Тема 9. Українська державність у 1917-1920 рр.

1. Національно-демократична революція в Україні. Утворення Центральної Ради та її Універсали.

2. Українська гетьманська держава П.Скоропадського.

3. Директорія УНР: криза українського державотворення.

4. Революція в Західній Україні. Проголошення ЗУНР. Возз’єднання УНР і ЗУНР.

Реферати:

1. М.С. Грушевський – видатний вчений, політичний діяч, перший Президент України.

2. Політичний портрет С.Петлюри.

3. Н.Махно: проти всіх режимів.

Мета заняття.

Загальна: на тлі історичних подій початку ХХ ст. в Російській імперії дати характеристику політичним силам національно-визвольної революції; простежити процес трансформації революційних змагань у військове протиборство за владу; проаналізувати причини перемоги більшовиків; розглянути уроки української національної революції.

Конкретна:

а) знати – про вплив першої світової війни на вирішення „українського питання”, вплив революційних подій 1917 р. на національно-визвольну боротьбу в Україні, внутрішню і зовнішню політику Центральної Ради, гетьмана П. Скоропадського, Директорію УНР, ЗУНР, історичні уроки революції;

б) вміти

• визначити характер, рушійні сили та особливості різних етапів революції 1917-1920 рр.,

• характеризувати політичні сили національно-визвольної революції;

• аналізувати процеси державотворення в рамках окремих урядів;

• визначати національно-культурні та політичні відмінності між Наддніпрянською та Західною Україною;

• пояснювати причини перемоги більшовиків в Україні у 1919-1920 рр.;

• оцінювати значення національно-визвольних змагань українських політичних сил;

• формулювати свої самостійні судження, оцінки, проводити порівняння з сучасними подіями.

Основні поняття: Центральна рада, Генеральний секретаріат, Українська Народна Республіка, Західна Українська Народна Республіка, Директорія, Універсал, Акт злуки, Українська Галицька армія, автономія, федерація, суверенітет, конституція, революція, демократія, переворот, Країна Рад, ультиматум, есери, кадети, більшовики, анархізм, громадянська війна, інтервенція, Крути.

Навчально-методичні рекомендації

Розпочати розгляд першого питання слід з аналізу становища України в складі Російської імперії на поч. ХХ ст., наголошуючи на радикалізації національно-визвольного руху та утворенні українських політичних партій. Підкреслення значення розгортання подій першої світової війни на українських землях дозволить зрозуміти роль військових подій як каталізатора революційних зрушень 1917 р.

Характеризуючи діяльність Центральної Ради у 1917-1918 рр., акцентувати увагу на розумінні змісту Універсалів в контексті міжнародних подій та стосунків різних політичних сил.

Слід зазначити, що у ставленні до проблеми української державності склались три групи.

Ідею суверенності УНР підтримувала національне свідома інтелігенція, частина патріотично налаштованого селянства. Однак в суспільній думці домінували не вони. Робітничий клас, ліворадикальна інтелігенція і більшість селянства, висуваючи соціальні вимоги, були на боці радянської Росії. Прихильниками входження до складу єдиної небільшовицької Росії були буржуазія, середній клас та певний прошарок заможного селянства. Не менш строкатою була й етнополітична картина. Переважаюча частина росіян вимагала єдності Українських земель з Росією. При цьому пролетаріат сподівався на створення радянського ладу, а представники заможних верств орієнтувалися на парламентську демократію за західним зразком. Етнічні поляки Правобережжя й Західної України мріяли про возз'єднання з Польщею. Розкол був і серед єврейської меншини України: одні підтримували більшовицьке гасло інтернаціоналізму, інші — єдиної й неподільної Росії.

Розмежування політичних сил відбувалося за кількома напрямами:

— між новоствореною державою і суспільством;

— класовий розкол, в тому числі серед селянства;

— розмежування українських політичних сил на чотири ідеологічні табори;

— міжнаціональний розкол, внаслідок якого основні національні меншини не підтримали створення української державності;

— розкол на Захід і Схід, який ментально й політичне розділив українців, не давши реалізувати ідею соборності.

Аналіз причин поразки Центральної Ради:

• розкол в українському суспільному русі, взаємні обвинувачення політичних партій, різних груп еліти, населення регіонів;

• політична недосвідченість і наївний романтизм лідерів, їх схильність до народницької, а не державотворчої позиції;

• утопізм соціально-економічного законодавства, особливо в аграрній сфері;

• відсутність ефективних і авторитетних органів управління на місцях, нерозвинутість системи самоуправління, повноважень центру та регіонів;

• однобока орієнтація на російську соціал-демократію, що переростала в більшовизм радикального типу, і на федеративний союз з Росією;

• невідповідність між курсом на побудову парламентської республіки та політичними, соціально-економічними реаліями 1917—1918 рр.;

• запізніле усвідомлення лідерами УЦР необхідності сильної виконавчої влади;

• анархічні тенденції українського менталітету, непідготовленість мас до самостійного національно-державного життя; вірус деморалізації та апатії, що охопив значну частину суспільства, політична культура якого була розвинута надто слабко, залишаючись глибоко патріархальною;

• небажання і невміння створити регулярні збройні сили, інші силові відомства у державі;

• ідейна, матеріальна, психологічна неготовність національно-демократичних сил до побудови основ державності; орієнтація на стратегію руйнування старого ладу, розуміння демократії як нічим не обмеженого народовладдя, що плодило охлократичні тенденції в суспільстві;

• більшість населення майже не була поінформованою щодо політичних програм сил, які боролися за владу, тому підтримка демократичних лідерів була слабкою.

• незацікавленість сусідніх з УНР держав в існуванні незалежного, сильного українського державного організму.

29 квітня в Києві відбувся всеукаїнський зїзд хліборобів (6432 чол.) в цирку Крутікова, який вирішив, що потрібна диктатура – гетьманат, і був обраний П. Скоропадський.

При розгляді другого питання варто проаналізувати внутрішню і зовнішню політику гетьмана, її позитивні і негативні наслідки. Потрібно звернути увагу на аграрну, промислову, фінансову, правову, адміністративну, релігійну політику, військову реформу і непересічні досягнення у культурній сфері.