2. Конденсовані та ті, що гідролізують, дубильні речовини. Основні якісні реакції на дубильні речовини – спільні для обох груп дубильних речовин та розрізнювальні.

Дубильні речовини – це рослинні високомолекулярні фенольні сполуки, які здатні осаджувати білки, алкалоїди і мають в'яжучий смак.

Вони широко зустрічаються у представників покритонасінних та голонасінних, водоростей, грибів, лишайників, плавунів та папоротевидих.

Гідролізовані Д.р. розщеплюються під дією кислот, лугів або ферменту танази на фенольні (похідні галової, гексагідроксидифенової кислот тощо) і нефенольні (D-глюкоза, гамамелоза, сорбіт, хінна кислота тощо) фрагменти.

Залежно від структури фенолів, які утворюються при гідролізі, гідролізовані Д.р. поділяють на три класи: галотаніни — складні ефіри галової кислоти з нефенольним компонентом; елаготаніни — складні ефіри похідних гексагідроксидифенової кислоти з нефенольним компонентом; змішані — зазвичай гідролізовані Д.р. містять як галову, так і похідні гексагідроксидифенової кислоти.

Галотаніни. У рослинних об’єктах виявляють моно- (Radix Rhei), ди- (Radix Hamamelis), три-, тетра-, пента- та полігалоїльні ефіри з фрагментами нефенольної структури. Діефіри галової кислоти з D-глюкозою виділені також із кори Quercus robur, із плодів Castanea sativa, Acer gunkala, Terminala chebula, з листя Arctostaphylоs uva-ursi виділено тригалоїльний ефір D-глюкози, а із галів Rhus semialata, Rh. typhina, Rh. coriaria — тетра- і пентагалоїльні ефіри D-глюкози.

Конденсовані Д.р. з рослинної сировини рідко відмічають в мономерній формі, оскільки вони легко окиснюються й конденсуються один з одним С-С-зв’язками під дією різних факторів (О₂ і температури повітря, ферментів рослин тощо), внаслідок чого утворюються протоантоціанідини. В одній ЛРС можуть бути наявні оліго- та полімерні протоантоціанідини. Прикладом тримірного протоантоціанідину є лейкофізетинідин.

Більшість протоантоціанідинів мають складну будову, а деякі й велику мол. м. Із коренів тарану (Polygonum coriarium) виділено полімерні протоантоціанідини, в гідролізаті яких виявлено (–)-епігалокатехінгалат, (–)-епігалокатехін, (±)-галокатехін, (–)-епікатехін, дельфінідин, ціанідин.

Специфічною реакцією на Д.р. є взаємодія з желатиною і солями алкалоїдів. Якщо до водного розчину Д.р. додавати по краплинах 1% розчин желатину, то з’являється каламуть, яка зникає при додаванні надлишку реактиву. При взаємодії водного розчину Д.р. з розчином солі алкалоїду з’являється аморфний, в більшості випадків забарвлений осад. При додаванні до екстракту Д.р. декількох крапель розчину залізоамонієвих галунів розчин може забарвитися в темно-синій (гідролізовані Д.р.) або в темно-зелений (конденсовані Д.р.) колір. Ця реакція частіше за інші використовується при попередьому вивченні Д.р., хоча слід зазначити, що всі сполуки з вільною фенольною групою дають подібне забарвлення з солями Fe³⁺. Існує декілька реакцій відмінностей гідролізованих Д.р. від конденсованих. Якщо екстракт з Д.р. підкислити оцтовою кислотою, а потім додати середню сіль свинцю ацетату, то в осад випадуть гідролізовані Д.р. Осад відфільтровують, а до фільтрату додають 1% розчин залізоамонієвих галунів та кристалічний натрію ацетат. Забарвлення фільтрату в темно-зелений колір свідчить про наявність в екстракті, що вивчається, конденсованих Д.р. Розчин ваніліну (1%) в концентрованій хлоридній або 70% сульфатній кислоті дає жовто-червоне, малинове, рожеве забарвлення з мономерними (катехіни, лейкоантоціанідини) й олігомерними конденсованими Д.р. Конденсовані Д.р. випадають в осад при кип’ятінні екстракту з формаліном у середовищі хлоридної кислоти, гідролізовані Д.р. у цих умовах реакції залишаються в розчині.

Для визначення низькомолекулярних Д.р. часто застосовують паперову хроматографію та хроматографію в тонкому шарі сорбенту. При виділенні Д.р. із ЛРС користуються фракційною екстракцією. Спочатку сировину екстрагують петролейним ефіром, гексаном, хлороформом або бензолом для видалення хлорофілів, ліпідів, терпеноїдів та інших ліпофільних сполук. Подальша екстракція тієї самої наважки ЛРС діетиловим ефіром вилучає катехіни та інші фенольні сполуки, а екстрагування етилацетатом забере лейкоантоціанідини, низькомолекулярні олігомерні протоантоціанідини, оксикоричні кислоти тощо. Метиловим або етиловим спиртом екстрагуються Д.р. та інші рослинні сполуки, які не розчинилися в попередніх розчинниках