8. Структура спілкування.

В єдиному процесі спілкування можна виділити три взаємопов’язані сторони: комунікативну (передавання інформації), інтерактивну (взаємодія) і перцептивну (взаємосприймання).

Коли говорять про комунікативну сторону спілкування, то мають вазі той факт, що в спільній діяльності люди обмінюються уявними, інтересами ідеями, настроями, почуттями, установками, інформацією. Людська комунікація має свою специфіку, тому що в умовах людського спілкування інформація не лише передається, але й формується, уточнюється, розвивається. Обмін інформацією між двома особистостями має суб’єкт-суб’єктний характер: посилаючи інформацію, ми орієнтуємось на іншого суб’єкта, враховуємо його цілі, мотиви, установки, одержуємо нову інформацію, тобто прагнемо виразити загальний смисл, а це можливо лише за умови, до інформація не просто прийнята, а й зрозуміла, осмислена. Тому в кожному комунікативному процесі реально представлені діяльність спілкування і пізнання. Взаєморозуміння можливе лише за умови наявності єдиної системи значень для всіх членів групи. При цьому мають на увазі не лише розуміння значення слів, а й розуміння значення ситуації.

Перцептивний компонент спілкування – це сприймання, розуміння і оцінка людини людиною. Сприйняття іншої людини означає сприймання її зовнішніх ознак, співвіднесення їх з її особистісними характеристиками та інтерпретація на цій основі її вчинків. Процес переходу міжособистісного сприймання в розуміння і в оцінці іншої людини є особистісним психологічним завданням.

У процесі розуміння людини виокремлюють два рівні. На першому рівні відбувається усвідомлення цілей, мотивів, настанов іншої людини. Другий рівень взаєморозуміння характеризується здатністю прийняти цілі, мотиви, настанови іншої людини, як свої власні. Точність міжособистісної перцепції зумовлена такими чинниками: 1) що краще, точніше людина знає себе, то краще і точніше вона може сприйняти іншого; 2) що більше особистостей знає людина, то краще вона може зрозуміти конкретну особу; 3) тільки за доброзичливого ставлення до особи людина може краще пізнати її; 4) особливості ситуації, в якій здійснюється процес міжособистісної перцепції.

Механізмами міжособистісного сприймання є: ідентифікація (від лат. – ототожнювати) – це спосіб розуміння іншої людини через усвідомлене чи неусвідомлене ототожнювання її з собою; зв’язки між суб’єктами, в яких вони виступають як громадяни, жителі одного району, пасажири транспорту, глядачі. Вони зустрічаються, вступають у контакти один з одним і розходяться. Партнери зі спілкування залишаються анонімними.

Функціонально-рольове спілкування передбачає зв’язки між його учасниками, які виконують певні соціальні ролі в часових відрізках різної тривалості. Партнерів у цьому спілкуванні поєднують взаємні обов’язки: лікар – хворий, керівник – підлеглий, вчитель – учень тощо.

Здебільшого функціонально-рольове спілкування – це різноманітні особистісні контакти поза межами офіційних стосунків, скажімо, спілкування між друзями (неформальне). Його особливістю є вибірковість щодо партнера.

Розрізняють спілкування першого роду (як комунікація, сторона спільної діяльності) і другого роду (як передача через виготовлений матеріальний продукт своєї індивідуальності іншим людям, закріплення і продовження себе в інших людях).

- рефлексія – усвідомлення суб’єктом, як його сприймають і оцінюють інші індивіди або спільноти;

- емпатія – це здатність людини проникати в психічний стан іншої людини та прагнення емоційного відгуку на проблеми іншого (співпереживання, співчуття).

При сприйманні людини людиною проявляються стереотипи. Стереотип – це відносно стійкий і спрощений образ об’єкта, який складається в умовах недостатньої інформації, або є результатом узагальнення власного досвіду особистості. Стереотипи сприймання можуть відігравати як позитивну, так і негативну роль.