізіонів) – 1 раз на місяць з 3 – 4 видів спорту, на першість військової частини – не менш ніж з 3 – 4 видів спорту за період навчання; на першість оперативних командувань – не менш ніж з 8 видів спорту, в тому числі, обов’язково, з гирьового спорту, офіцерського багатоборства, багатоборства ВСК, легкоатлетичного кросу серед підрозділів, а також з футболу.

З водіння бойових машин: Основні зусилля зосередити на індивідуальній підготовці механіків-водіїв (водіїв), вдосконалення їх навичок щодо водіння машин у складних умовах місцевості з подоланням природних та штучних перешкод вдень та вночі за будь-яких погодних умов. При цьому в першу чергу забезпечити повноцінну підготовку механіків-водіїв (водіїв) частин, підрозділів, сил бойового ядра.

Продовжувати вдосконалення навичок водіння в колонах у перед бойових, бойових порядках, завантаження у літаки ВТА та вертольоти АА.

З інженерної підготовки: основні зусилля зосередити на якісному підвищенні підготовки офіцерів та особового складу підрозділів щодо вмілого застосування засобів інженерного озброєння при влаштуванні інженерних загороджень, фортифікаційного обладнання позицій, опорних пунктів, районів оборони та розташування військ, застосування маскувальних засобів із маскування військ та об’єктів.

Під організацією бойової підготовки мається на увазі діяльність командирів та штабів, спрямована на детально продумане, планове, системне навчання особового складу з’єднань, частин та підрозділів. Вона організується в з’єднанні, частині, а проводиться у підрозділі. Ця діяльність припускає проведення цілого ряду заходів, основними з яких є:

- визначення задач та вимог до бойової підготовки, будування навчального процесу;

- розробка програм;

- планування;

Здійснення всебічного забезпечення бойової підготовки та організації контролю.

З цілого ряду задач та вимог, які стоять перед бойовою підготовкою Сухопутних військ, необхідно виділити завдання, що визначає Міністр оборони України в наказах та директивах по щодо підготовки Збройних Сил України.

Серед них задача по укріпленню бойової могутності, підтриманню високого ступеня бойової готовності з’єднань, частин до рішучого розгрому противника в любих умовах розв’язання та ведення ним війни. Збільшення бойової могутності та підвищення бойової готовності з’єднань, частин та підрозділів Сухопутних військ найближчим чином пов’язані з рівнем їх бойової підготовки. Внаслідок цього, озброєння всіх військовослужбовців знаннями, уміннями та навичками, необхідними для виконання своїх функціональних обов’язків в любих умовах обстановки є одним з найважливіших завдань бойової підготовки, що передбачає тверде знання усіма військовослужбовцями своїх функціональних обов’язків та уміле застосування ними способів та засобів збройної боротьби. В сучасних умовах найбільше значення набувають засвоєння існуючих та розробка нових способів ведення загальновійськового бою, вміння іяти в умовах застосування нових видів зброї, в тому числі таких як нейтронна та високоточна.

Особливе місце у рішенні розглядаємої задачі займає професійна підготовка офіцерів, тому що від її рівня багато в чому залежить і навчання особового складу з’єднань, частин та підрозділів, отже і ступінь їх бойової готовності в цілому.

У зв’язку з цим офіцерський склад повинен досконало володіти основами ведення сучасного загальновійськового бою, знати організацію, озброєння, бойові можливості і тактику дій загальновійськових з’єднань та частин, приданих та підтримуючих частин та підрозділів родів військ та спеціальних військ, а також військ ймовірного противника, мати глибокі знання та тверді навички у організації бойових дій та управлінню військами та вогнем на полі бою, а також у підтриманні постійної взаємодії.

Підвищення рівня польового вишколу досягається якісним проведенням занять та навчань на незнайомій місцевості, відпрацюванням у особового складу навичок та умінь діяти в любих умовах обстановки, в тому числі здійснювати марші, вести рішучий наступ, форсувати водні перешкоди з ходу та стійко оборонятися в умовах застосування зброї масового ураження та високоточної зброї, вести активні та безперервні дії вдень та вночі.

На основі задач бойової підготовки, що витікають з вимог наказів МО, Командувач Сухопутними військами у своїх організаційно-методичних вказівках, директивах по бойовій підготовці визначає конкретні шляхи їх виконання. Далі конкретизація задач бойової підготовки з урахуванням умов та особливостей ТВД, бойового призначення військ здійснюється командувачами територіальних регіональних управлінь, командирами з’єднань та частин у їх наказах та планах.

Головними завданнями у підготовці Сухопутних військ є:

- підтримання постійної бойової та мобілізаційної готовності органів управління до виконання бойових завдань;

- подальше вдосконалення дій штабів і військ у новій організаційно-штатній структурі;

- засвоєння у повному обсязі та практичне відпрацювання різноманітних способів переведення військ у вищі ступені бойової готовності та їх оперативного (бойового) розгортання, насамперед, прихованого послідовного переведення військ у готовність до виконання завдань у робочому порядку;

- забезпечення високої готовності і боєздатності з’єднань, частин та підрозділів бойового ядра Збройних Сил України в організаційно-штатній структурі мирного часу.

При цьому підготовку спрямувати:

- для з’єднань, частин та підрозділів прикриття Державного кордону – на організацію і забезпечення приведення їх у готовність до виконання бойових завдань, своєчасне зайняття районів бойового призначення та сприяння розгортанню основних сил оборони;

- для частин постійної готовності – на досягнення готовності до відбиття агресії, надійне виконання завдань які можуть виникнути в перші години та дні війни;

- для частин скороченого складу та кадру – на своєчасне відмобілізування, проведення бойового злагодження та підготовку їх до виконання завдань за оперативним (бойовим) призначенням.

Основні зусилля при підготовці частн і підрозділів спрямувати на:

- продовження оптимізації організаційно-штатної структури;

- засвоєння (вдосконалення) форм і способів підготовки та ведення бойових дій у новій організаційно-штатній структурі;

- підвищення рівня польової підготовки особового складу;

- подальший розвиток системи оперативного, технічного, тилового та іншх видів забезпечення військ на нових принципах;

- поступове накопичення та поповнення недоторканих запасів матеріально-технічних засобів за рахунок скорочення військ.

Морально-психологічне забезпечення бойової підготовки.

БОЙОВА ПІДГОТОВКА - це система заходів щодо навчання та виховання особового складу Збройних Сил України для ведения бойових дій або виконання навчальних завдань (4. ст..1). Вона є основою усієї повсякденної діяльності військ, їх здатності до активних дій на полі бою у любих умовах обстановки.

Морально-психологіччне забезпечення оперативної та бойової підготовки - це комплекс організаційних, виховних і соціально-психологічних заходів, спрямованих на підтримання високого морально-психологічного стану особового складу, формування у нього свідомого, патріотично налаштованого ставлення до бойового вишколу з метою надійного збройного захисту своєї Вітчизни від будь яких посягань агресора.

Його сутністю, тобто внутрішньою основою, смислом є: якісне проведення тільки необхідних і актуальних в певних умовах заходів, які шдтримують високий морально-психологічний стан військовослужбовців, викликають у них прагнення всебічно пвищувати бойовий вишкіл, формують і зміцнюють переконання в необхщності і дощльності ратної праці в інтересах захисту України від будь-яких зовнішніх посягань.

Головна мета морально-психологічного забезпечення - якісне виконання задач бойової підготовки, прищеплення військовослужбовцям та зміцнення у них необхідних морально-психологічних і бойових якостей, підтримання на високому рівні морально-психолопчний стан особового складу військ та органів управління, порядок, дисципліну и організованість. Зміст моралъно-психологічного забезпечення визначається якістю проведення занять, навчань і тренувань та умовами їх проведення, а також відповідним набором організаційних, виховних і соціально-психологічних заходів, спрямованих на успішне виконання завдань бойової підготовки.

Морально-психологічне забезпечення складаеться з таких структурних елементів:

- інформаційно-пропагандистського забезпечення;

- психологічного забезпечення;

- військово-соціальної роботи;

- культурно-виховної і просвітницької роботи;

- інформаційно-психологічної протидії евентуальному противнику та деструктивним силам.

1. Формуванні і зміненні у військовослужбовців прагнення підвищувати свій бойовий вишкіл;

2. Завдання, морально-психолопчного забезпечення бойової підготовки, тобто те, що необхідно виконати, полягае в:

Підтриманні високого рівня морально-психологічного стану особового складу, органів управління, військ;

3. Пітриманні високої організованості і порядку, міцної військової дисципліни в ході занять, навчань, тренувань;

4. Забезпечення виконання всіма військовослужбовцями заходів безпеки, запобіганні та недопущення травмувань і загибелі учасників навчань, тренувань, занять;

5. Запобіганні і недопущенні втрат таємних документів і зброї, поломок військової техніки з вини особового складу;

6. Запобіганні і недопущенні потрав сільськогосподарських угідь, лісів і лісопосадок, безчинств по відношенню до місцевого населення;

7. Постійній турботі про харчове, матеріально-побутове і інше забезпечення учасників навчань, тренувань, занять з вогневої підготовки, водіння бойових машин, тактико-спеціальної піготовки;

8. Психолопчній підготовці військовослужбовців (загальній, спешальній і цільовій) до виконання учбово-бойових завдань;

9. Проведення психодіагностичних, психокорекційних і психореабілітаційних заходів та інші;

Форми морально-психологічного забезпечення оперативної та бойової підготовки - це цілеспрямований підбір і проведення низки організаційних, виховних та соціально-психологічних заходів з метою забезпечення ретельної підготовки і якісного проведення занять, навчань, тренувань тощо, реалізації духовного і професійного потенціалу особового складу під час бойового вишколу військ.

Використовується весь арсенал форм роботи з людьми, але перевага надається оперативним формам, таким як мітинг, інструктаж, нарада, обмін досвідом, демонстрація дій при зброї майстрів військової справи, випуск фото і радіогазет, листівок-блискавок та бойових аркушів, інформація, індивідуальна та колективна бесіди, доповідь, збори тощо.

Все залежить від виду занять по бойовій підготовці, теми занять і місця проведення, пори року, наявності сил і засобів морально-психологічного забезпечення, категорій військовослужбовців з якими проводиться той чи інший захід, наявності часу і багатьох інших чинників.

Методи морально-психологічного забезпечення бойової підготовки - це способи впливу на свщомість, переконання, думки, погляди і психіку військовослужбовців з метою забезпечення ретельної підготовки і якісного проведення занять, тренувань, навчань тощо, реалізації духовного і професійного потенціалу особового складу під час виконання навчально-бойових завдань. Застосовуються всі добре відомі нам методи: переконання (основний метод), приклад (взірець), заохочення, примушення (допоміжний метод) та інші.

Заключення.

Досвід війн минулого, локальних війн і збройних конфліктів сучасності визначають пряму залежність ходу і результатів збройної боротьби від ступеня бойової готовності частин і підрозділів, рівня їх бойової підготовки та морально-психологічної стійкості військовослужбовців.

Тому Міністр оборони, Командувач Сухопутними військами Збройних Сил України у наказі №09 від 26.01.2007р та Організаційно-методичних вказівок з підготовки Сухопутних військ Збройних Сил України у 2008 – 2011 навчальних роках вимагають підготовку військ спрямувати на досягнення їх готовності до виконання завдань по захисту Батьківщини.