
- •Неорганічна хімія. Лабораторний практикум
- •Неорганічна хімія. Практикум
- •Лабораторна робота № 1
- •Xiмiчнi властивості
- •Амфотерні гідроксиди
- •Кислоти
- •Хімічні властивості
- •Xiмiчнi властивості
- •1.2. Експериментальна частина
- •Лабораторна робота № 2 основні закони хімічних перетворень
- •2.1. Теоретична частина
- •Фактори, що впливають на швидкість реакції
- •Енергія активації
- •Поняття про каталіз I каталізатори
- •Необоротні та оборотні реакції
- •Хімічна рівновага. Принцип Ле Шательє
- •2.2. Експериментальна частина Дослід 2.2.1. Взаємодія розчину калію йодиду з гідроген пероксидом у кислому середовищі
- •Дослід 2.2.2. Швидкість розкладу лужного розчину гідроген пероксиду
- •2.3. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 3 розчини
- •3.1. Теоретична частина
- •3.2. Експериментальна частина Приготування розчинів заданої концентрації Дослід 3.2.1. Приготування приблизно 0,1 н розчину хлоридної кислоти
- •3.3. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 4 гідроліз солей. Водневий показник
- •4.1. Теоретична частина
- •4.2. Експериментальна частина
- •Дослід 4.2.4. Визначення реакції середовища за допомогою індикаторів
- •4.3. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 5 окисно-відновні реакції
- •5.1. Теоретична частина
- •2. Реакції диспропорціонування (самоокиснення-самовідновлення).
- •5.2. Експериментальна частина Дослід 5.2.1. Окисні властивості калій дихромату
- •5.3. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 6 комплексні сполуки
- •6.1. Теоретична частина
- •Номенклатура комплексних сполук
- •Дисоціація комплексних сполук
- •6.2. Експериментальна частина
- •6.3. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 7 хімія s-елементів
- •7.1. Теоретична частина
- •7.2. Експериментальна частина
- •7.3. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 8 хімія р-елементів. Хімічні властивості сполук карбону, нітрогену та фосфору
- •8.1. Теоретична частина
- •8.2. Експериментальна частина
- •Лабораторна робота № 9 хімія р-елементів. Хімічні властивості сполук оксигену, сульфуру та хлору
- •9.1. Теоретична частина
- •9.2. Експериментальна частина Дослід 9.2..1. Якісна реакція на іон хлору
- •Дослід 9.2.2. Взаємодія хлоридної кислоти з металами
- •Дослід 9.2.3. Окисні властивості пероксиду водню
- •Дослід 9.2.4. Обвуглювання паперу сульфатною кислотою
- •9.3. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 10 хімія d-елементів. Хімічні властивості сполук мангану, феруму, цинку та купруму
- •10.1. Теоретична частина
- •10.2. Експериментальна частина Дослід. 10.2.1. Реакції катіона Мангану з лугами
- •Дослід 10.2.2. Реакції на катіон Цинку
- •Дослід 10.2.3. Реакції катіонів Купруму
- •10.3. Контрольні запитання
- •Додатки
- •Густина водних розчинів кислот, основ та солей різної концентрації (при t° 18°c), г/см3
- •Константи нестійкості деяких комплексних іонів у водних розчинах при 25°с
- •Розповсюджені назви деяких неорганічних речовин
- •Ступінь гідролізу солей в 0,1 м розчинах при 25 ° с
- •Електрохімічний ряд напруг металів
- •Ряд електронегативності елементів Список рекомендованої літератури
3.2. Експериментальна частина Приготування розчинів заданої концентрації Дослід 3.2.1. Приготування приблизно 0,1 н розчину хлоридної кислоти
Перед початком роботи необхідно встановити концентрації вихідного розчину кислоти за допомогою ареометра. Ареометр (рис. 3.1) являє
собоюсклянийпоплавецьзкулькоюзаповненоюдробомУверхнійвузькійчастиніареометраєшкалазподілкамивідповіднимирізнимзначеннямгустиниПоділкашкалиареометрадоякоївінзануривсяурозчинпоказуєгустинурозчинувідлікфіксуютьзанижнімкраємменіску ГустинурозчинувизначаютьнаступнимчиномУмірнийциліндрналиваютьрозчинопускаютьтудиареометртакщобвінвільноплававурозчинінеторкаючисьднаістінокциліндраЗашкалоюарео |
|
|
Рис. 3.1. Ареометр (а) і відлік за його шкалою (б) |
метра відзначають його показання. Піднявши ареометр на 1-2 см, його знову занурюють у розчин і ще раз роблять відлік.
Для ряду речовин, наприклад, для кислот, лугів, солей є спеціальні таблиці (Додаток 1), користуючись якими, можна за густиною розрахувати масову частку розчиненої речовини. Якщо в таблиці густин немає значення, яке точно відповідає за шкалою ареометра, тоді масову частку знаходять методом інтерполяції (визначають проміжне значення за двома найбільш близькими значеннями у таблиці). Наприклад, за даними ареометра густина розчину хлоридної кислоти дорівнює 1,177. У таблиці наведені дані лише для розчинів з густинами 1,163 і 1,183, яким відповідають масові частки 32 і 36 %. У вузькому інтервалі залежність густин від концентраціі можна вважати лінійної і масову частку визначити наступним чином.
1) Знайти різницю густин і масових часток за даними таблиці:
|
1,183 |
– 36 % |
|
|
– |
|
|
|
1,163 |
– 32 % |
|
|
0,020 |
– 4 % |
|
2) Знайти різницю між густиною, визначеною за ареометром, і меншим значенням в таблиці (1,177-1,163 = 0,014) і скласти пропорцію.
|
0,020 |
– 4 % |
|
|
0,014 |
– х % |
|
%
3) Додати отримане число до меншого значення масової частки, взятому з таблиці: 32 + 2,8 = 34,8 %. Ця величина відповідає масовій частці HCl у розчині хлоридної кислоти з густиною 1,177.
Встановивши густину і масову частку HCl у вихідному розчині кислоти, у викладача отримують конкретне завдання (обсяг і концентрацію розчину, який треба приготувати). Потім розраховують об’єм вихідної кислоти, необхідний для приготування заданого об’єму кислоти вказаної концентрації.
Після цього мірну колбу заповнюють приблизно наполовину дистильованою водою. Відміряють циліндром розрахований обсяг вихідної кислоти і виливають у мірну колбу. Колбу доливають водою до мітки, закривають і перемішують розчин.
Для визначення похибки досліду, знаходять концентрацію приготов-леного розчину. Для цього приготовлений розчин виливають у циліндр, вимірюють його густину ареометром і знаходять у таблиці значення масової частки хлоридної кислоти, відповідне цій густині розчину.
На підставі наявних даних розраховують нормальну концентрацію HCl отриманого розчину і порівнють із зазначеною в завданні. Обчислюють похибку досліду.