24. Провести порівняльну перкусію легень.
Спочатку проводять порівняльну перкусію. Її виконують в певній послідовності: спереду, з обох боків і ззаду. Наносять перкуторний удар (два удари на одне і те ж місце) однакової сили на симетричні ділянки грудної клітки послідовно і планомірно.
У дітей до 10-річного віку спереду починають перкусію від ключиці, а у дітей, старших 10 років, — над ключицею (від верхівки легень) по серединно-ключичній лінії.
Перкуторні удари наносять в міжреберних проміжках, однакової сили, вказівним або середнім пальцем правої руки, паралельно ребрам з правого і лівого боку на симетричних ділянках грудної клітки до рівня ІІІ-ІV-го ребра. Тут закінчується порівняльна перкусія в класичному розумінні.
Оскільки ліворуч нижче ІV-го ребра знаходиться серце, а праворуч — середня частка, то порівняти легеневий звук середньої частки на симетричних ділянках лівої легені не можна. Тому з правої сторони продовжують перкусію до нижнього краю правої легені, порівнюючи перкуторний звук середньої частки спереду з легеневим звуком верхньої частки правої або лівої легені.
Порівняльну перкусію на бокових поверхнях грудної клітки проводять по середній пахвовій лінії. Перкуторний звук правої і лівої легені порівнюють на симетричних місцях. Перкутують послідовно зверху донизу. Руки хворого при цьому підняті догори і складені на потилиці. Перкуторний удар наносять в міжреберних проміжках паралельно ребрам.
По задній поверхні грудної клітки порівняльну перкусію проводять спочатку над лопатками, потім в міжлопатковому просторі і накінець під лопатками. Дитину просять нахилити тулуб трохи вперед, голову опустити вниз, а руками охопити себе спереду, щоб максимально відкрилась зона проекції легень. При перкусії над лопатками і під ними палець, що перкутує повинен розташовуватися паралельно ребрам, при перкусії між лопатками — перпендикулярно ребрам, тобто паралельно хребту.
Порівняльна перкусія легень
У здорових дітей при порівняльній перкусії утворюється ясний легеневий звук (гучний, тривалий, низький, нетимпанічний).
При захворюваннях органів дихання перкуторний звук може змінюватися:
за силою (посилення, укорочення);
за висотою (низький, високий);
за тембром (нетимпанічний, тимпанічний, металевий, звук тріснутого горщика та ін.).
При різних патологічних станах спостерігаються такі зміни перкуторної картини:
вкорочення перкуторного звуку (при зменшенні порітряності тканини легені, утворенні в легенях іншої безповітряної тканини (пухлина легень, утворення порожнини і накопичення в ній рідини — харкотиння, гній, ехінококова кіста ) + заповненні плевральної порожнини ексудатом);
тимпанічний відтінок (при виникненні в легких порожнин, що містять повітря, або зниженні еластичних властивостей легеневої тканини + одночасному певному наповненні альвеол повітрям і рідиною (набряк легень, розрідження запального ексудату в альвеолах);
коробочний звук - гучний перкутроний звук з тимпанічним відтінком (при збільшенні повітряності тканини легені);
шум тріснутого горщика — своєрідний тремтячий перкуторний звук, який схожий на звук, що виникає при постукуванні по розбитому глиняному горщику. (з'являється у дітей під час крику або над каверною легень, яка сполучається з бронхом вузькою щілиною, або над відкритим пневмотораксом (плевральна порожнина сполучається з бронхом).