8. Провести оцінку стану капілярів (проба щипка).

Для оцінки стану капілярів шкіри використовують пробу джгута або щипка.

Для проведення проби щипка необхідно шкіру без підшкірної основи (в ділянці над- або підключичної ямки) захопити в складку великим і вказівним пальцями обох рук. Відстань між пальцями лівої і правої руки на складці шкіри повинна бути 2-3 мм, частини складки слід змістити в протилежні сторони поперек довжини складки, або з'єднати пальці за її довжиною, а потім розтягнути складку в протилежні сторони за її довжиною. Поява на місці щипка більше 4-5 петехій вказує на позитивний симптом щипка (симптом П.В.Кожевникова).

Підвищена ламкість судин шкіри спостерігається у хворих на скарлатину, геморагічний васкуліт, лейкоз, сепсис, хронічний гепатит тощо.

9. Дермографізм, його види.

Важливе значення для оцінки вегетативного статусу у дітей має дослідження дермографізму.

Його викликають шляхом штрихового подразнення шкіри рукояткою неврологічного молоточка (або іншим тупим предметом чи пальцем) в ділянці m.pectorales major на рівні II-IV ребер.

У відповідь на подразнення з'являється реакція судин шкіри у вигляді білого, червоного чи набряклого дермографізму.

Оцінку вегетативного тонусу здійснюють:

• за швидкістю відповідної реакції,

• за характером (білий, червоний, набряклий),

• інтенсивністю (за шириною смуги)

• тривалістю.

На місці подразнення реакція шкіри з'являєься через 5-20 с, ширина смуги в нормі складає 0,5-1 см і триває протягом 2-5 хв (і навіть більше).

Білий дермографізм вказує на підвищений тонус судин і перевагу симпатичної іннервації, а червоний — на знижений тонус і підвищену функцію парасимпатичного відділу ВНС. Іноді червоний дермографізм внаслідок місцевого набряку може бути набряклим – виникає в результаті значного розширення судин шкіри, їх підвищеної проникності і вказує на значну парасимпатичну реакцію.

Запропоновано також багато інших методів оцінки стану вегетативної нервової системи у дітей (кардіоінтервалографія, кліноортостатична проба та Ін.), але вони використовуються тільки в спеціалізованих відділеннях.

10. Провести диференціальну діагностику між справжньою і хибною блідістю.

Досить часто у дітей виявляється блідість шкіри, що може бути проявом зменшення вмісту гемоглобіну і еритроцитів (анемії). Але треба пам'ятати, що блідість шкіри не завжди пов'язана з анемією. Вона може бути обумовлена глибоким розташуванням кровоносних судин або стискуванням їх набряками — мнима блідість (псевдоблідість). Щоб відрізнити справжню блідість від мнимої, слід звернути увагу на колір слизових оболонок (кон'юнктив у очей, червону кайму губ та слизову оболонок у ротової порожнини) і вушних раковин.

11. Провести диференціальну діагностику між пастозністю і набряками.

Пальпаторно слід впевнитись у відсутності чи наявності набряків, а також можна визначити переднабряковий стан (пастозність).

Для цього вказівним пальцем натискують на шкіру і підшкірну основу там, де вона безпосередньо прилягає до кісток (над великогомілковою кісткою, на крижах та ін.), а потім вказівним пальцем погладжують місце натискування.

При наявності набряку в місці натискування утворюються ямочки, які повільно зникають, а при пастозності тільки відчуватиметься нерівність поверхні (невеличке заглиблення).