6. Матеріали для самоконтролю:

А. Тестові завдання.

А. Тестові завдання.

1. Спадкові форми непереносимості дисахаридів пов’язані з недостатністю всіх ферментів, окрім:

1. Інвертаза

2. ά- гліцерофосфатдегідрогеназа.

3. Ізомальтоза.

4. Трегелаза.

5. Лактаза.

2. Клінічні прояви лактозної недостатності можуть виникати після вживання всього крім:

1. Грудне молоко.

2. Коров’яче молоко.

3. Мигдальне молоко.

4. Козяче молоко.

5. Молочні суміші.

3. Характер випорожнень при непереносимості дисахаридів характеризується всім, окрім:

1. Часті.

2. Водянисті

3. Велика кількість газів.

4. Колір «болотної твані».

5. Кислий запах.

4. Допоміжними методиками діагностики лактазнлї недостатності є всі окрім:

1. Дослідження глікемічної кривої після навантаження лактозою.

2. Проба з α- ксилозою.

3. Біопсія тонкої кишки.

4. Копроцитограма.

5. Дослідження рН калу

5. В якості джерела білка в раціоні дитини з гіполактазією використовують:

1. Коров’яче масло.

2. М'ясо

3. Сир

4. Сливки

5. «Раболак».

6. В анамнезі хворих МВ має значення все, окрім:

1. Наявність хронічних бронхолегеневих захворювань серед родичів.

2. Випадки смерті новонароджених від кишкової непрохідності.

3. Алкоголізм батьків.

4. Випадки смерті дітей в сім'ї від муковісцидозу.

5. Рецидивуючі бронхолегеневі захворювання нехарактерні до традиційного лікування у дитини.

7. Для муковісцидозу типове все, окрім:

1. Множинні ураження бронхолегеневої системи.

2. Стійкий кишковий синдром.

3. Дистрофія.

4. Вигляд «павука».

5. Симптом «солоної» дитини.

8. В діагностицімуковісцидозу має значення все, окрім:

1. Потовий тест.

2. Нігтьовий тест.

3. Рентгеноплівчатий тест.

4. Копрологічне дослідження.

5. Біопсія тонкої кишки.

9. Патогенетична терапія муковісцидозу включає все, окрім:

1. Панкреатичні ферменти.

2. Муколітики.

3. ГКС

4. Цитостатики.

10. Тривалість диспансерного нагляду дітей з муковісцидозом складає:

1. 1 рік

2. На протязі всього періоду дитинства.

3. 3 роки.

4. 5 років.

5. Залежить від частоти загострень хвороби.

11. Для типової форми целіакії характерно все окрім:

1. Стійка дисфункція ШКТ.

2. Хронічні розлади травлення.

3. Полігіповітаміноз.

4. Рахітоподібні деформації.

5. Хронічні бронхолегеневі захворювання.

12. Зовнішній вигляд хворих на целіакію характеризується всім, окрім:

1. Лице «старця».

2. Великий живіт.

3. Тонкі кінцівки

4. Збереження емоційного тонусу.

5. Порушення пігментації шкіри.

13. Клінічні ознаки целіакії маніфестуються після введення в раціон:

1. Манної каші.

2. Сумішей з пшеничної муки

3. Вівсяні каші

4. Адаптованих молочних сумішей

5. Всього приведеного.

14. До діагностичних критеріїв целіакії відносяться все окрім:

1. Зміни слизової тонкої кишки.

2. Синдром мальабсорбції жирів, вітамінів і мінеральних солей.

3. Клінічна ремісія після відмови глютену.

4. Загострення після введення глютену.

5. Все перераховане.

15. Дієтотерапія при целіакії включає все окрім:

1. Зменшення на ½ в дієті вуглеводів.

2. Виключення з раціону продуктів, які містять глютен.

3. Дотримання етапності в розширенні харчування.

4. Намагання до максимального забезпечення фізіологічних потреб дітей в основних харчових інгредієнтах і енергії.

5. Відновлення нутрейльного статусу дітей за рахунок білка в раціоні.

16. Причиною розвитку вторинної форми ексудативної ентеропатії можуть біти:

1. Целіакія.

2. Гастроентерит.

3. Нефротичний синдром.

4. Хвороба Крона.

5. Все перераховане.

17. До основних клінічних ознак ексудативного ентеропатії відносяться, окрім:

1. Набряковий синдром.

2. Часті рідкі випорожнення, стеаторея.

3. Блювота, зниження апетиту.

4. Гепатоспленомегалія.

5. Дистрофія.

18. Параклінічна діагностика ексудативної ентеропатії базується на:

1. Визначення прихованої крові в стільці.

2. Постановка реакції трихлооцетної кислоти з фільтратом калу.

3. УЗД кишечника.

4. Проба з α-ксилозою.

5. Дослідження рівня антитіл в сироватці крові.

19. При лікуванні ексудативної ентеропатії можна використати всі препарати, окрім:

1. Вітаміни.

2. Сечогінні

3. Не стероїдні ПП

4. ПКС

5. Білкові препарати.

20. В якості допоміжних методів діагностики ексудативної ентеропатії використовують:

1. Імунофоретичну ідентифікацію білків сироватки крові і калу.

2. Постановку тестів на всмоктування жирів.

3. Рентгенологічне дослідження кишечника.

4. Біопсію тонкої кишки.

5. Все перераховане.

Література.

Основна

1. Белоусов Ю.В. Гастроентерология детского возраста. – Харьков, 2006.

2. Медицина дитинства /за ред.. П.С. Мощича. – К., 1994.

3. Майданник В.Г. педиатрия. – Харьков: фолио, 2006.

4. Педіатрія: Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації/ За ред.проф. О.В. Тяжкої/ Видання друге.- Вінниця: Нова книга. – 1096с.

5. Уніфіковані клінічні протоколи протоколи медичної допомоги дітям із захворюваннями органів травлення (Наказ МОЗ України від 29.01.2013 №59).

6. Шабалов Н.П. Детские болезни – СПб: Питер, 2006.

Додаткова

1. Гастроентерологія дитячого віку / за ред. С.В. Прохорова, О.П. Волосовця. – Тернопіль, 2004

2. Педиатрия: Национальное руководство: в 2т.- М.: ГЭОТАР – Медиа, 2009.- Т.2.-1024С.

3. Фармакотерапевтичний довідник дитячого гастроентеролога. Денисова М.Ф., Шадрін О.Г. – Київ, 2008.

4. Шиляєв Р.Р., Чемоданов В.В. Болезни детей старшого возраста. – М., 2002.

5. Nelson Textbook of Pediatrics, 18/E, 2008, Vol.2, 3147p.