43. Класицизм в архітектурі і обр. Мистецтві доби Просвітництва.

У добу Просвітництва зріс соціальний статус мистецтва як зосередження духовного життя. Для XVIII ст. характерна низка художніх напрямів, які нерідко взаємоперетинаються, — зберігаються бароко й класицизм, виникають рококо та романтизм. Вони позначилися на різних жанрах мистецтва і, насамперед, знайшли втілення в образотворчому мистецтві та в архітектурі.

Розквіт англійської національної школи живопису, що увібрала в себе провідні ідеї Просвітництва, пов'язаний з ім'ям У.Хогарта (1697—1764 pp.). Гравюри та жанрові полотна митця зображали тогочасне життя Англії, висміювали його негативні риси ("Історія повії", "Модний шлюб"). У 1768 р. в Англії було відкрито Королівську Академію мистецтва, її першим президентом став виразник ідей класицизму Д.Рейнолдс (1723—1799 pp.Основну увагу художник акцентував на духовному змісті, особистих якостях персонажа.Видатним англійським портретистом був Т.Гейнсборо (1727 — 1788 pp.). Всю увагу він зосереджує на емоційному стані, внутрішніх переживаннях героїв. Важливу роль у картинах Гейнсборо виконує пейзаж, який створює атмосферу ліризму та чарівності ("Місіс Грехем", "Ранкова прогулянка").

Напередодні та під час Французької революції XVIII ст. архітектура у Франції знов повернулася до класицизму — наслідування архітектури стародавніх Греції та Риму. Цей стиль особливо утвердився в роки імперії Наполеона І. Будівлі, портики, меморіальні колони і тріумфальні арки споруджувалися в чітких, величних пропорціях, як у часи імператорського Риму. Всюди можна було бачити військову атрибутику: гармати, щити, римських орлів, бойові колісниці. В такому ж дусі оформлювали численні площі, парки, фасади й інтер'єри багатьох великих громадських будівель. Все це наголошувало на військовій та політичній могутності наполеонівської імперії. Стиль французької архітектури, пов'язаний з часом імперії Наполеона І, прийнято називати ампіром (імперія).

Шедевром французького класицизму другої половини XVIII ст. є Площа Згоди (Пляс де ля Конкорд) у Парижі, створена за проектом видатного архітектора Ж.-А.Габріеля (1698—1782 pp.). Класицизм як основний напрям архітектури широко використовувався і в Англії. В його становленні вагома роль належала у XVII ст. великому англійському архітектору І. Джонсу (1573— 1652 pp.), а найвищого розвитку класицизм досяг наприкінці XVII —початку XVIII ст., що пов'язано з творчістю архітектора К.Рена (1632 — 1723 pp.). Під час великої пожежі 1666 р. у Лондоні згоріло 13200 будинків. Весь лондонський центр (Сіті) треба було зводити заново. На чолі з К.Реном була проведена велика робота з планування лондонського центру, збудовано безліч споруд. Однак найбільшим його досягненням став собор св.Павла, який споруджувався з 1675 до 1710 pp. і вважається шедевром світової архітектури. Наприкінці XVIII ст. гостра політична боротьба французької буржуазії проти дворянства відбилася і в живописі. Замість міфологічних сюжетів, розваг дворян і "галантних" сцен художники почали зображати героїв Стародавньої Греції та Риму, які боролися за республіку. Художники створювали картини з образами реальних людей з "третьої верстви", відходили від манірності, властивій "галантному" живопису, писали портрети видатних просвітників XVIII ст. У такому напрямі працював талановитий художник Ж.Б.Грез (1725— 1805 pp.), котрий написав портрет Дені Дідро.

Найвидатнішим представником класицизму став Ж.-Л.Давид (1748—1825 pp.). Ще до Великої французької революції він написав картину "Клятва Гораціїв".