- •1. «Етика професійного спілкування» як навчальна дисципліна та її завдання.
- •2. Спілкування як основа життєдіяльності людей та їхньої взаємодії.
- •3. Професійне спілкування та його особливості.
- •4. Культура професійного спілкування.
- •5. Моральні норми та принципи, їх значення для досягнення високого рівня культури спілкування.
- •6. Етикет як сукупність правил поведінки людини.
- •7. Спілкування як одна з нагальних потреб людини.
- •8. Структура спілкування.
- •9. Роль міжособистісних взаємин у спілкуванні.
- •10. Види та рівні спілкування.
- •11. Стереотипи сприйняття в процесі спілкування.
- •12. Механізми міжособового пізнання (проекція, децентрація, рефлексія, ідентифікація).
- •13. Способи впливу на людей під час спілкування.
- •14. Маніпулювання та актуалізація.
- •15. Стилі спілкування.
- •16. Поняття «педагогічне спілкування», «культура педагогічного спілкування».
- •17. Педагогічний такт і стиль спілкування.
- •18. Вербальне або мовленнєве спілкування.
- •19. Культура слухання. Культура говоріння.
- •20. Значення переконуючого впливу в мовленнєвому спілкуванні.
- •21. Вплив особистості на ефективність переконання.
- •22. Поняття про невербальне спілкування. Класифікація невербальних засобів спілкування.
- •23. Кінесика. Паралінгвістичні та екстралінгвістичні засоби спілкування. Контакт очей. Проксеміка.
- •24. Конфлікт. Класифікація конфліктів.
- •25. Антикультура спілкування.
- •26. Педагогічний такт як основа професійної діяльності.
- •27. Правила переконання співбесідника.
- •28. Метамова
- •29. Міжособистісна атракція та емпатія як умова професійного спілкування.
- •30. Відмінності етикету в різні вікові епохи.
- •31. Динаміка конфлікту.
- •32. Фази конфлікту.
- •33. Спільні риси і відмінності у спілкуванні з індивідуумом і аудиторією.
- •34. Особистісні якості педагога, які ускладнюють спілкування з вихованцем.
- •35. Індивідуальні особливості особистості, що зумовлюють схильність до конфліктів.
- •36. Типи маніпуляторів.
- •37. Причини маніпулятивної поведінки.
- •38. Інвективна лексика і фраземіка.
- •39. Евфемізми.
- •40. Психологічні пастки у спілкуванні.
- •41. Спільні риси і відмінності у спілкуванні з індивідуумом і аудиторією.
- •42. Особистісні якості педагога, які ускладнюють спілкування з вихованцем.
- •43. Особливості спілкування з дітьми раннього та дошкільного віку та їх батьками.
- •44. Спілкування в педагогічному колективі.
- •45. Види впливу педагога на вихованців.
31. Динаміка конфлікту.
Важливою характеристикою конфлікту є його динаміка. Динаміка конфлікту як складного соціального явища знаходить своє відображення в двох поняттях: етапи конфлікту і фази конфлікту.
Етапи конфлікту відбивають істотні моменти, що характеризують розвиток конфлікту від його виникнення і до вирішення. Тому знання основного змісту кожного з етапів конфлікту важливо для його прогнозування, оцінки і вибору технологій управління цим конфліктом.
Основні етапи конфлікту
1. Виникнення і розвиток конфліктної ситуації. Конфліктна ситуація створюється одним чи декількома суб’єктами соціальної взаємодії і є передумовою конфлікту.
2. Усвідомлення конфліктної ситуації хоча б одним з учасників соціальної взаємодії й емоційне переживання ним цього факту. Наслідками і зовнішніми проявами подібного усвідомлення і пов’язаних з ним емоційних переживань можуть бути: зміна настрою, критичні і недоброзичливі висловлювання на адресу свого потенційного супротивника, обмеження контактів з ним і т.д.
3. Початок відкритої конфліктної взаємодії. Цей етап полягає в тому, що один з учасників соціальної взаємодії, що усвідомив конфліктну ситуацію, переходить до активних дій (у формі демаршу, заяви, попередження і т.п.), спрямованих на нанесення збитку «супротивнику». Інший учасник при цьому усвідомлює, що дані дії спрямовані проти нього, і, у свою чергу, починає активні відповідні дії проти ініціатора конфлікту.
4. Розвиток відкритого конфлікту. На цьому етапі учасники конфлікту відкрито заявляють про свої позиції і висувають вимоги. Разом з тим вони можуть не усвідомлювати власних інтересів і не розуміти суті і предмета конфлікту.
5. Вирішення конфлікту. У залежності від змісту, вирішення конфлікту може бути досягнуто двома методами (засобами): педагогічними (бесіда, переконання, прохання, роз’яснення і т.п.) і адміністративними (переведення на іншу роботу, звільнення, рішення комісій, наказ керівника, рішення суду і т.п.).
32. Фази конфлікту.
Фази конфлікту безпосередньо пов’язані з його етапами і відбивають динаміку конфлікту, насамперед, з погляду реальних можливостей його вирішення.
Основними фазами конфлікту є:
1) початкова;
2) підйому;
3) пік конфлікту;
4) спаду.
Конструктивна фаза конфлікту характеризується тим, що обидва опоненти усвідомлюють мету, предмет і засоби спільної діяльності (бесіди, роботи над чимось і т. п.), правильно оцінюють свої можливості і свій стан і здатні на правильну оцінку стану н реакції опонента.
Для конструктивної фази конфлікту характерна незадоволеність (виразна або несвідома) собою, опонентом, предметом спільної діяльності, бесідою.
Можна виділити дві основні групи ознак конструктивної фази конфлікту:
стиль ведення розмови – підвищений емоційний тон мови, докори, виправдання, вислови, що відображають орієнтацію на себе і свої інтереси при ігноруванні реакцій партнера і слабкості зворотного зв’язку;
немовні характеристики поведінки – ухід від розмови, припинення спільної діяльності або її неякісне виконання, спроби згладити негативні результати або наслідки діяльності, напружений самоконтроль поведінки, специфічні немовні реакції, що вказують на негативне відношення до розмови, напругу, замішання – раптове збільшення дистанції, ухвалення закритої пози, відведення погляду, неприродність міміки, жестикуляції і ін.
Разом з тим спільна діяльність, бесіда залишаються в рамках ділового обговорення, розбіжності не приймають необоротного характеру, опоненти контролюють себе, віддають собі звіт в тому, що відбувається.
Деструктивна фаза конфлікту починається тоді, коли взаємна незадоволеність, способами вирішення проблеми, продуктивністю спільної діяльності перевищує якийсь критичний поріг і спільна діяльність стає некерованою. Ця фаза може бути розбита на дві стадії.
Психологічно перша стадія деструктивної фази характеризується: прагненням завищити свої можливості і занизити можливості опонента, самостверджуватися за його рахунок; необґрунтованістю критичних зауважень; зневажливими репліками, жестами, поглядами в його адресу. Ці реакції усвідомлюються опонентом як особисті образи і включають механізми активного захисту і протидії його сторони.
Друга стадія деструктивної фази характеризується: підвищенням активності опонентів при різкому ослабленні самоконтролю; порушенням сприйняття реакцій партнера аж до повного спотворення його слів і жестів; відходом від проблеми, предмету суперечки, діяльності і переходом на особі один одного і взаємні образи. На цьому етапі опоненти самі не можуть повернутися на рейки конструктивного конфлікту. Процес став некерованим, необоротним.
Важливо пам’ятати, що фази конфлікту можуть повторюватися циклічно. Наприклад, після фази спаду в 1-му циклі може початися фаза підйому 2-го циклу з проходженням фаз піка і спаду, потім може початися 3-й цикл і т.д. При цьому можливості вирішення конфлікту в кожному наступному циклі звужуються.