78.Літературні групи Галичини та їх представники в міжвоєнний період.

На початку XX століття Львів залишається важливим центром літературного і культурного життя України, зберігає роль українського П'ємонту яку здобув у другій половині XIX століття, коли в Східній Україні було заборонене українське друковане слово. Вже з 70-х pp. тут виходять періодичні видання різних орієнтацій, які надають свої сторінки письменникам як Галичини, так і Наддніпрянщини. Особливо велика роль у розвитку літератури належить двотижневику "Зоря" (1880-1897), що став справді загальноукраїнським часописом і намагався висвітлювати літературний процес в його повноті й багатогранності (поезія, проза, художній переклад, літературна критика) в 1906-му, коли група молодих письменників заснувала журнал "Світ", а рік по тому створила літературне угруповання "Молода Муза", яке проіснувало до 1909 року. "Молода Муза" була однією з ланок у ланцюзі літературних організацій багатьох країн Європи - "Молода Бельгія", "Молода Німеччина", "Молода Польща" та ін., що проголосили своїм гаслом відмову від реалізму та служіння суспільним ідеалам. їх імена: Петро Карманський, Василь Пачовський, Богдан Лепкий, Михайло Яцків, Степан Чарнецький, Володимир Бирчак, Сидір Твердохліб, Остап Луцький... Близьким до цієї групи був юний Михайло Рудницький, який починав свою літературну діяльність. По-справжньому стрілецька епопея творилася у Львові вже у міжвоєнний період. Почалася вона з літературної групи "Митуса", яка виникла у Львові в 1922 р. і видавала журнал з такою самою назвою. Вона була, першою літературною групою на західноукраїнських землях у повоєнні роки. До неї увійшли Василь Бобинський, Олесь Бабій, Роман Купчинський, Юрій Шкрумеляк. "Митусівців" можна назвати послідовниками "молодомузівців" - передусім в орієнтації на символістську поетику. Водночас їх творчість збагатилася новими рисами. На художній палітрі поетів-"митусівців" позначився вплив київських поетів-символістів, зокрема тих, що належали до групи "Музагет".В. Бобинський разом з О. Бабієм, Р. Купчинським та Ю. Шкрумеляком у 1921 р. проводять тут кілька літературних вечорів, на яких львівська публіка знайомилася з творчістю П. Тичини, Я. Савченка, Г. Михайличенка, М. Семенка, а в 1922 р. вони організовують групу "Митуса".Письменники католицької орієнтації створюють наприкінці 1922 р., коли розпалася група "Митуса", угруповання "Логос". До нього входять молоді письменники Григор Лужницький (Меріям), Олександр-Микола Мох (Орест Петрійчук), Степан Семчук, Василь Мельник (Лімниченко) та Роман Сказинський.. Літературна творчість "логосівців" охоплює передусім поезію. В їх творах, як і в "митусівців", переважала поетика символізму, а основними мотивами були національно-патріотичні та мотив єднання з Богом. Найбільш плодовитим поетом був Василь Лімниченко (Мельник), автор збірок віршів "З війни" (1920), "Хуртовина" (1921), "Клонюсь" (1926) та "Дзвони дзвонять" (1933). Журнал "Вікна" виходив з 1927 до 1932 р. Навколо нього об'єдналися Олександр Гаврилюк, Ярослав Галан, Петро Козланюк, Ярослав Кондра, Степан Масляк, Мирослава Сопілка, Степан Тудор та ін. Журнал підготував скликання в травні 1929 р. першої наради пролетарських письменників Західної України, на якій було створено літературне об'єднання "Горно". Подібне можна сказати й про інше відгалуження письменників прорадянської орієнтації, що гуртувалося навколо журналу "Нові шляхи" (1929-32), головним редактором якого був Антін Крушельницький і важливу роль у якому відігравав талановитий поет Іван Крушельницький.Молодше покоління письменників прийшло з групи "Листопад", що виникла в 1828 р. і проіснувала до 1931 р. До неї входили молоді літератори націоналістичної орієнтації Богдан Кравців, Степан Ленковський, Євген-Юлій Пеленський, Володимир Лопушанський, Володимир Янів та ін. Однак група проіснувала недовго, і з її розпадам частина учасників згодом примкнула до "Вісника", а частина об'єдналася навколо журналу "Дажбог", редактором якого були Є.-Ю. Пеленський (1932-34), Б.-І. Антонич (1934) та Б. Кравців (1935). ще одну групу, що формувалася за трохи нетрадиційним принципом, - "Дванадцять" (1935-39). Як згадував її організатор, поет і журналіст Анатоль Курдидик. Завдяки таким книжкам, як "Вулиця" Богдана Нижанківського, "Сині чічки" Василя Ткачука, "дванадцятка" здобула популярність серед українських читачів і навіть визнання.