3.3 Документальне оформлення результатів аудиту.

При формуванні робочої документації слід виходити з того, що свідчення, одержувані поза господарської системи клієнта, більш надійні, ніж свідоцтва, одержувані в рамках цієї системи. Крім того, на надійність свідчень значний вплив надає і ступінь ефективності внутрішньогосподарського контролю, поставленого у клієнта.

Робоча документація містить:

• записи про планування аудиту;

• записи про характер, часу проведення та обсяг виконаних аудиторських процедур;

• висновки, зроблені на основі отриманих в ході аудиту відомостей.

Записи в документах виробляються засобами, що забезпечують їх збереження протягом часу, встановленого для зберігання робочої документації в архіві.

До моменту подання аудиторського висновку економічному суб'єкту вся робоча документація повинна бути створена (отримана) і завершена оформленням.

Склад, кількість і зміст робочих документів, що входять в робочу документацію аудиту, визначаються виходячи з:

• характера аудиторського завдання;

• форми аудиторського висновку;

• характеру та складності діяльності економічного суб'єкта;

• стану бухгалтерського обліку економічного суб'єкта;

• надійності системи внутрішнього контролю економічного суб'єкта;

• необхідного рівня керівництва та контролю за роботою персоналу аудиторської організації при виконанні окремих процедур;

• конкретних методів і прийомів, застосовуваних у процесі проведення аудиту.

Робоча документація є власністю аудиторської організації, яка має право за своїм розсудом робити у відношенні приналежної їй робочої документації будь-які дії, що несуперечать закону, іншим правовим актам і професійної етики. Частина документів або витяги з них можуть бути надані клієнту на розсуд аудитора, проте вони не можуть служити заміною його бухгалтерських записів.

Аудиторська організація не зобов'язана надавати робочу документацію або її копії повністю або в якій-небудь її частини (крім випадків, прямо передбачених законодавством Російської Федерації) економічному суб'єкту, у відношенні якого проводиться аудит, іншим особам, а також представникам податкових чи інших державних органів. Відомості, що містяться в робочій документації, є конфіденційними і не підлягають розголошенню аудиторською організацією.

Отже, бухгалтерам досить часто доводиться мати справу з витратами майбутніх періодів, які здійснюються в поточному звітному періоді, але відносяться до інших, ще не настали.

Аудиторам необхідно підтвердити достовірність обліку та відображення таких витрат у звітності.

Висновки

Отже, розміри даного підприємства свідчать про те, що воно функціонує на рівні своїх конкурентів, але їх зобов’язання з кожним роком зростають, а забезпеченість витратами майбутніх періодів та платежів зовсім незначні, а у 2014 р. вони відсутні.

Підприємств у 2014 р. не забезпечене майбутніми витратами та платежами, а їх поточні зобов’язання збільшились, що є негативним для нормального функціонування ДП «ДГ «Степне».

Аналітичний облік забезпечень наступних витрат і платежів ведеться за їх видами, напрямками формування й використання. Синтетичний облік забезпечення майбутніх витрат і платежів ведеться на пасивному рахунку 47.

Особливу увагу аудитору необхідно звернути на податкові наслідки кваліфікації витрат майбутніх періодів.

Витрати майбутніх періодів - це витрати, понесені організацією в звітному періоді, але не визнані як витрати даного періоду (в силу того, що мають безпосереднє відношення до наступного або наступних періодів) і розглядаються у зв'язку з цим як активи.

Ці витрати зазвичай підлягають рівномірному включенню у витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) у наступні періоди (місяці, рік або кілька років). Для обліку витрат майбутніх періодів призначений балансовий рахунок 97, на якому узагальнюється інформація про витрати, вироблених в даному звітному періоді, але відносяться до майбутніх звітних періодів.

Аудиторам необхідно підтвердити достовірність обліку та відображення таких витрат у звітності.

Аудитору важливо перевірити і підтвердити:

а) правильність кваліфікації та обчислення витрат майбутніх періодів;

б) правильність обчислення щомісячних відрахувань витрат майбутніх періодів;

в) правильність включення до складу витрат аудируемого витрат майбутніх періодів;

г) обґрунтованість обчислення ПДВ до відрахування по витрат майбутніх періодів.

Аудиторська організація не зобов'язана надавати робочу документацію або її копії повністю або в якій-небудь її частини (крім випадків, прямо передбачених законодавством Російської Федерації) економічному суб'єкту, у відношенні якого проводиться аудит, іншим особам, а також представникам податкових чи інших державних органів.