89. Поняття про рентабельність. Система показників рентабельності.

Рентабельність — це відносний показник ефективності ро­боти підприємства, що в загальній формі обчислюється як співвідно­шення прибутку і витрат. Видокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції.рентабельність інвестованих ресурсів обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів (Р_а) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчис­люється за формулою Ра = (Пз / Ка) *100, де П_з—загальний прибуток підприємства за рік; К_а — середня сума активів за балансом;

Рентабельність власного капіталу (Р_вк) відображає ефек­тивність використання активів, утворених за рахунок власних коштів: Рвк = (Пч / Кв) * 100, де П_ч—чистий прибуток підприємства в розрахунковому році; К_в — величина власного капіталу, яка береться за балансом як сума активів за відрахуванням усіх боргових зобов’язань;

Рентабельність акціонерного капіталу (Р_ак) визначає верхню межу дивідендів на акції та обчислюється за формулою: Рак = (Пч / Кс(а)) * 100, де Кс(а) — статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій);

Рентабельність продукції (PJ характеризує ефективність витрат на її виробництво та збут. Вона визначається за формулою:Рп = (Пр / Ср) * 100, де Пр — прибуток від реалізації продукції за певний період; Ср — повна собівартість реалізованої продукції;

Рентабельність одного виробу (Р₍) розраховується за формулою:  Рі = ((Ці – Сі) / Сі) * 100, де Ці, С_і, – відповідно ціна і повна собівартість і-го виробу.

91. Оцінка фінансового стану підприємства

Фінансово-економічний стан підприємства характери­зується рівнем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансовою стійкістю і динамікою структури джерел фінансування, спромож­ністю своєчасно розраховуватися за борговими зобов’язаннями.

У правильній оцінці фінансових результатів діяльності заіь тересовані керівництво і власники (засновники) підприємства, стра­тегічні інвестори, партнери, кредитори, державні органи, а також конкуренти на зовнішньому та внутрішньому ринках. Кожний із них (юридичних і фізичних осіб) має власні інтереси, рівень реалізації яких залежить від фінансових результатів діяльності конкретного підприємства. Для оцінки фінансоио-економічного стану підприємства використовується певна інформаційна база. Вона включає звіт про фінансові результант роботи і баланс підприємства на певну дату (кінець кварталу, року).

Баланс підприємства має дві частини: 1) актив, в якому відоб­ражається склад ресурсів, що забезпечують діяльність підприєм­ства; 2) пасив, який характеризує джерела їхнього формування. В активі балансу фіксуються ресурси, які за своєю природою розмежовуються на матеріальні, нематеріальні та фінансові. У трьох розділах активу балансу підприємства відображаються ре­сурси відповідно до зростання рівня ліквідності. Найбільшу (абсо­лютну) ліквідність мають гроші та їхні еквіваленти, які служать платіжним засобом та можуть швидко реалізовуватися на ринку. У пасиві балансу кошти підприємства складаються з двох частин — власного і залученого капіталу в різних формах за­боргованості. Власний капітал формується з двох основних джерел: 1) внесків власників підприємства або вартості прода­них акцій акціонерного товариства, що утворюють статутний капітал (фонд); 2) акумульованого (нерозподіленого між влас­никами і працівниками) прибутку від діяльності підприємства. У цій частині балансу виокремлюються також зобов ‘язання: довгострокові (ті, що погашаються не раніше ніж через рік після складання балансу) і короткотермінові (ті, які виконуються про­тягом одного року); вони включають кредити й різні форми кредиторської заборгованості—за одержані товари, видані век­селі, за розрахунками із заробітної плати, сплати податків, відра­хувань на соціальні заходи тощо.

92. Загальна характеристика і методологія визначення ефективності виробництва.

Ефективність виробництва — це комплексне відобра­ження кінцевих результатів використання робочої сили (працівників) і засобів виробництва за певний проміжок часу.

У зарубіжній практиці для характеристики результативності гос­подарювання широко застосовується термін «продуктивність си­стеми виробництва та обслуговування», тобто ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) для виготовлення різноманітних товарів і надання послуг. Отже, ефективність виробництва і продуктивність сис­теми — це, по суті, терміни-синоніми, що характеризують ті самі результати діяльності. До цього можна лише додати, що за­гальна продуктивність системи є поняттям ширшим, ніж продук­тивність праці та прибутковість виробництва.

Сутнісна характеристика ефективності виробництв тивності системи) відображається в загальній методології її виз­начення: Ефективність(продуктивність)  =   Результати / Ресурси (витрати).

Розрізняють результат самого процесу вир- ва, який може виступати у вигл прибутку і кінцевий народно- госп результат, який крім обсягу виготовленої продукції враховує її споживчу вартість, її значимість для суспільства. Існує видова класифікація: За одержаним результатом (наслідками)- Економічна і Соціальна; За типом економічного зростання виробництв- Екстенсивного розвитку та Інтенсивного розвитку; За структурою організації виробництва- Робочого місця,  Виробничого підрозділу, (дільниці, цеху, виробництва) і Підприємства в цілому; За місцем одержання ефекту- Локальна (комерційна) і Народногосподарська; За напрямком інноваційне-інвестиційної діяльності-  науки, техніки і технології,  організаційно-управлінських інновацій та інвестиційних проектів; за методом розрахунку- абсолютна і порівняльна; за ступенем збільшення ефекту- первинна, мультиплікаційна, синергічна; за характером витрат- поточних витрат та одноразових; за обєктом оцінки- повна(інтегральна), часткова(окрема) і чинникова; за масштабом міжнародного співробітництва- зов екон- ї діяльності фірми та діяльності СП і ТНК.

Економічний ефект відображають різні вартісні показники, що характеризують проміжні й кінцеві результати виробництва в пер­винних виробничо-господарських ланках, галузях чи територіаль­них утвореннях. До таких показників належать: обсяг продукції (то­варної, реалізованої); прибуток (дохід); економія окремих видів ре­сурсів; величина зниження валових поточних витрат на виробницт­во (повної собівартості продукції) тощо.

Соціальний ефект звичайно зводиться до збільшення нових робочих місць і рівня зайнятості працездатного населення; поліпшен­ня умов праці, побуту та відпочинку; формування екологічно безпечного навколишнього середовища тощо. Також виділяють: Локальний (комерційний, госпрозрахунковий) ефект, Народногосподарський ефект—спільний (загальний) ефект,Абсолютний ефект, Порівняльний ефект, Первинний ефект, Мутльтитікаційний ефект, Дифузійний ефект, Резонансний ефект, Ефект «стартового вибуху», Ефект акселерації, Синергічний ефект.

Існує велика система показників економічної ефективності вир- ва: 1. Узагальнюючі показники (Рівень задово­лення потреб ри­нку, Виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів, Прибуток на одиницю загальних витрат, Рентабельність (основні модифі­кації),  Витрати на одиницю товарної продукції, Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва,  Народногосподарський ефект використання одиниці продукції)

2. Показники ефективності використання живої праці. 3. показники ефективності використання основних виробничих фондів. 4.Показники ефективності використання математичних ресурсів. 5. Показники ефективності використання.