15. Визначити симптом Говерса.

Візуально для гіпотонії м'я­зів тазового пояс а і нижніх кінцівок характерна хода пере­ вальцем — «качина хода» і позитивний симптом Говерса — піднімаючись з підлоги, дитина спочатку стає на коліна, а потім підводиться , послі­довно спираючись руками на коліна і стегна (рис.65). Вказані ознаки характерні для псевдогіпертрофічної м'язової дистро­фії та інших захворювань, які супроводжуються значною гі­потонією м'язів.

16. Визначити симптом Хвостека.

Д ля діагностики підвищеної механічної збудливості м'язів, яка може спостерігатися у хворих на спазмофілію , а також при гіпокальціємії використовують такі проби:

а) феномен Хвостека — при легкому постукуванні неврологічним молоточком по щоці посередині між кутом рота й вухом (місце виходу лицевого нерва) у хворого відбувається блискавичне скорочення верхньої губи, крил носа, мускулатури очних повік і навіть лоба;

17. Визначити симптом Труссо.

б) феномен Труссо — лікар стискує рукою плече дитини вище ліктьового суглоба і внаслі­док механічного подразнення нервів, що прохо­дять в sulcus bicipitalis, через 1 -2 хвилини виникає спазм мускулатури кисті, який з точністю від­творює картину «руки акушера» (рис. 66);

18. Визначити симптом «в’ялих плечей».

Для діагностики гіпотонії м'язів використовують такі симптоми: а) «млявих плеч»—якщо здорову дитину, яка сидить, трохи підняти, взявши їх під пахви, то мускулатура плечового пояса тонічно скорочується, а при гіпотонії плечі залишаються мляві і без будь-якої протидії підіймаються до в ух (симптом оцінюють як позитивний);

19. Визначити симптом «складного ножа».

б) «складного ножа» — дитину, яка сидить на ліжку, пробують зігнути так, щоб вона грудною кліткою доторкнулася нижніх кінцівок. Якщо це вдається, то симптом оцінюють як позитивний.

20. Визначити силу мязів.

За допомогою пальпації визначають також силу м'язів, наявність болючості і затвердінь (ущільнень) за ходом м'язів.

У дітей до 3-х років силу м'язів оцінюють досить суб'єктивно, визначаючи опір, який чинить дитина, противлячись її огляду чи спробі, наприклад, відняти у неї яскраву іграшку, що сподобалась дитині.

В повній мірі силу м'язів досліджуюють у дітей старше 3-х років, коли вони можуть розуміти і виконувати певні завдання.

Зокрема, силу м'язів можна оцінити у дітей в залежності від віку за допомогою таких проб:

а) дитину раннього віку просять взяти пальці правої та лівої рук лікаря в свої руки і стиснути їх;

б) дитину просять потиснути кисті рук лікаря, оцінюючи при цьому силу та її симетричність на відповідних групах м'язів верхніх кінцівок;

в) силу м'язів-згиначів оцінюють таким чином — у дитини, яка лежить в ліжку з зігнутими спочатку в ліктьових суглобах руками, а потім в колінних суглобах ногами, пробують розігнути верхні і нижні кінцівки. Після цього аналогічним чином оцінюють силу м'язів-розгиначів.

Оцінку сили м'язів у дітей проводять за спеціальною шкалою за шести­ бальною системою:

0 балів — відсутність рухів;

1 — активні рухи відсутні, але пальпаторно визначається напруження м'язів;

2 — пасивні рухи можливі в повному обсязі;

3 — пасивні рухи можливі при подоланні незначного опору;

4 — пасивні рухи можливі при подоланні помірного опору;

5 — сила м'язів в межах норми.

Незначне зниження сили м'язів (4 бала) розглядається як легкий парез, сила в 3 бали відповідає помірно вираженому, 1-2 бали — глибокому парезу, а відсутність рухів свідчить про параліч.