6) Критика і самокритика.

Суть даного методу полягає в застосуванні виховного впливу на військовий колектив і особистість воїна, вираженому у формі суджень, аналізу і об’єктивної оцінки їхньої діяльності, поглядів, спрямованих на усунення помилок, що вони припускають, недоліків і негативних явищ, розвиток відчуття відповідальності за свою поведінку і стан військової дисципліни.

Ефект досягається лише за умов урахування особливості військової організації, яка не припускає критики наказів і розпоряджень командирів; відповідальності того хто критикуєть за зміст; об’єктивність і принциповість критики, її доброзичливість; відповідність форми критики характеру помилок і недоліків, додержання почуття міри; урахування індивідуальних особливостей того, кого критикують, його реагування на неї.

7) Навіювання.

Метод виховання і керування, вплив на особистість, процес прийняття людиною будь-якої ідеї без критичного її усвідомлення.

Навіювання тісно пов’язане з переконанням, але не вимагає доведення та де в чому ідентичне гіпнозу, разом з тим являє собою самостійний різновид.

Зброя навіювання – слово.

Розрізняють пряме і непряме навіювання. При прямому – здійснюється безпосередній вплив прямої мови з певним змістом значенням і, як правило, наказом. При непрямому, прихованому навіюванні на об’єкт діють не прямо, організують певні умови середовища, впливають через третю особу тощо.

Між всіма методами існує зв’язок.

На думку авторитетних експертів США, моральний клімат середовища особового складу віддзеркалює стан виховної роботи. Загальновідомий вплив військового колективу на виховання військовослужбовців.

У США визначилась своя форма впливу колективу. Мова йде про земляцькі групи. Вважається, що новобранцеві легше освоїтися у незвичайній для нього обстановці, якщо адаптація проходить у колективі товаришів по службі, що знали один одного до вступу на військову службу. Земляцькі групи можуть бути різної чисельності, формуються вони на призовному пункті і зберігаються в частині в крайньому разі на період первинної підготовки. А якщо військовослужбовця відправляють за межі державних кордонів США, то на весь строк служби.

Заслуговують на увагу заходи, що проводяться американським командуванням для прищеплення військовослужбовцям навичок поведінки у бойовій обстановці.

Вимоги, що висуваються для них у цій ситуації, сформульовані в "Кодексі поведінки".

Він розроблений в 1995 році спеціальною комісією, яка була призначена міністром оборони США Г. Вільсаном. Згідно з цим документом кожний військовослужбовець зобов’язаний, крім прийняття присяги, давати клятвену обіцянку не порушувати вимог "Кодексу поведінки" навіть під загрозою смерті. він вимагає від військовослужбовців захищати США і "американський спосіб життя, не шкодуючи сил і своєї крові, забороняє здаватися у полон "за власною волею"; у випадку захоплення у полон зобов’язує "продовжувати опір усіма можливими способами"; не дозволяє приймати від супротивника будь-які привілеї, давати показання, крім повідомлення імені, прізвища, військового звання, особистого номера і дати народження. Підписуючи "Кодекс", президент США Д. Ейзенхауер вимагав так організувати спеціальну підготовку, щоб кожний військовослужбовець міг, як висловився президент, "витримати будь-яку дію супротивника".

Безумовний інтерес представляє і американське розуміння "прийомів маніпуляцій" у поясненні Моріса Яновица: "Під маніпуляцією розуміється вплив на поведінку індивідуума за допомогою непрямих прикладів групового впливу і спирання на колективний характер поставлених цілей.

Маніпуляція віддає більшу перевагу позитивним спонуканням, ніж фізичним загрозам… Прийоми маніпулювання мають тенденцію враховувати індивідуальні нахили солдата".

Та це теорія. Практика ж від кожного командира вимагає усвідомлених дій, бути в курсі всіх змін, що відбуваються у житті солдатів, і своєчасно передбачати кризові ситуації, в які можуть потрапити його підлеглі. Командир зобов’язаний не тільки знати те, що молодь зазнає чимало ускладнень, пов’язаних з відривом від дому і переходом в казарму, а й намагатися усіляко їх полегшити. Це досягається шляхом наукового керівництва процесом виховання.

Висновок з 2-го питання:

1. Принципи виховання не догми, а теоретичні положення, у відповідності з якими здійсниться процес виховання воїнів, всі вимоги цих принципів реалізуються через різноманітні методи, засоби та прийоми виховання.

1. Методи виховання застосовуються командиром комплексно у взаємозв'язку. Головне - це установити ефективний взаємозв'язок між всіма учасниками виховного процесу в підрозділі;

2. Система методів виховання повинна виконувати ряд функцій. Головне - це передача досвіду відношень (норм, правил поведінки воїнів та військових колективів) у відповідності з встановленими нормами і правилами.

ВИСНОВКИ

1.Виховна робота в підрозділі - система організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та військово - соціальних заходів, спрямованих на формування і розвиток у воїнів професійно-необхідних психологічних якостей, моральної самосвідомості що має забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність підрозділів, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів.

2.Глибоке знання принципів та методів виховання їх творче застосування являються важливою умовою розв'язання виховних задач, націлених на підвищення боєготовності та боєздатності підрозділу..

3.Система методів виховання воїнів зумовлена характером ЗСУ і підлягає меті формування свідомого, переконаного, впевненого захисника Батьківщини. Всі методи виховання тісно пов'язані з застосуванням в конкретних умовах і обставинах складають основу методики виховної роботи.