28. Види масової комунікації.

Види масової комунікації розрізняють на основі використання форм ма-сового спілкування у певних сферах для виконання визначених суспільством або професійним комунікантом завдань.

Для прикладу розглянемо кілька видів масової комунікації.

1.4.1. Масмедійні комунікації.

Масове спілкування, у середовищі якого функціонує масовоінформаційна індустрія, що пов’язана з використанням засобів комунікації (преси, телеба-чення, радіо, інтернет-видань) і передбачає виконання суспільно важливих завдань, спрямованих на забезпечення суспільства інформацією,— модифі-кується у масмедійні комунікації, до яких належать телевізійні, радіо-, пре-сові та електронні комунікації. Використовуючи масову комунікацію як се-редовище і підкорюючись його вимогам, у той же час працівники мас-медіа охоплюють тільки певні форми спілкування, шукають оптимальні для вико-нання своїх завдань засоби й способи. Так, сучасна журналістика катего-рично відкидає маніпулятивну форму масової комунікації, робить спроби демократизувати суб’єктно-об’єктну форму, надає перевагу розповідній і на-магається працювати якісно у форматі новин.

Сучасна журналістика активно використовує й демонстративно-розважа-льну форму, транслюючи різні розважальні програми, влаштовуючи видови-ща. Активно розвивається й публіцистично-аналітична форма у лоні мас-ме-діа, зокрема, через транслювання аналітичних програм, авторських передач, аналітику в газетах тощо.

Особливістю масмедійних комунікацій є низький рівень комунікаційної ін-тенції (відсутність спеціальної уваги професійних комунікантів до цілей масового спілкування). Перевага віддається інформаційній інтенції, тобто виробничо-інформаційному цілепокладанню. Саме з цієї точки зору зрозумі-лими стають формулювання мети спілкування, яке дають журналісти: інфор-мувати громадськість, дати потрібну інформацію і т. п. замість сформува-ти громадську думку, переконати громадян, підвищити рівень культури лю-дей і т. п. Інформувати — є інтенцією, виробничим завданням працівників інформаційної індустрії. Комунікаційна ж інтенція комуніканта мала б пе-редбачати певну реакцію співрозмовника й у випадку її відсутності насторо-жувати журналістів щодо якості їхньої інформаційної продукції. Таким чи-ном, питання ефективності масмедійних продуктів не є настільки актуаль-ним для журналістів, як, наприклад, для рекламістів, фахівців зі зв’язків з громадськістю.

Більш зацікавленими у коректному формулюванні комунікаційних цілей є інститути редакторів, видавців, масмедійних менеджерів, власників ЗМК.

Отже, масмедійні комунікації відрізняються від інших видів масової ко-мунікації тим, що для представників мас-медіа виготовлення інформаційних продуктів розглядається як основна мета й завдання. Інші ж представники масової комунікації розглядають інформаційні продукти переважно як засо-би досягнення комунікаційних цілей чи виконання комунікаційних завдань. Для журналіста підготовка випуску новин є метою, для піарника, наприклад, новини є вже засобом створення позитивного іміджу його організації в сві-домості громадян.

Чи не означає це, що масмедійні комунікації мають стихійний характер, якщо перевага віддається інформаційному виробництву? Якоюсь мірою так. Але для того й існує інститут редакторів, видавців, які мають осмислювати інформаційне виробництво в системі масової комунікації, відповідно керува-ти тим виробництвом, аналізувати, як впливає інформаційна продукція на громадян.

Чим же керуються журналісти, готуючи інформаційні матеріали? Підго-товка будь-якого інформаційного матеріалу відбувається, як правило, в сис-темі суспільно-політичних, культурологічних, наукових, фахових (медич-них, інженерних, економічних і т. д.) чинників сьогодення, які й визначають тему, а також спонукають журналістів до роботи (окрім тих випадків, коли журналісти виступають у ролі піарників і мають чітко задану комунікативну інтенцію). Актуальність теми визначається зв’язком із сьогоденням, зацікав-леністю аудиторії. Для цього журналісти намагаються моніторити соціум стосовно його проблем, потреб. Вони зосереджені на їх розкритті й пошуку нових, можливо сенсаційних, фактів. Але, з точки зору теорії масової кому-нікації, журналісти не враховують реакції громади й технологічно не закла-дають її в інформаційний продукт на рівні засобів отримання бажаних реак-цій від людей. А саме бажані реакції формують комунікаційні цілі. І саме це є головною вимогою до планування комунікаційного акту.

Проте в медійному світі вважається, що як тільки журналісти переймаю-ться комунікаційною інтенцією (комунікаційним цілепокладанням, тобто ви-значенням того, як впливатиме інформаційний продукт на громаду), вони починають займатися рекламою, піаром, агітацією чи пропагандою. Але це є помилкова думка. Річ не в інтенції, а в змісті інформаційного продукту, вла-сне в тому, який характер має подача матеріалу: подача збалансована щодо точок зору чи ні, перевірена щодо точності фактів чи ні, повна щодо факта-жу чи ні, актуальна для аудиторії інформація чи ні тощо.

Однак цілком можливою є й така діяльність журналістів, коли вони пере-ймаються комунікаційною інтенцією, свідомо формують громадську думку шляхом подачі актуальної, збалансованої, точної, повної інформації. І не припустимою є діяльність журналістів, коли вони нехтують комунікаційною інтенцією, думають тільки про виготовлення інформаційного продукту, але при цьому порушують баланс точок зору, приховують факти, перекручують їх.