26. Педагогічний такт як основа професійної діяльності.

Педагогічний такт – це педагогічно грамотне спілкування в складних педагогічних ситуаціях, уміння знайти педагогічно доцільний і ефективний спосіб впливу, відчуття міри, швидкість реакції, здатність швидко оцінювати ситуацію і знаходити оптимальне рішення.

Педагогічний такт також виявляється в умінні керувати своїми почуттями, не втрачати самовладання, емоційну врівноваженість у поєднанні з високою принциповістю та вимогливістю, з чуйним людяним ставленням до студента. Він вимагає критичності і самокритичності в оцінці своєї праці, нетерпимості до шаблону, формалізму, застою думки і справи, до бюрократизму і пихи, поваги. Педагогічний такт реалізується через мову і стиль поведінки.

Сутність педагогічного такту полягає в педагогічно доцільному ставленні та впливі педагога на студентів у вмінні налагоджувати продуктивний стиль спілкування.

Основні показники педагогічного такту науково-педагогічного працівника: людяність без зарозумілості; вимогливість без брутальності та причепливості; педагогічний вплив без наказів, навіювань, попереджень, без приниження особистої гідності студента; вміння висловлювати розпорядження, вказівки та прохання без зухвалості, без зарозумілості; уміння слухати співрозмовника, не виявляючи байдужості та вищості; урівноваженість, самовладання і діловий тон спілкування, без дратівливості та сухості; простота в спілкуванні без фамільярності та панібратства, без показухи; принциповість і наполегливість без упертості; уважність, чутливість і емпатичність без їх підкреслення; гумор без посміху; скромність без удаваності.

Удосконаленню педагогічного такту ‘ науково-педагогічного працівника сприяє так званий соціальний інтелект, який трактують як особливу індивідуальну рису, що дає змогу розуміти студента, усвідомлювати мотивацію його поведінки, розпізнавати найсуттєвіші риси індивідуальності. Ця якість виявляється як: просоціальна спрямованість, готовність до співпраці, особиста зацікавленість у добробуті інших; соціальна ефективність як очікування успіху в розв’язанні міжособистісних проблем; емпатичний інтерес та особисте співчуття, які забезпечують декодування невербальних ознак емоційних переживань; адекватне визначення ціннісних аспектів ставлення до себе й до інших.

Отже, педагогічний такт виховують, його набувають разом з педагогічною культурою і він виявляється в педагогічній діяльності. Він є показником зрілості науково-педагогічного працівника як майстра своєї справи. Це великий засіб, за допомогою якого студентів можна перетворити на своїх спільників чи, навпаки, суперників.

Педагог у вищому навчальному закладі повинен працювати над формуванням власного педагогічного такту й постійно його вдосконалювати. Як немає межі досконалості, так і немає межі виявлення різноманітних і багатогранних аспектів педагогічного такту.

27. Правила переконання співбесідника.

1 правило: правило Гомера. Черговість аргументів, що приводяться, впливає на їх переконливість. Найбільш переконливий наступний порядок аргументів: сильні – середні – один найсильніший. Із цього правила слідує, що слабкими аргументами краще не користуватися: виявивши їх в процесі підготовки, не користуйтеся ними для переконання. Вони принесуть шкоду, а не користь. Дійсно, співбесідник приділяє більше уваги слабкостям у ваших аргументах. Тому важливо не помилитися. Не кількість аргументів вирішує результат справи, а їх надійність. Слідує відзначити одну дуже важливу обставину. Один і той же аргумент для різних людей може бути і сильним, і слабким. Тому сила (слабкість) аргументів повинні визначатися з погляду співбесідника.

2 правило: правило Сократа. Для отримання позитивного рішення з важливого для вас питання поставте його на третє місце, поставивши йому два коротких, простих для співбесідника питання, на яких він без труда відповість вам «так».

3 правило: Переконливі аргументи в значній мірі залежить від іміджу і статусу перекованого. Одна справа, коли переконуваний – людина авторитетна, поважана, інше – коли незначна, така, що не сприймається серйозно.

Щоб застосовувати правило 3, слід мати на увазі деякі факти і обставини, що свідчать про відмінності в сприйнятті статусів залежно від ситуації.

4 правило: не принижуйте статус. Любий прояв неповаги, зневагу до співбесідника принижує його статус і викликає, як правило, негативну реакцію.

5 правило: до аргументів приємного нам співбесідника ми відносимося поблажливо, а до аргументів неприємного – упереджено

6 правило: бажаючи переконати, починайте не з моментів, що розділяють вас, а з того, в чому співбесідник погодиться з вами

7 правило: проявіть емпатію. Емпатією називається здібність до збагнення емоційного стану іншої людини у формі співпереживання. Емпатія допомагає краще зрозуміти співбесідника, представити хід його думок, як мовиться, «влізти в його шкуру».

8 правило: уникайте конфліктогенів. Конфліктогенами називаються слова, дії (або бездіяльність), що можуть привести до конфлікту.

9 правило: міміка, жести і пози переконливого повинні підкріплювати слова, бути дружніми по відношенню до спостерігача

10 правило: покажіть, що пропоноване вами задовольнить якусь з потреб слухача

Згідно класифікації А. Маслоу потреби людини діляться на п’ять видів. Доречно доповнити їх одній з найголовніших психологічних потреб – потребою в позитивних емоціях.

Всі вказані потреби служать джерелом для знаходження переконливим сильних аргументів. Пропонована вами можливість задовольнити якусь з потреб людини є сильним аргументом.