Дослідження концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень

Багато технологічних процесів у. сільськогосподарському виробництві пов’язано з застосуванням або виділенням токсичних газів, забруднюючих повітря робочої зони. Проникаючі в організм людини крізь органи дихання, шкіру, шлунково-кишковий тракт, вони можуть визвати отруєння та поразку органів і систем. У зв'язку з цим своєчасне виявлення шкідливих речовин у повітрі та захист від них має велике значення для забезпечення безпечної та безшкідливої роботи дяких шкідливих газів.

За токсичною дією шкідливі речовини поділяються на слідуючі групи:

кров’яні яди (окис вуглецю, миш’яковистий водовод, бензол, толуол, ксилол, свинець). Ці яди понижують вміст кисню в повітрі, яким ми дихаємо, що може призвести до смерті;

нервові яди (наркотин-вуглеводи, сірководень, кофеїн, аміак, нікотин) визивають повишену взбудженість, виснаження нервової системи, зруйнування частки нервової тканини;

подразнюючі яди (хлор, аміак, фосфоген) поражають верхні дихальні шляхи та легені;

припалюючі та подразнюючі шкіру, слизові оболонки (сірчана, соляна, азотна, мурав’їна, азотна кислоти) визивають опіки.

ферментні яди (синильна кислота та її солі, миш’як) визивають тяжкі порушення нервової системи, задушення та смерть.

гепатропні (печіночні) яди (хлороформ, фосфор) визивають структурні зміни тканин печінки, запалення печіночних тканин.

Для визначення шкідливих домішок у повітрі робочої зони проводять аналіз повітряного середовища на висоті 1,5 м від підлоги.

Дослідження повітряного середовища з метою визначення вмісту шкідливих газів та парів проводять різними методами:

колориметрнчннй метод ґрунтується на зміні забарвлення розчину реактиву внаслідок взаємодії його зі шкідливими речовинами;

фотоелектричний метод засновано на світо поглинанні фотоелементами світлової енергії від забарвлення або групових розчинів;

нефелометричний метод полягає у порівнянні каламутних розчинів. При взаємодії реактиву зі шкідливою речовиною утворюєшся закисла муть, за кількістю якої визначають концентрацію шкідливої речовини;

кондуктометричний метод ґрунтується на вимірах електричної провідності розчинів;

експресний метод – це калориметричний метод, який спирається на швидкоплавні реакції.

Характеристика приладу уг-2

У практиці сільськогосподарського виробництва широко використовують універсальний газоаналізатор УГ-2. У ньому забруднення повітря проходить через спеціальні скляні трубки з індикаторним порошком. Залежно від концентрації шкідливої речовини в повітрі порошок змінює колір. Вимірюючи спеціальною шкалою довжину забарвленої частини трубки, визначають концентрацію (мг/м³) речовини в повітрі.

Універсальним газоаналізатором визначають присутність таких шкідливих речовин як: ацетон, ацетилен, аміак, бензин, бензол, ксилол, окисли азоту, окис вуглецю, сірчаний ангідрид, сірководень, толуол, хлор, вуглеводи нафти, етиловий ефір (рис.9)

Рис.. 9. Газоаналізатор УГ-2: 1 - повітрозабірне пристосування; 2 - шток; 2 - індикаторна трубка; 4-трубка з поглинаючим порошком, 5-шкала, 6-футляр для трубок, 7 - футляр для складання приладу, 8 – ампули з індикаторним порошком; 9 - ампули з поглинаючим порошком, 10- порожня запасна ампула для індикаторного порошку, 11- ампула для поглинаючого порошку; 12 - воронка з витягнутим кінцем; 13 - стержень; 14 - пижі; 15 - штирьок; 16 - шаблон для виготовлення пижів; 17 - воронка; 18 - індикаторна трубка з ковпачками із сургучу; 19 - відпрацьована індикаторна трубка; 20 - термометр.

В закритій частині корпусу (рис. 10.) знаходиться гумовий сильфон з двома фланцями та стаканом з пружиною. На верхній панелі корпусу передбачена нерухома втулка, через неї вставляють шток, яким стискають сильфон. На циліндричній частині штоку дві повздовжні канавки, кожна з двома заглибинами для фіксації об'єму засмоктуваного повітря.

Рис.10. Повітрозабірне пристосування газоаналізатора типу УГ-2: 1 - трубка із штуцера до нерухомого фланця сильфона; 2 - гумовий сильфон; 3 - пружина; 4 - гумова трубка; 5 - стопор; 6 - канавка на штоці з двома заглибинами; 7 - шток;

8 - напрямна втулка.

На нижній кінець штуцера надіта гумова трубка, другий кінець якої з’єднаний з порожниною сильфона. На зовнішній кінець штуцера також надіта гумова трубка, другий кінець якої з’єднаний з індикаторною рубкою, а остання - з фільтруючим патроном.