4. Розiрвання трудового договору з iнiцiативи третiх осiб.

Третi особи— це суб’єкти, якi не є сторонами трудового договору. Вони виступають iнiцiаторами розiрвання трудового договору тiльки в певних, визначених законом, випадках.

1) Розiрвання трудового договору з керiвником на вимогу виборного органу первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлкового представника) (ст. 45 КЗпП України).

На вимогу виборного органу первинної профспiлкової органiзацiї, який за дорученням трудового колективу пiдписав колективний договiр, власник або уповноважений ниморган повинен розiрвати трудовий договiр (контракт) з керівником або усунути його iз займаної посади, якщо вiн порушує законодавство про працю, про колективнi договори та угоди, Закон України «Про професiйнi спiлки, їх права та гарантiї дiяльностi» (1999 р.). Якщо колективний договiр пiдписав iнший уповноважений на представництво орган, то трудовий договiр з керiвником, який не виконав зобов’язань за даним колективним договором, має бути розiрвано на вимогу цього органу. Якщо власник (уповноважений ним орган) або працiвник, щодо якого пред’явлено вимогу про розiрвання договору, не згоднi з цiєю вимогою, вони можуть оскаржити її до суду у двотижневий строк з дня отримання рiшення. У цьому разi виконання вимоги про розiрвання трудового договору зупиняється до винесення судом рiшення.

Якщо рiшення виборного органу первинної профспілкової органiзацiї не виконано i не оскаржено у зазначений строк, вiн у такий самий строк може оскаржити до суду дiяльнiсть або бездiяльнiсть посадових осiб, органiв, до компетенцiї яких належить розiрвання трудового договору з керівником пiдприємства, установи, органiзацiї. Пiдстава для звiльнення, передбачена ст. 45 КЗпП України, зумовлена захистом трудових та інших iнтересiв працiвникiв, колективiв, держави та розвитком виробництва. Це може бути лише вимога профспiлкового органу, який за дорученням трудового колективу пiдписав колективний договiр (п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорiв»).

Виходячи зi змiсту ст. 431 КЗпП України керiвним працівником належить вважати керiвника пiдприємства (фiлiї, представництва або iншого вiдокремленого пiдроздiлу). Вiдокремлений пiдроздiл — це не цех, бригада тощо, а спецiально створена у передбаченому законом порядку структура.

2) Набрання законної сили вироком суду, яким працiвника засуджено (крiм випадкiв звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням) до позбавлення волi або iншого покаран ня, яке виключає можливiсть продовження даної роботи(п. 7 ст. 36 КЗпП України).

У зазначенiй пiдставi розiрвання трудового договору вiдбувається з iнiцiативи суду. Трудовий договiр пiдлягає розiрванню пiсля вступу в законну силу вироку суду, яким працiвник осуджений до позбавлення волi, виправних робiт не за місцем роботи, позбавлення права займати певнi посади чи займатися певною дiяльнiстю, направлення за постановою суду на примусове лiкування до лiкувально-трудового профілакторію (ст. 37 КЗпП України). Винятком є випадки умовного осудження працiвника чи вiдстрочки виконання вироку.

3) Призов або вступ працiвника на вiйськову службу, направлення на альтернативну (невiйськову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП України).

Iнiцiатором розiрвання трудового договору за зазначеною пiдставою є вiйськовий комiсарiат або комiсiя у справах альтернативної (невiйськової) служби. Пiдставами припинення трудового договору за п. 3 ст. 36 КЗпП України є: призов на строкову вiйськову службу, направлення на альтернативну (невiйськову) службу, вступ на вiйськову службу, вступ на навчання у вiйськовий навчальний заклад. У перших двох випадках не має значення наявнiсть згоди працiвника, у двох iнших — наявнiсть волевиявлення. Для розiрвання трудового договору працiвник має подати роботодавцю повiдомлення з вiйськкомату чи iнший документ, який пiдтверджує призов або вступ його

на вiйськову службу згiдно з ЗакономУкраїни «Про загальний вiйськовий обов’язок i вiйськову службу» вiд 25 березня 1992 р. У випадку вступу до вiйськового навчального закладу — довiдку про зарахування його на навчання. Працiвники, направленi на альтернативну (невiйськову) службу, пред’являють направлення комiсiї для проходження альтернативної служби.

4) Розiрвання трудового договору з неповнолiтнiм на вимогу батькiв або iнших осiб (ст. 199 КЗпП України).

Iнiцiаторами розiрвання трудового договору (в тому числі строкового) виступають в першу чергу батьки неповнолiтнiх, усиновителi, пiклувальники неповнолiтнього. Причиною виступає, як правило, загроза чи завдання шкоди здоров’ю неповнолiтнього, порушення його законних iнтересiв. У даному випадку часто вiдбуваються паритетнi дiї: давання згоди на працевлаштування та iнiцiативне припинення договору в iнтересах неповнолiтнього особами зазначеними у ст. 188 КЗпП України.

Вимагати розiрвання трудового договору з неповнолiтнiми можуть також i службовi особи, на яких покладено нагляд i контроль за додержанням законодавства про працю. Зокрема, це стосується службових осiб органiв у справах неповнолiтнiх, службових осiб органiв прокуратури, органiв державного нагляду за охороною працi. Вимога обов’язково повинна бути мотивована.

Стаття 199 КЗпП України передбачає, що мотивом є загроза здоров’ю неповнолiтнього або порушення його законних iнтересiв, наприклад обмеження його права на освiту. Така вимога про розiрвання трудового договору є обов’язковою для роботодавця.

5) Звiльнення з роботи при порушеннi встановлених правил прийняття на роботу (ст. 7 КЗпП).

За цiєю пiдставою провадиться звiльнення, якщо прийнята на роботу особа, яка за вироком суду не має права займати певнi посади або займатися певним видом дiяльностi, осуджена за корисливi злочини i з якої не знята судимiсть, а нова робота пов’язана з матерiальною вiдповiдальнiстю або в структурних пiдроздiлах пiдприємства, куди влаштовується, має родиннi стосунки з керiвними працiвниками пiдприємства, а їхня робота пов’язана з безпосередньою пiдпорядкованiстю або пiдконтрольнiстю один одному (за деякими винятками). Законодавством встановлено певнi обмеження для сумiсництва окремих категорiй працiвникiв.

Таким чином, у бiльшостi випадкiв звiльнення з цiєї пiдстави може мати мiсце, коли при укладеннi трудового договору не було дотримано передбачених законодавством України обмежень щодо прийняття на роботу осiб, позбавлених вироком суду права займатися певною дiяльнiстю або займати певну посаду протягом визначеного судом термiну; у випадку прийняття на роботу, пов’язану з матерiальною вiдповiдальнiстю, осiб, ранiше засуджених за розкрадання, хабарництво, iншi корисливi злочини, коли судимiсть не знята i не погашена.

6) Поновлення на роботi працiвника, який ранiше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП України).

Пiдставою для звiльнення є поновлення на роботi працiвника за рішенням суду, який ранiше виконував цю роботу. За даною пiдставою поновлюються права одного iз працiвникiв (який був незаконно звiльнений) та, на жаль, не враховуються iнтереси iншого працiвника (якого звiльняють у зв’язку з поновленням попереднього). Останнiй мiг i не знати, що попередника звiльнено незаконно, проте законодавство не передбачає для цього працiвника нiяких гарантiй, окрiм вихiдної допомоги у розмiрi його середньомiсячного заробiтку.

7) Порушення товариськими судами питання перед роботодавцем про звiльнення працівника за пунктами 2 i 3 ст. 41 КЗпП України.

Випадкiв звiльнення працiвника з роботи за даною процедурою на практицi майже немає. Окрiм того, рiшення товариського суду мають характер рекомендацiї згiдно з Положенням про товариськi суди.