Тема № 2

Тема:	Підготовка електромонтажного інструменту до роботи та відпрацювання навичок роботи з ним.
Мета роботи:	Вивчити різновиди електромонтажного інструменту та матеріалів, які використовуються для електромонтажних робіт.

Практична частина

Прилади та матеріали для виконання практичної роботи: електричний паяльник потужністю від 25 до 40 Вт, голка для випаювання мікросхем, пінцет для того, щоб тримати радіоелементи під час демонтажу, схеми. Роботу починати після вказівки викладача і після того, як буде вімкнена вентиляція. Ступінь нагрівання паяльника визначити, підносячи його до припою. Із схеми випаяти радіоелементи: резистори, конденсатори, діоди, транзистори, мікросхеми.

Теоретична частина

Матеріали, які використовуються для електромонтажних робіт: чорні метали і вироби з них (електромонтажні конструкції, проводи, шини, заземлення). Кольорові метали та вироби з них (трубопроводи, проводи, кабелі). Ізоляційні матеріали (лаки, емалі, фарби), припої та флюси.

Згідно з електричними і магнітними характеристиками усі радіоматеріали можна розділити на чотири основні групи:

• провідники;

• напівпровідники;

• діелектрики;

• магнітні матеріали.

Провідники – метали, які володіють високою електропровідністю, що обумовлена наявністю в них великої кількості вільних електронів.

Напівпровідники – матеріали, які володіють меншою електропровідністю, ніж провідники, так як у них значно менше вільних електронів. Електропровідність напівпровідників різко зростає при нагріванні.

Діелектрики – речовини, які володіють незначною електропровідністю, оскільки у них дуже мало вільних заряджених частинок (електронів та іонів). Ці частинки з’являються у діелектриків тільки при прикладенні до них підвищеної напруги. Розрізняють газоподібні (гази), рідкі (масла) і тверді діелектрики.

Магнітні матеріали – речовини, які під дією зовнішнього магнітного поля можуть намагнічуватись, тобто набувати магнітних властивостей, що обумовлено будовою цих речовин. Магнітні матеріали здатні концентрувати магнітну енергію. До магнітних матеріалів відносять деякі метали, їх сплави, а також феріти.

Мідь – головний провідниковий метал, який володіє високою пластичністю, достатньою механічною міцністю і високою електропровідністю. По електропровідності мідь стоїть на другому місці після срібла. Мідь має червоно – помаранчевий колір і температуру плавлення 1083^С.

Бронза – являє собою сплав міді з оловом (олов’яна бронза), алюмінієм (алюмінієва), берилієм (берилієва) і з іншими легуючими елементами. Марки бронз позначаються буквами Бр (бронза), за якими йдуть букви і цифри, які показують, які легуючі елементи і в якій кількості містяться в даній бронзі. Бронза добре обробляється різанням, тиском та пайкою. Із бронзи виготовляють пружинящі контакти струмопровідні пружини, контактні частини для штепсельних роз’ємів та інші конструкційні деталі в радіоапаратах.

Латунь – сплав міді з цинком, у якому найбільший вміст цинку може складати 45% (по масі), але латунь, яка володіє найбільшою пластичністю, містить 30% цинку і менше. Марки латуней позначаються буквою Л (латунь), за якою йдуть букви і цифри, які вказують на вміст міді та інших компонентів. Із латуні виготовляють різні зажими, контакти та деталі для кріплення.

Ковар – сплав нікелю (28,7 – 29,2% по масі), кобальту (17,3 – 18%) і заліза – залишок. Ковар добре піддається пайці та електрозварці, пластичний, що дозволяє отримувати провід  0,2 – 3мм, плівку товщиною 0,1 – 2,5мм і шириною 70 – 250мм. Ковар застосовують для виготовлення корпусів інтегральних схем і напівпровідникових приладів.

Алюміній –є другим після міді провідниковим матеріалом завдяки його порівняно великій провідності, доступності і стійкості до корозій. Він відноситься до групи легких металів. Тобто він в 3,3 рази легший за мідь.