
- •5. Визначити лр і лрс. Назвати українською та латинською мовами. Поширення, сировинна база, хімічний склад, переробка сировини, лікарські форми і препарати (Подрібнена сировина № 12).
- •5. Визначити лр і лрс. Назвати українською та латинською мовами. Поширення, сировинна база, хімічний склад, переробка сировини, лікарські форми і препарати (Подрібнена сировина № 14).
- •1. Фармакогностичний аналіз лрс. Класифікація і характеристика методів контролю лрс.
- •2. Характеризувати полівітамінну лрс. Фітопрепарати, застосування.
- •3. Лр та лрс, що містять тритерпенові сапоніни. Застосування в медицині.
- •1. Макроскопічний аналіз лрс (листя, квітів, трави, плодів, підземних органів).
- •2. Визначення поняття «Глікозиди». Типи класифікації. Фізико–хімічні властивості глікозидів, методи дослідження. Заготівля лрс, що містить глікозиди (збирання, сушіння та зберігання).
- •3. Лр та лрс, що містять стероїдні сапоніни. Шляхи використання.
- •4. Визначити лр і лрс. Назвати українською та латинською мовами. Поширення, сировинна база, хімічний склад, переробка сировини, лікарські форми і препарати (Гербарій № 16).
- •5. Визначити лр і лрс. Назвати українською та латинською мовами. Поширення, сировинна база, хімічний склад, переробка сировини, лікарські форми і препарати (Подрібнена сировина № 16).
- •5. Визначити лр і лрс. Назвати українською та латинською мовами. Поширення, сировинна база, хімічний склад, переробка сировини, лікарські форми і препарати (Подрібнена сировина № 17).
- •1. Товарознавчий аналіз лрс.
- •2. Фенольні сполуки, їх класифікація. Розповсюдження у рослинному світі та біосинтез.
- •3. Стандартизація лрс, що містять кардіостероїди. Методи дослідження. Мікроскопічний аналіз. Зв’язок між хімічною будовою і фармакологічною дією.
- •5. Визначити лр і лрс. Назвати українською та латинською мовами. Поширення, сировинна база, хімічний склад, переробка сировини, лікарські форми і препарати (Подрібнена сировина № 18).
- •1. Приймання лрс, відбір проб для аналізу. Що таке партія сировини?
- •2. Прості феноли, фенологлікозиди лр і лрс, методи виділення та аналізу. Фітопрепарати, застосування в медицині.
- •3. Лр і лрс, які містять кардіостероїди. Застосування в медицині. Техніка безпеки під час роботи з лр та лрс, які містять кардіостероїди.
- •4. Визначити лр і лрс. Назвати українською та латинською мовами. Поширення, сировинна база, хімічний склад, переробка сировини, лікарські форми і препарати (Гербарій № 19).
- •5. Визначити лр і лрс. Назвати українською та латинською мовами. Поширення, сировинна база, хімічний склад, переробка сировини, лікарські форми і препарати (Подрібнена сировина № 19).
- •1. Встановлення тотожності, чистоти та доброякісності сировини.
- •2. Визначити поняття «Ксантони». Класифікація. Лр і лрс, що містять ксантони. Фітопрепарати. Застосування в медицині.
- •3. Визначення поняття «алкалоїди». Сучасні типи класифікації алкалоїдів. Хімічна будова, шляхи біосинтезу. Фізико–хімічні властивості алкалоїдів. Методи виділення і дослідження.
- •4. Визначити лр і лрс. Назвати українською та латинською мовами. Поширення, сировинна база, хімічний склад, переробка сировини, лікарські форми і препарати (Гербарій № 20).
- •5. Визначити лр і лрс. Назвати українською та латинською мовами. Поширення, сировинна база, хімічний склад, переробка сировини, лікарські форми і препарати (Подрібнена сировина № 20).
- •1. Основні напрямки наукових досліджень у галузі вивчення лр. Методи вивчення нових лр, роль наукових досліджень, вчених і навчальних закладів.
- •2. Антраценпохідні. Класифікація, фізико–хімічні властивості, виділення з лрс, методи дослідження. Зв’язок хімічної будови з фармакологічною дією.
- •3. Розповсюдження алкалоїдів у рослинному світі, локалізація їх у рослинах. Правила техніки безпеки під час роботи з лр і лрс, які містять алкалоїди.
- •4. Визначити лр і лрс. Назвати українською та латинською мовами. Поширення, сировинна база, хімічний склад, переробка сировини, лікарські форми і препарати (Гербарій № 21).
- •5. Визначити лр і лрс. Назвати українською та латинською мовами. Поширення, сировинна база, хімічний склад, переробка сировини, лікарські форми і препарати (Подрібнена сировина № 21).
- •1.Основна законодавча документація, яка регламентує доброякісність лрс.
- •2. Розповсюдження антраценпохідних у природі. Лр та лрс, що містять похідні антрахінонів. Фітопрепарати та застосування в медицині.
- •3. Лр і лрс, які містять тропанові алкалоїди. Лікарські засоби. Застосування в медицині.
- •4. Визначити лр і лрс. Назвати українською та латинською мовами. Поширення, сировинна база, хімічний склад, переробка сировини, лікарські форми і препарати (Гербарій № 22).
- •5. Визначити лр і лрс. Назвати українською та латинською мовами. Поширення, сировинна база, хімічний склад, переробка сировини, лікарські форми і препарати (Подрібнена сировина № 22).
- •Встановлення вмісту подрібнених часток сировини
- •Визначення домішок
- •Визначення ступеня ураженості сировини амбарними шкідниками
- •1. Макроскопічний метод аналізу лрс.
- •2. Загальна характеристика лігнанів. Сировина та препарати, в яких містяться лігнани. Застосування в медицині.
- •1. Принципи сушіння лрс у природних та штучних умовах. Особливості сушіння лрс, що містить кардіоглікозиди.
- •2. Аурони, халкони, ізофлавоноїди. Основні представники, біологічна дія. Лр і лрс, які містять аурони, халкони, ізофлавоноїди.
- •3. Визначення поняття «Сапоніни». Класифікація сапонінів в залежності від структури аглікону. Фізичні, хімічні та біологічні властивості сапонінів.
- •3. Складові ефірних олій – сполуки ароматичного ряду. Основні представники, біологічна дія. Ефіроолійні лр та лрс, які містять сполуки ароматичного ряду.
- •2. Катехіни, антоціанідини, лейкоантоціанідини. Основні представники, біологічна дія. Лр і лрс, які містять катехіни, антоціанідини.
- •3. Сесквітерпеноїди – складові ефірних олій. Основні представники, біологічна дія. Лр та лрс, які містять сесквітерпени. Зберігання лрс, яка містить ефірні олії.
- •3. Типи жирних олій. До яких типів жирних олій належать: кукурудзяна, , маслинова, соєва, рицинова, лляна олії?
- •2. Конденсовані та ті, що гідролізують, дубильні речовини. Основні якісні реакції на дубильні речовини – спільні для обох груп дубильних речовин та розрізнювальні.
- •3. Ліпоїди: бджолиний віск, спермацет, ланолін, фосфоліпіди. Сировинні джерела їх отримання. Будова, аналіз. Як відрізнити справжні ліпіди від ліпоїдів?
- •1. Охарактеризувати мікроскопічний аналіз лрс «Листя», «Трава». Навести етапи мікроскопічного аналізу листя та трави.
- •1. Збирання та первинна обробка лрс. Навести основні терміни збирання лрс «Кора», «Трава», «Листя», «Плоди», «Насіння», «Підземні органи».
- •2. Флавоноли. Основні представники, біологічна дія. Лр та лрс, що містять флавоноли. Фітопрепарати та їх застосування.
- •3. Моноциклічні монотерпеноїди. Основні представники. Лр та лрс, які містять моноциклічні монотерпеноїди. Застосування в медицині.
- •2. Фізичні та хімічні властивості ефірних олій. Основні фізико-хімічні константи, що дозволяють визначити доброякісність ефірних олій.
- •3. Кумарини. Класифікація. Основні представники, біологічна дія. Які якісні реакції дозволяють відрізнити кумарини від хромонів, від флавоноїдів? лр та лрс, що містить кумарини.
- •1. Зберігання лрс. Основні правила. Групи зберігання лрс. Терміни зберігання та періодичність аналізу лрс.
- •3. Біциклічні монотерпеноїди. Основні представники. Лр та лрс, які містять біциклічні монотерпеноїди. Застосування в медицині.
- •1. Методи виявлення та вивчення нових лр. Роль наукових досліджень, вчених і навчальних закладів.
- •2. Фізичні та хімічні властивості жирних олій. Основні фізико-хімічні константи, що дозволяють визначити доброякісність жирних олій.
- •3. Моносахариди. Класифікація. Основні представники. Які моносахариди входять до складу пектину, інуліну, крохмалю, кардіоглікозидів?
2. Фізичні та хімічні властивості ефірних олій. Основні фізико-хімічні константи, що дозволяють визначити доброякісність ефірних олій.
Ефірні олії при кімнатній температурі найчастіше являють собою прозорі легкорухомі рідини, безколірні чи дещо забарвлені: жовтуваті, зеленкуваті (гіркий ролин), коричневі, червонуваті (звіробій, кориця ),
блакитні (ромашка )
Мають температуру кипіння 160-240С.При охолодженні ефірних олій частина їх застигає в кристалічну масу -стеароптен, рідку частину, яка залишилась, називають елеоптен.
Ефірні олії майже не розчинні_у воді,однак після збовтування вода набуває запаху ефірної олії. Добре розчинні в
органічних розчинниках: в петролейному і
діетиловому ефірах,в етиловому спирті,в рослинних і тваринних жирах.
Цими властивостями ефірних олій користуються для добування їх з рослинної сировини і очистки.
Ефірні олії добре розчиняють різні смоли, воски, парафіни, жири, гуму .Ось чому при роботі з ефірними оліями не можна використовувати ці речовини.
Під впливом світла, повітря і вологи в ефірних оліях протікають процеси окислення і осмолення, що супроводжуються зміною кольору і запаху .
Тому їх необхідно їх зберігати в добре закритій тарі, в сухому приміщенні, захищеному від сонячних променів. Для запобігання окислення тару заповнюють олією на 93-97% її об'єму.
Ефірні олії не жирні. Випаровуючись при кімнатній температурі, вони не залишають жирних плям на папері, на відміну від рослинних олій.
Ефірні олії горять. Як приклад-ясенець, який в народі називають «неопалима купина».Ця рослина поширена на Кавказі, в Середній Азії, в районах помірного поясу .Клітини рослини виробляють отруйні ефірні олії. В спекотні дні їх виділяється так багато, що повітря над рослиною тремтить і струмениться. Якщо піднести до рослини сірник, то виникає спалах, який охоплює полум'ям всю рослину,але не завдає їй ніякої шкоди.Звідси і пішла назва рослини-«неопалима купина».
Ефірні олії леткі.
1 група з високими показниками леткості: чайне дерево, кипарис, лимон, м'ята перцева. Ці олії швидко випаровуються, мають різкий запах, швидко діють на організм, впливаючи на психіку людини.
2 група-середні показники леткості: ромашка, сосна мирра, розмарин. Ці олії більш стійкі, довше зберігають аромат, поступово діють на організм, переважно на соматичні функції.
3 група-низькі показники леткості :ладан, кедр, пачулі, сандал. Ці олії використовують для фіксації більш летких олій і посилення їхньої витримки.
Хімічний склад ефірних олій
Основою лікувальної дії ефірних олій є їх хімічна структура, наявність чи відсутність тих чи інших хімічних сполук, які входять у їх склад. Кількість різних компонентів у складі однієї ефірної олії варіює від 120 до 500.Розмаїтість хімічних компонентів обумовлює унікальну дію ефірних олій.
Ефірні олії складаються з хімічних компонентів, які містять вуглець, кисень, водень. Найбільш важливими групами органічних молекул в ефірних оліях є терпени - вуглеводні, які містять вуглець і водень, а також терпеноїди - окислені компоненти, які містять вуглець, водень і кисень.
До етапів дослідження ефірних олій відносяться: органолептична оцінка (визначення кольору, запаху, смаку, прозорості, консистенції) та вста-
новленняфізичнихіхімічнихконстант.
До фізичних констант належать питома вага, кут обертання, показник заломлення і розчинність у спирті. З хімічних констант основними є кислотне число (КЧ), ефірне число (ЕЧ) та ефірне
число після ацетилювання (ЕЧ п. а.). Числові значення констант
(межі) для олій встановлюють за Фармакопеєю та іншими стандартами.
346
Питома вага. Питома вага однієї й тієї ж самої ефірної олії може змінюватися залежно від стадії розвитку рослини, методу одержання, умов і тривалості зберігання. Тобто за відхиленнями від встановлених меж питомої ваги можна судити про доброякісність олії. Наприклад, зменшення питомої ваги може свідчити про зниження кількості кисневих сполук, що звичайно буває, коли ефірну олію одержано з передчасно зібраної сировини. Навпаки, більш висока питома вага свідчить про «осмолювання» олії внаслідок окислення її киснем повітря.
Кут обертання площини поляризації. Оскільки ефірна олія
— це суміш оптично активних речовин, то кут обертання є алгебраїчною сумою кутів обертання компонентів даної суміші. Та в ряді випадків, коли в складі ефірної олії значно переважає той чи інший компонент, ця константа може свідчити про якість олії.
Показник заломлення. Висока рефракція свідчить про значний вміст кисневмісних сполук. При тривалому зберіганні через полімеризацію, окислення та інші процеси, що відбуваються в ефірній олії, рефракція збільшується.
Розчинність у спирті. Розчинність в етиловому спирті (міцному або 70 %) також дає уявлення про якість олії. Більшість вуглеводнів погано розчинні в спирті, особливо розведеному, тому за розчинністю в спирті можна судити про їх відносну кількість в олії. Відхилення від звичайних норм свідчить про низьку якість олії або про домішки вуглеводнів.
Кислотне число показує кількість міліграмів гідроксиду калію, яка витрачається на нейтралізацію вільних кислот, що містяться в 1 г ефірної олії. Ця важлива константа, як правило, невелика (0,5– 5,0), але при зберіганні олії збільшується внаслідок розкладення складних ефірів.
Ефірне число показує кількість міліграмів гідроксиду калію, яка витрачається на омилення складних ефірів, що містяться в 1 г ефірної олії. Це дуже важлива константа, оскільки аромат ефірних олій зумовлюється саме складними ефірами.
Ефірне число після ацетилювання визначають в тих ефірних оліях, якість яких характеризується кількістю спиртів, таких як ліналоол, гераніол, цитронелол та ін. Ефірну олію ацетилюють, потім її омилюють, тобто визначають ефірне число після ацетилювання. Далі, знаючи ефірне число вихідної олії, за різницею показників можна розрахувати кількість вільних спиртів в досліджуваній олії.
Сучасним методом вивчення якісного та кількісного складу компонентів ефірних олій є газова та газорідинна хроматографія.