- •1.1. Регулювання соціально-трудових відносин та економіка праці
- •1. Праця як основа розвитку суспільства і провідний чинник виробництва
- •2. Сучасна концепція продуктивності праці
- •3. Фактори і резерви динаміки продуктивності праці
- •4. Заробітна плата в ринкових умовах
- •5. Механізм регулювання і диференціації заробітної плати
- •6. Система винагород у сфері праці
- •7. Сучасні системи оплати праці
- •8. Методологія планування праці
- •9. Методичні засади оцінки трудових показників
- •10. Сучасне розуміння сутності соціально-трудових відносин
- •11. Стадії та фактори еволюції відносин у соціально-трудовій сфері
- •12. Глобалізація економіки та її вплив на відносини у сфері праці
- •13. Соціально-трудові відносини як система
- •14. Сторони та суб’єкти соціально-трудових відносин
- •15. Принципи функціонування та методи регулювання відносин у соціально-трудовій сфері
- •16. Держава як суб’єкт соціально-трудових відносин, трансформація її функцій на етапі становлення ринкової економіки
- •17. Державне регулювання соціально-трудових відносин в умовах глобалізації економіки
- •18. Сучасний стан та тенденції профспілкового руху в Україні
- •19. Наймані працівники, працедавці, їхні представницькі органи на різних рівнях соціально-трудових відносин в Україні
- •20. Нормативно-правова база регулювання соціально-трудових відносин
- •21. Стан та тенденції розвитку соціального партнерства в Україні
- •22. Укладення колективного договору як головна форма соціального партнерства на рівні організації
- •23. Переговори з укладення колективного договору: порядок ведення
- •24. Структура колективного договору та його основні положення
- •25. Моніторинг соціально-трудової сфери: сутність, завдання, напрями та інформаційна база
- •26. Реформування політики доходів як складова вдосконалення соціально-трудових відносин
- •27. Концептуальні засади та проблеми розбудови національної моделі соціально-трудових відносин
- •28. Сутність понять «якість життя», «рівень життя», показники, що їх визначають, та чинники, що на них впливають.
- •1.2. Фізіологічні та психологічні закономірності функціонування людського фактора в процесі праці
- •1. Фізіологічний закон середніх навантажень і швидкостей; енергетичний оптимум і оптимальний темп рухів, особливості використання резервів організму як основа нормування праці
- •2. Пізнавальні процеси: сутність, індивідуальні особливості розвитку, динаміка у трудовій діяльності
- •3. Поняття про інтелект
- •4. Особистість та структура її властивостей
- •5. Сутність і фактори працездатності
- •6. Професійна працездатність
- •7. Рушійні сили і межа працездатності
- •8. Повна, часткова і залишкова працездатність
- •9. Методика вивчення динаміки працездатності за системою виробничих, фізіологічних та психологічних показників
- •10. Закономірності динаміки працездатності і характеристика її фаз
- •11. Проект заходів щодо підтримання стійкого стану працівників
- •12. Розрахунок приросту продуктивності праці внаслідок його реалізації
- •13. Сучасна концепція втоми
- •14. Показники і стадії втоми
- •15. Утома, стомлення, перевтома
- •16. Фізична і розумова втома
- •17. Локальна і загальна втома
- •18. Заходи з відновлення працездатності.
- •1.3. Психофізіологічна характеристика монотонності і важкості праці. Особливості організації операторської праці
- •1. Передумови появи монотонних робіт та наслідки монотонності
- •2. Психофізіологічна сутність монотонності
- •3. Фізіологічні засади розроблення заходів щодо запобігання монотонності (розширення поля активності, логічна завершеність операції, достатній енергетичний рівень, ефект Сєченова тощо)
- •4. Сутність і види операторської праці
- •5. Система «людина — техніка»
- •6. Етапи і режими роботи оператора
- •7. Показники діяльності
- •8. Сенсорне і моторне поле на робочому місці і вимоги щодо їх компонування
- •9. Сутність і фактори виробничого середовища
- •10. Адаптивні та неадекватні фактори
- •11. Фізіологічна та психологічна межа факторів виробничого середовища
- •12. Вплив умов праці на працездатність і здоров’я працівників
- •13. Важкість праці як проблема організації й оплати праці
- •14. Фактори та сутність важкості праці
- •15. Функціональний стан працівника як інтегральний критерій важкості праці
- •16. Сутність методики інтегральної балової оцінки важкості праці та її практичне використання
- •17. Методологічні підходи до оцінки інтенсивності праці як фактор продуктивності
- •18. Фізіологічна основа інтенсивності праці
- •19. Відмінності між важкістю та інтенсивністю
- •20. Залежність працездатності й утоми працівника від важкості праці
- •21. Розрахунок підвищення продуктивності праці за умови зниження категорії важкості праці
- •1.4. Фізіологічне та психологічне обґрунтування напрямків удосконалення організації праці
- •1. Сутність і критерії раціональності робочої поз
- •2. Антропометричні, ергономічні, психофізіологічні вимоги до проектування та організації робочого місця
- •3. Фізіологічні передумови раціонального трудового процесу
- •4. Трудова операція та її психофізіологічний аналіз
- •5. Трудові рухи, їх класифікації та принципи раціоналізації
- •6. Режим праці і відпочинку як механізм управління функціональним станом працівників та умова високопродуктивної праці
- •7. Види режимів праці і відпочинку та критерії їх раціональності
- •8. Елементи щодо проектування режимів праці і відпочинку
- •9. Сутність та умови застосування окремих методів розрахунку часу на відпочинок
- •10. Ефект Сєченова як фізіологічна основа активного відпочинку
- •11. Види активного відпочинку та його організація
- •12. Методика використання функціональної музики в процесі праці
- •13. Сутність і завдання профорієнтації і профвідбору
- •14. Професіографія і психодіагностика
- •15. Психологічний профіль особистості і професії
- •16. Методи та етапи профвідбору
- •17. Сутність трудових навичок та їхнє фізіологічне підґрунтя — робочий динамічний стереотип. Етапи формування
- •18. Виробнича вправа тренування
- •19. Трудові вміння та етапи їх формування
- •20. Індивідуальний стиль діяльності: сутність і значення
- •1.5. Організація і нормування праці
- •1. Сутність і значення нормування праці
- •2. Місце нормування в організації праці
- •3. Об’єкти нормування праці
- •4. Трудовий процес, його складові, методи дослідження та основи раціоналізації
- •5. Регулювання робочого часу
- •6. Структура змінного робочого часу
- •7. Методи вивчення затрат робочого часу
- •8. Методи встановлення норм праці
- •9. Нормативні матеріали для визначення норм праці
- •10. Організація нормування праці на підприємстві
- •11. Трудомісткість продукції та її організаційно-економічне значення
- •12. Сутність і завдання організації праці
- •13. Умови праці на виробництві
- •14. Поділ і кооперація праці на підприємстві
- •15. Організація й обслуговування робочих місць
- •16. Колективні форми організації праці
- •17. Дисципліна та мотивація праці
- •18. Професійна підготовка робітничих кадрів
- •19. Режими праці та відпочинку
- •20. Управління організацією праці на підприємстві
- •21. Організація і нормування праці масових робітничих професій
- •2.1. Соціальний захист населення від безробіття
- •1. Визначення статусу безробітного та підходящої роботи в документах моп та в Законі України «Про зайнятість населення»
- •2. Фактори диференціації тривалості та розмірів допомоги з безробіття в Україні та в зарубіжних країнах
- •3. Джерела формування та напрямки використання Фонду загальнообов’язкового державного страхування України на випадок безробіття
- •4. Розмір і порядок сплати страхових внесків
- •5. Взаємозв’язок безробіття та макроекономічних показників
- •6. Практичне значення закону Оукена
- •7. Види забезпечення та соціальні послуги безробітним за Законом України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття»
- •8. Конвенції Міжнародної організації праці у сфері регулювання зайнятості
- •9. Основні завдання й функції Міністерства праці та соціальної політики України
- •10. Управління страхуванням на випадок безробіття в Україні
- •11. Суб’єкти, об’єкти та принципи страхування на випадок безробіття
- •12. Вплив економічної глобалізації та економічної кон’юнктури на особливості й тенденції в структурі зайнятості населення в Україні
- •13. Інноваційні технології обслуговування безробітних в центрах зайнятості
- •14. Правове забезпечення ринку праці та зайнятості
- •2.2. Управління зайнятістю
- •1. Участь підприємств, установ і організацій у реалізації державної політики зайнятості в Україні за Законом України «Про зайнятість населення»
- •2. Поняття і показники здорового, або цивілізованого, ринку праці
- •3. Аналіз зайнятості населення за видами і формами зайнятості
- •4. Характеристика суб’єктів, об’єктів і засобів регулювання державою сучасного ринку праці
- •5. Функції ринку праці
- •6. Шляхи виходу та вступу до складу найманої робочої сили
- •7. Категорії безробітних відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття»
- •8. Фактори, які впливають на обсяги сукупної пропозиції робочої сили
- •9. Причини, характеристика та організаційно-правові аспекти жорсткості ринку праці в Україні
- •10. Умови застосування та характеристика гнучких форм зайнятості
- •11. Концепції повної, глобальної, примусової та добровільної зайнятості населення
- •12. Державна стратегія і політика зайнятості населення в Україні
- •13. Активна та пасивна політика; заходи регулювання ринку праці
- •14. Характеристика видів безробіття
- •15. Практичне значення диференціації безробіття за видами
- •16. Методи визначення та показники рівня безробіття
- •17. Причини неточного визначення рівня безробіття
- •18. Фактори вибору індивідом обсягу пропозиції робочого часу, інтенсивності праці та якості робочої сили на ринку праці
- •19. Моделі економічного розвитку, наукові теорії регулювання і типи моделей ринку праці на макро- та макрорівні
- •20. Зміст і призначення програм зайнятості населення
- •21. Особливості державної програми зайнятості населення на 2001—2004 роки
- •22. Структура, мета діяльності, завдання та принципи діяльності державної служби зайнятості як елементу інфраструктури ринку праці
- •23. Напрями та показники аналізу стану ринку праці
- •24. Критерії та показники оцінки ефективності державної політики зайнятості
- •2.3. Управління трудовим потенціалом
- •1. Макроекономічні заходи і методи демографічної політики
- •2. Основні аспекти вивчення структури населення та джерела інформації про це
- •3. Природний рух населення, його показники й оцінка
- •4. Зміст, принципи та структура загальної професійної освіти в Україні
- •5. Чинники конкурентоспроможності робочої сили
- •6. Соціально-економічна сутність категорії «трудовий потенціал»
- •7. Трудовий потенціал та його структура
- •8. Система управління трудовим потенціалом, її сутність та елементи
- •9. Методи управління трудовим потенціалом і їх характеристика
- •10. Інвестиції та методи визначення ефективності інвестицій у людський капітал
- •11. Людський розвиток і його визначення в концепції проон
- •12. Показники розрахунку індексу людського розвитку за методикою проон і методикою регіональних індексів в Україні
- •13. Економічне зростання та зайнятість, їх вплив на людський розвиток
- •14. Рівень життя і людський розвиток
- •15. Фактори мотивації економічної активності населення
- •16. Соціально-економічне значення та класифікація державних соціальних стандартів
- •17. Бідність в її вимірі та напрямки подолання бідності в Україні
- •18. Деформації і проблеми управління суспільною організацією праці під час переходу до ринкових відносин
- •19. Соціальна політика як явище та її головні напрями в Україні
- •20. Поняття показники і критерії економічної та соціальної ефективності використання трудового потенціалу
- •21. Умови і чинники підвищення ефективності використання трудового потенціалу
- •22. Класифікація резервів ефективності використання трудового потенціалу
- •3.1. Методологічні аспекти управління персоналом
- •1. Сутність, цілі та функції управління персоналом
- •2. Ключові поняття управління персоналом: управління, персонал, організація
- •3. Функції спілкування в управлінні персоналом
- •4. Зміст і завдання стратегії та політики управління персоналом організації
- •5. Нормативно-правова база управління персоналом
- •6. Інформаційне забезпечення управління персоналом
- •7.Фінансове забезпечення управління персоналом, джерела коштів на оплату праці
- •8. Структура персоналу і методи її аналізу
- •9. Структура і призначення Класифікатора професій дк 003-95
- •10. Структура і призначення Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників
- •11. Потреба та ціннісні орієнтації працівників, урахування їх у процесі мотивації трудової поведінки
- •12. Сутність, значення і механізми мотивації персоналу
- •3.2. Служба персоналу і кадрове діловодство
- •1. Типи і причини конфліктів в організації
- •2. Управління конфліктною ситуацією
- •3. Формування позитивного соціально-психологічного клімату
- •4. Служба персоналу, її функції, структура та основні завдання
- •5. Співробітництво служби персоналу з іншими підрозділами організації
- •6. Номенклатура справ з кадрового діловодства
- •7. Документаційне забезпечення руху кадрів
- •8. Комп’ютеризація кадрового діловодства
- •9. Розподіл ролей між лінійними керівниками та службою персоналу в розв’язанні завдань управління персоналом
- •10. Знання керівниками засад психології менеджменту як необхідна передумова ефективного управління персоналом
- •3.3. Прикладні аспекти управління персоналом
- •1. Об’єктивні й суб’єктивні чинники зміни потреб організації в персоналі
- •2. Основні методи визначення потреб організації в персоналі
- •3. Методи професійного відбору персоналу
- •4. Розвиток персоналу як засіб забезпечення його конкурентоспроможності
- •5. Форми підвищення кваліфікації та перепідготовки працівників організації
- •6. Рух персоналу в організації, його позитивні та негативні наслідки
- •7. Показники обороту, плинності та стабільності персоналу
- •8. Методи розрахунку втрат від надмірного руху персоналу
- •9. Завдання і методи регулювання трудової діяльності персоналу
- •10. Поточне обслуговування та оперативне регулювання виробничих і трудових процесів
- •11. Адміністративні методи управління персоналом
- •12. Економічні методи управління персоналом
- •13. Засоби регламентування посадових обов’язків працівників
- •14. Зміст і призначення Правил внутрішнього трудового розпорядку
- •15. Законодавство України про регулювання робочого часу і відпусток
- •16. Методи аналізу ефективності використання робочого часу
- •17. Оцінка персоналу: сутність, завдання, основні методи
- •18. Атестація працівників
- •19. Витрати працедавця на персонал
- •20. Загальні засади ефективності в економіці та управлінні
- •21. Сутність і показники економічної ефективності управління персоналом
- •22. Сутність і показники соціальної ефективності управління персоналом
10. Закономірності динаміки працездатності і характеристика її фаз
На основі виробничих, фізіологічних, психологічних показників, визначених за кожну годину роботи, будують криві працездатності. Кривою працездатності називають графік зміни виробничих і психофізіологічних показників протягом робочого дня, доби, тижня, року. Криві працездатності будують як за кожним окремим показником, так і за інтегральним.
Узагальнена крива працездатності людини протягом робочого дня дістала назву «класичної кривої» і характеризується чітко вираженими фазами.
Фазами працездатності називаються зміни функціонального стану організму людини в процесі діяльності. Протягом робочої зміни в динаміці працездатності виділяється декілька фаз.
Доробочий стан, або фаза мобілізації енергетичних резервів, підвищення тонусу ЦНС перед виконанням роботи. Це перехідний період між станом спокою і робочим станом, що його О. О. Ухтомський назвав оперативним спокоєм. Він характеризується підвищенням лабільності і порогів збудливості нервових центрів і являє собою не пасивну бездіяльність, а спеціальне обмеження актів дії. Вираженість передробочих зрушень і тривалість періоду оперативного спокою залежать від багатьох факторів: рівня домагань і мотивації працівника, інтенсивності роботи, індивідуально-типологічних особливостей особистості. Слід зазначити, що в тих випадках, коли людина не думає про роботу, не знайома з нею, виконує її автоматично без емоційних переживань, можна спостерігати стан «чистого спокою» без установки на роботу. Стан оперативного спокою має дуже важливе значення для виконання роботи, оскільки формує оптимальний вихідний рівень функціонального стану організму працівника.
Рис. 1. Типова крива працездатності протягом робочої зміни:
а — впрацювання; b — стійка працездатність; c — зниження працездатності; d — емоційний порив
Фаза впрацювання, або стадія зростаючої працездатності, — це період, протягом якого відбувається перехід від стану оперативного спокою до робочого стану. Вона характеризується переходом функцій на новий, більш високий рівень інтенсивності. Зокрема, в організмі посилюються обмінні процеси, робота органів і систем. Однак посилення різних функцій має гетерохронний (неодночасний) характер. Передусім посилюється діяльність рухового апарату, пізніше — вегетативних органів. Посилення функцій відбувається нерівномірно. Зразу після початку роботи спостерігається інтенсивне посилення функцій, а потім воно сповільнюється. Енергозабезпечення на початку роботи здійснюється переважно анаеробним шляхом, пізніше аеробним (якщо немає великого кисневого боргу). Отже, можна говорити про дві фази впрацювання — швидку і повільну.
В результаті відбувається адаптація організму працівника до трудових навантажень, організується злагоджена система рухів і відповідна їм взаємодія між органами і системами.
Координація між нервовими центрами і робочими органами відбувається шляхом формування домінанти і засвоєння ритму. На початку цієї фази спостерігаються певна напруженість фізіологічних функцій і порівняно невисокі виробничі показники роботи. Причина такого стану в тому, що на працівника справляють вплив різні побічні фактори, і побічна функціональна система досить стійко займає мозок. Основна функціональна система ще не стала домінантою і між ними відбувається нейрофізіологічний конфлікт, що виявляється в неточності трудових рухів, наявності зайвих і помилкових дій. З переборенням нейрофізіологічного конфлікту в результаті координаційної функції мозку працездатність людини підвищується, покращується якість роботи, а трудовий акт стає домінантною реакцією. Тривалість фази впрацювання може бути різною, оскільки залежить від багатьох чинників. Так, чим інтенсивніша робота, тим швидше завершується фаза впрацювання. На важких ручних роботах період впрацювання складає 20—25 хв; при виконанні легких точних робіт — 1—1,5 год, а при розумовій праці — 1,5—2,5 год.
На тривалість фази впрацювання впливає вік працівника. У молодих працівників вона коротша, ніж у осіб середнього і старшого віку, оскільки у них вища збудливість нервових центрів і швидше активізуються обмінні процеси. Значний вплив на прискорення фази впрацювання справляють досвід, тренованість, емоційний стан і ставлення людини до праці.
Фаза стійкої працездатності, або стійкого стану, характеризується найвищою для конкретного працівника продуктивністю праці. На цій фазі встановлюється оптимальний режим роботи організму, який виявляється в певній стабілізації показників фізіологічних і психічних функцій, рівновазі між утворенням і виведенням продуктів розпаду, між кисневим запитом і кисневим споживанням. Для фази стійкої працездатності характерні високі виробничі показники при оптимальному напруженні фізіологічних функцій. Основна функціональна система є стійкою домінантою. Тривалість її становить 2—3 год у першій половині робочого дня і залежить від важкості роботи, характеру м’язових навантажень, вихідного функціонального стану працівника, віку, особистісних властивостей.
Фаза розвитку втоми починається через 3—4 год від початку роботи і характеризується зниженням виробничих показників при наростанні напруженості фізіологічних функцій організму. Людина відчуває стомлення, яке посилюється відчуттям голоду.
За своєю суттю стадія розвитку втоми являє собою загострення нейрофізіологічного конфлікту між функціональними системами, зокрема основною і відновлювальною. Залежно від рівня загострення нейрофізіологічного конфлікту у працівника може сформуватися граничний або патологічний функціональний стан. Функціональні затрати на одиницю роботи зростають. Ознаками нейрофізіологічного конфлікту є нестійкість уваги, нерішучі, неточні і зайві рухи, реакції на побічні подразники, посилення нервово-емоційного напруження тощо.
Зауважимо, що перехід організму зі стійкого стану до фази втоми відбувається стадійно. Вирізняють три стадії такого переходу:
стадія повної компенсації, яка близька до фази стійкої працездатності. Характерними рисами її є виникнення початкових ознак втоми, які повністю компенсуються вольовими зусиллями працівника, продуктивність праці зберігається на досягнутому рівні завдяки резервним можливостям організму;
стадія нестійкої компенсації — характеризується зниженням працездатності, яке вольовими зусиллями працівника сповільнюється, але не виключається. Виникає відчуття стомлення, змінюються психічні функції;
стадія прогресивного зниження працездатності, яка характеризується швидким наростанням втоми, зниженням виробничих показників, великими функціональними зрушеннями в організмі (сповільнення реакції, порушення координації рухових компонентів діяльності тощо).
Звідси випливає, що обмеження роботи при ранніх ознаках втоми недоцільне.
Зазначені фази працездатності повторюються в другій половині робочого дня. Проте вони мають певні особливості. Так, фаза впрацювання за тривалістю коротша, а рівень працездатності на фазі стійкого стану нижчий, ніж у першій половині робочої зміни. Стадія розвитку втоми починається раніше, а працездатність більш прогресивно зменшується.
У деяких випадках наприкінці робочої зміни можливе підвищення працездатності людини внаслідок чисто емоційних факторів. Ця фаза в динаміці працездатності дістала назву «емоційного, або кінцевого, пориву».
Після закінчення роботи наступає період відновлення показників фізіологічних функцій організму і працездатності. Припинення трудової діяльності супроводжується певний період посиленням фізіологічних функцій — вентиляції легень, серцево-судинної діяльності, тепловіддачі з поверхні тіла, підвищенням збудливості нервових центрів.
Тривалість відновлювального періоду може бути різною залежно від важкості роботи, величини зрушень у функціонуючих фізіологічних системах. Так, після напруженої трудової діяльності м’язова працездатність у перші години відновлювального періоду продовжує знижуватися. Потім протягом декількох годин працездатність стабільно зберігається на зниженому рівні і лише після цього починає повільно відновлюватися до вихідного рівня. За цією фазою настає нова фаза, коли працездатність м’язової системи перевищує вихідний рівень, а потім знову знижується, хоча і дещо перевищує вихідний рівень. Така динаміка відновлення працездатності характерна для працівників, які виконують звичну роботу, з добре сформованими трудовими навичками, правильно організованим відпочинком. У більшості працівників, які нормально працюють і правильно відпочивають, повний цикл відновлювальних процесів завершуються протягом 12—16 год. За інших умов (надзвичайні фізичні, психічні та емоційні напруження, початок роботи у фазі зниженої працездатності через неповне її відновлення) необхідний більш тривалий відпочинок.