28. Метамова

Метамова – це істинні думки співрозмовника, приховані в його словах і фразах. Тобто це мова, схована в звичайній розмові. Як і мова тіла, метамова базується на інтуїції, передчуттях, шостому почутті та розумінні, що слова і думки співрозмовника – це не одне й те саме.

Більшість виразів легко розпізнаються і використовуються людьми, але свідомо інтерпретуються лише кілька метаслів для того, щоб розкрити істинний зміст висловлювання.

Метамова використовується і в побутовому, і в діловому спілкуванні.

Якщо забрати з нашої мови всі метавирази, то розмова стане короткою, різкою і виключно змістовною. Ми будемо здаватися одне одному грубими, жорстокими і неуважними. Метамова пом’якшує удари, які ми завдаємо один одному, дозволяє нам маніпулювати співрозмовником, досягти своєї мети, випустити емоції, не наносячи образи. Дві малознайомі людини починають розмову, як ритуал, з малозначимих фраз, питань, кліше і стверджень. Це дає співрозмовникам час оцінити один одного, зрозуміти, чи зможе встановитись між ними зв’язок.

Часто у мовленні використовують кліше. Кліше – це стандартна фраза, якою користується людина, що не володіє багатою уявою, або досить лінива, щоб описати ситуацію такою, як її сприймають.

Кліше може стати провідною ниткою для розуміння думок співбесідника. Наприклад, «між іншим» – це вибачення за недоречність і найбільш часто використовується в сучасній англійській мові. «Між іншим» використовується і в деяких інших формах, як, наприклад, «поки я не забув», «я ось подумав». Усі ці кліше покликані замаскувати важливість того, що співрозмовник збирається сказати.

29. Міжособистісна атракція та емпатія як умова професійного спілкування.

Атракція – перш за все емоція, що має своїм предметом іншу людину, а також стійка оцінна реакція, яка примушує нас діяти щодо конкретної людини певним чином (тоді атракція – соціальне настановлення).

Чинники міжособистісної атракції можуть стосуватися суб’єкта і об’єкта спілкування, а за способом прояву бути просторовими характеристиками чи особистимипроявами.

Важливими з погляду виникнення атракції просторовими характеристиками суб’єкта та об’єкта спілкування є організація кожним з них власного простору, співвідношення цих просторів (схожість чи взаємодоповнюваність), дистанція між партнерами у взаємодії, спосіб взаємного розташування. Серед особистих проявів суб’єкта і об’єкта спілкування значимими є такі, як зовнішній вигляд, особистісні характеристики кожного, спрямованість, поведінка. Схожість або взаємодоповнюваність згаданих особистих проявів суб’єкта і об’єкта спілкування також сприяє виникненню атракції.

Проаналізуймо окремі чинники міжособистісної атракції як умови професійного спілкування.

Перше, що ми сприймаємо і намагаємося оцінити в особі в умовах професійного спілкування (з’ясувати, подобається чи не подобається), – це його зовнішній вигляд. Надання переваги зовні привабливим, гарним проявляється часто, але не завжди. Вищий рівень привабливості не забезпечує стабільного успіху в довготривалих відносинах. На зв’язок краси з атракцією впливають і реальні особливості поведінки привабливої людини. Якщо вона використовує зовнішні переваги для досягнення аморальних цілей або не може знайти переконливе виправдання власному негідному вчинкові, ставлення до неї з боку інших стає жорсткішим, ніж до непривабливих людей.

На рівень атракції впливають і окремі елементи зовнішності . Для людини найбільш значимими елементами є зріст, колір очей і волосся, особливості міміки (вираз обличчя та очей). З ними пов’язують внутрішні особистісні характеристики людини.

Крім зовнішності, на атракцію впливають й інші властивості – розум, ерудиція, енергія, оптимізм, соціальні характеристики людини (статус, освіта, професія). Атракція в більшості випадків позитивно корелює з такими достоїнствами. Утім, занадто сильна вираженість у людини позитивних характеристик може знижувати атракцію до неї в міжособистісному спілкуванні.

На виникнення атракції, крім зовнішньої привабливості, впливає і зовнішня привабливість простору взаємодії, гармонійність цього простору. Але в сучасному життєвому середовищі окремі його частини значною мірою деформовані, дисгармонійні, а тому викликають у людини стан дискомфорту. Його наслідком стає “вигорання”, що проявляється в “емоційній змореності” (пригніченості почуттів, емоційних переживань), конфліктах, негативному ставленні до оточення.

Серед особистісних рис, переконаний Л. Я. Гозман, на атракцію найбільше впливають параметри самосвідомості суб’єкта взаємодії, зокрема самооцінка.

Важливе значення у формуванні атракції має емпатія як здатність суб’єкта до відображення емоційних переживань і внутрішнього світу іншої людини, що дає змогу партнерам досягати взаємоузгодження позицій, взаємопорозуміння, обирати відповідно до цього спільні засоби само- і взаєморегуляції в процесі міжособистісної взаємодії

Комунікативна толерантність особистості під час професійного спілкування, яка проявляється в терпимості до різних поглядів, чужих думок, зовнішніх впливів, також впливає на виникнення атракції до нього.

Визначає атракцію і схильність людини до саморозкриття. Вплив цієї змінної залежить від відповідності певних актів визначеним правилам. Так, у цілому саморозкриття пов’язане з атракцією позитивно, але лише до певної межі. Якщо об’єктом саморозкриття між незнайомими людьми стають інтимні моменти життя особи, особливо ті, що суперечать суспільній моралі, рівень атракції знижується (найбільшою мірою це стосується політичного лідера).

На атракцію впливає ще й така характеристика, як удачливість (уявлення про те, що навіть у ситуації, яка не залежить від власної волі і вчинків людини, її шанси на успіх вищі, ніж в інших).

Чинником атракції також є загальний рівень інтелектуального розвитку . З одного боку, інтелектуально розвинута особистість має більше шансів відчути зв’язок із іншими людьми, осмислили задоволення чи фрустрацію власних потреб, а отже, і більше шансів на виникнення емоційного ставлення, прихильності до неї. З другого боку, нам подобаються розумні люди.

Просторова близькість (географічне сусідство, “функціональна дистанція”) як у буквальному, так і в переносному смислах є чинником, який сприяє виникненню атракції. Чим ближче людина до іншої людини, тим частіше вона її бачить і краще пізнає, тим більше можливостей, що він їй сподобається.

Близьким до попереднього чинником міжособистісної атракції є доступність, бо приступні люди, підтримання стосунків з якими не вимагає надто великих зусиль, сприймаються позитивно.

Симпатія чи антипатія до людини часто підкоряється принципові взаємності, відповідно до якого нам подобаються ті люди, яким подобаємося ми, і навпаки. Тобто, якщо особа демонструє позитивне ставлення до людей, прийняття їх, вона їм теж більше сподобається.

Детермінантою міжособистісної атракції політика також є прояв особистого ставлення до партнерів під час професійного спілкування, демонстрація зацікавленості в них.

Чинником міжособистісної атракції є ступінь  вираженості у людини потреби в афіліації (належності) – потреби створювати і підтримувати позитивні стосунки з іншими людьми, бажання подобатися, привертати увагу, інтерес, відчувати себе цінною і значимою особистістю.

Емпатія – це здатність однієї людини осягнути і зрозуміти емоції іншої, представити себе на його місці, відчути його відчуття і думки. Це інтуїтивне розуміння психологічного настрою, уміння прийняти на себе роль іншої людини, зрозуміти його приховані мотиви, душевні метання, ототожнення своїх почуттів з емоціям іншого і разом з тим усвідомлення їх винятковості, індивідуальності.

Емпатія уможливлює якість пізнання людини людиною, підвищує рівень соціальної перцепції та саморегуляції поведінки. Основна функція емпатії особистості – швидко отримувати враження про людину, не витрачаючи при цьому багато часу на те, щоб дізнатися, ким є партнер за спілкуванням. Емпатія слугує ефективним засобом передбачення поведінки людини, тобто пояснення її мотивів і думок. Виділимо необхідні умови правильного усвідомлення суті іншої людини, вони зводяться до такого: характеристики розумового процесу розкриваються в актуалізації накопичених психологічних знань шляхом досвіду, узагальнень, вражень від особистих зустрічей із людьми; установка як психологічний механізм дії на людське віддзеркалення; спостережливість виражаеться в умінні фіксувати в поведінці людини мало помітні, але психологічно значущі деталі; уява як процес уявного відтворення чужих почуттів і намірів, що забезпечує здатність проникати в стан іншої людини; інтуїція як здатність досягнення особливостей, що характеризують особистість іншої людини, шляхом безпосереднього їх розсуду, без обгрунтування за допомогою доказу.

Емпатія сприяє подоланню багатьох бар’єрів на шляху до взаєморозуміння, урівноваженості емоційної сфери людини, а також е основним принципом спілкування на інтимно-особистісному рівні, який характеризується особливою психологічною близькістю, співпереживанням, проникненням у внутрішній світ інших людей, передусім близьких (членів сім’ї, друзів)