V. Орієнтовна основа дії

Техніка методичної дозованої перкусії кістки при гострому гематогенному остеомієліті.

Для встановлення вогнища остеомієліту необхідне обережне постукування над кісткою. Постукування в ділянці п'яткової кістки виявляє больовий синдром за віссю кінцівки. Поява різкого болю в одному з метаепіфізів вказує на локалізацію гострого гнійного запалення в кістці. У пізніші терміни шкірні покриви над ураженою частиною кінцівки стають напруженими, інфільтрованими, а потім гіперемованими. При пальпації визначаються інфільтрати м'яких тканин, болючість і місцева гіпертермія. При порівняльному вимірюванні кінцівок в симетричних ділянках визначається збільшення обсягу ураженої кінцівки, обумовлене наростаючим набряком.

Рентгенологічні ознаки остеомієліту.

Перші зміни в кістці зазвичай визначаються з 2-го тижня захворювання у вигляді зникнення структури губчастої і коркової речовини кости, потім з'являються вогнища обмеженого остеопорозу і деструкції. Вогнища найчастіше вражають метафіз кістки і мають овальну і подовжену форму.

Одночасно відмічаються і репаративні процеси у вигляді періостальної реакції, що виявляється потовщенням і відшаруванням окістя. Зміни її виникають перш за все поблизу епіметафізу і розповсюджуються у напрямку до діафізу у вигляді поздовжньої смужки.

Лінійний періостит – патогномонічна рентгенологічна ознака остеомієліту. Вираженість періостальної реакції обумовлюється локалізацією остеомієлітичного вогнища: найбільшою вона виявляється при ураженні діафізу, меншою – при запаленні епіфізу. На початку періостит виникає з одного боку кістки, при цьому є гладкий зовнішній і злегка нерівний внутрішній контур. При формуванні підокісного абсцесу відбувається відшарування окістя і руйнування його.

На 14-21 добу захворювання рентгенологічна картина гострого гематогенного остеомієліту стає найбільш виразною. Некроз, що триває, і розсмоктування кісткової тканини обумовлюють на ренгенограмах витончення коркової речовини кістки і посилення остеопорозу. Запалення переходить на діафіз, збільшуючи число вогнищ і зону деструкції. При прогресуванні запального процесу вся кістка стає порозною, прозорою; вогнища деструкції зливаються, утворюючи окремі порожнини. При високих репаративних властивостях окістя розвивається надмірна періостальна реакція.

Приблизно до 30-ї доби деструкція кістки закінчується утворенням однієї або декількох порожнин, в яких зазвичай розташовуються секвестри – змертвілі відторгнені фрагменти кістки. Секвестри – інша патогномонічна рентгенологічна ознака гострого гематогенного остеомієліту.

Диференційна діагностика гострого гематогенного остеомієліту (ГГО)

Симптоми ГГО	Перелом	Ревматизм	Бешиха	Саркома Юінга	Вивих	Міжм’язова флегмона
1. Згинальна контрактура	+	–	–	–	+	–
2. Висока t° тіла	–	–	+	+	–	+

Техніка внутрішньокісткової пункції з метою діагностики та лікування остеомієліту.

Екстрений скринінг-тест в діагностиці гострого гематогенного остеомієліту. Принцип ранньої діагностики гострого гематогенного остеомієліту (ГГО). Остання обмежується 3 годинами, впродовж яких черговий лікар повинен відхилити або підтвердити діагноз.

Провівши загальне обстеження хворого, при підозрі на ГГО пальпацією, перкусією і термометрією шкіри окреслюють з чотирьох сторін локалізацію вогнища запалення. Потім під загальною анестезією в центрі чотирикутника роблять насічку шкіри і під кутом 70-80° до поверхні пунктують м'які тканини голкою-канюлею з термоелектродом. Визначають внутрішньокісткову температуру і температуру окістя. Після цього в пункційній голці термоелектрод замінюють голкою Дюфо або Касирського для забору біоптату. Проводять остеопункцію, голку з кістковомозковим біоптатом видаляють для проведення цитологічного, бактеріологічного і -скопічного досліджень, включаючи кількісно-якісний аналіз мікробної флори на 1 г кісткової тканини.

Потім з метою визначення меж розповсюдження запалення іншою голкою-канюлею пунктують кістку в іншій ділянці, на 5 см дистальніше першої або, відступивши на 1 см від видимих змін шкіри. Проводять аналогічні етапи скринінг-тесту.

Основними показами до проведення екстреного скринінг-тесту є підозра на ГГО (наявність больового синдрому в проекції кістки у поєднанні з щонайменшим підвищенням температури тіла) і необхідність його диференційної діагностики з травмою, артритами і іншими захворюваннями.

Абсолютним доказом гострого гематогенного остеомієліту є отримання гною при остеопункції.