Параоваріальна кіста

Як правило, виникає з ембріонального залишку вольфового каналу. Є ретенційним утвореням. Яєчник участі в її утворенні не приймає. Капсула її тонкостінна, вміст прозорий, розмір – невеликий. Розвивається безсимптомно і, як правило, є випадковою знахідкою при профогляді.

Ретенційне однокамерне утворення між листками широкої зв'язки матки, який походить із розташованого над яєчником придатка.

Клініка:

• Біль внизу живота та у попереку.

• Симптоми стиснення сусідніх органів при великих її розмірах.

• “Гострий живіт” при перекруті ніжки кісти.

• При бімануальному дослідженні пальпується пухлиноподібне утворення.

Лікування:

1. Оперативне – резекція чи видалення яєчника.

Лютеїнові кісти

Ретенційна кіста, двобічна.

Етіологія:

1. Вагітність.

2. Тривала лютеїнова фаза.

3. Міхуровий занесок та хоріонепітеліома.

4. Зловживання протизаплідними засобами (Постінор).

Клінічна картина подібна до кісти жовтого тіла.

Лікування: основного захворювання.

Кіста жовтого тіла

Причиною їх утворення можуть бути запальні зміни яєчників. По величині, консистенції, формі і клінічним проявам, вони аналогічні фолікулярним кістам.

Ретенційна кіста наповнена рідиною жовтого кольору, тонкостінна.

Етіологія:

1. Вагітність.

2. Тривала лютеїнова фаза.

Клінічна картина:

• Біль унизу живота.

• Інколи затримка менструації.

• Порушення вагітності в ранні строки.

Лікування:

1. Спостереження на протязі 2-3 циклів (можливе розсмоктування).

2. Оперативне – резекція чи видалення яєчника.

Клініка пухлин яєчника: специфічних симптомів пухлин яєчника не існує, тому важлива роль надається клініко-діагностичним методам, які дозволяють діагностувати пухлини і пухлиноподібні процеси для визначення адекватної тактики лікування. Діагноз встановлюється шляхом збору анамнезу, даних об'єктив­ного і гінекологічного огляду, обов'язкове проведення ультразвукового до­слідження порожнини малого таза (90—95% достовірних результатів). Часті­ше можливо провести диференційну діагностику між кістами і кістомами яєчників. Для кіст характерні наступні ознаки: невеликий розмір (5 см і менше), анехогенна структура, чіткі контури. Кістоми мають більші розміри, в динаміці можливе їх збільшення. Динамічне спостереження за утвореннями яєчників можливе тільки у молодих жінок (до 25 років).

Діагностика:

Основні методи діагностики пухлин яєчників: клінічні методи (анамнез, скарги, ректовагінальное| дослідження); УЗ|вузд|Д; КТ; МРТ; визначення онкомаркерів| (СА-125); дослідження шлунково-кишкового тракту (фиброколоно-|, фіброгастроскопія); цитологічний| метод дослідження випота| в порожнинах і ін.

Високоінформативним діагностичним методом є лапароскопічний, який часто є лікувальною процедурою (ендоскопічне видалення пухлини яєчника). Також діагностичну цінність має рентгенологічна томографія. Інші методи внаслідок інформативності застосовуються рідко.

Гістологічне дослідження тканини пухлини дозволяє оцінити ступінь її потенційної малігнізації. Найчастіше малігнізуються серозні пухлини. Пухлини строми статевого тяжа зустрічаються рідше, але ступінь їх малігні­зації теж висока. Цілі епітеліальні, псевдомуцинозні, гранулоклітичні пухлини оцінюються як злоякісні.

Лікування. Внаслідок високого ризику малігнізації пухлин яєчника (в середньому 45—50%) діагноз пухлини яєчника є показанням до оперативного втручання. Метод і обсяг операції залежить від віку хворої і характеру пухлини.

Основним методом лікування всіх дійсних пухлин яєчників є|з'являється| хірургічний. Об'єм|обсяг| операції залежить від: виду пухлини (патоморфології), віку жінки, поширеності процесу (ендометріоїдні| пухлини яєчника).

За наявності невеликої пухлини у молодих жінок може бути виконана ендоскопічна операція чи лапаротомія. У випадку кісти яєчника можливо її видалення в обсязі здорових тканин (резекція). За наявності серозних пухлин, капілярних розростань, гормону продуктивних пухлин, у молодих жінок видаляється один яєчник, у жінок понад 45 років — обидва. Встановлено, компенсаторна функція єдиного яєчника в перший рік після операції проявляється утворенням функціональних кіст (60% жінок). Більше того, при залишенні правого яєчника функціональні утворення його виникають в 2 рази, а міоми матки — в 2,5 раза частіше порівняно з залишенням лівого. Призначення гормональної замісної терапії (низько дозованих препаратів — марвелону, логеста) дозволяє запобігти утворенню цих ускладнень і нормалізації менструального циклу.

"Анатомічна" ніжка пухлини яєчника включає:

- брижу яєчника,

- підвішуючу зв’язку яєчника,

- власну зв’язку яєчника,

В ній проходять кровоносні судини (яєчникова артерія, однойменні вени, анастомоз її з матковою артерією), лімфатичні судини і нерви.

"Хірургічна" ніжка пухлини яєчника включає:

- анатомічна ніжка,

- маткова труба,

рідко: чепець, петлі кишок.

Клінічний перебіг пухлин яєчників може супроводжуватись ускладненнями: розривом пухлини і перекрутом її ніжки. Клінічна картина цих станів характеризується наявністю симптомів "гострого живота" і потребує швидкої діагностики і негайного оперативного втручання.