- •1.Предмет і завдання курсу ” Економіка підприємства”
- •2.Методи вивчення дисципліни і їх застосування
- •3.Мета і напрямки діяльності підприємства.
- •4. Правові основи господарювання.
- •5. Види підприємств.
- •7. Виробнича та загальна структура управління підприємством.
- •8. Зовнішнє середовище господарювання.
- •10. Підприємництво як сучасна форма господарювання.
- •11. Договірні взаємовідносини і партнерські зв”язки у підприємницькій діяльності.
- •12. Міжнародна підприємницька діяльність.
- •13. Поняття про робочу силу підприємства. Показники чисельності працівників на підприємстві.
- •16. Вимірювання затрат праці. Баланс робочого часу.
- •17. Економічна сутність продуктивності праці. Економічне та соціальне значення продуктивності праці.
- •18. Методика визначення продуктивності праці.
- •19. Шляхи підвищення продуктивності праці.
- •21. Форми і системи оплати праці.
- •23.Визначення активів під-ва
- •24.Економічна сутність основних засобів під-ва, їх класифікація.
- •25.Облік та оцінка основних засобів під-ств з різними формами власності
- •26.Знос основних засобів під-ва
- •28. Ремонт основних засобів та його економічне значення.
- •30.Показники оснащеності під-ва оз
- •31.Для хар-ки руху оз використовують такі показники:
- •32. Показники використання осн засоб на підприємстві.
- •33.Шляхи підвищення використання оз.
- •35. Поняття нематеріальних активів.
- •36. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.
- •37.Поняття про оборотні аетиви, об. Фонди та фонди обігу
- •39. Класифікація оборотних засобів
- •40. Нормування оборотних засобів. На п-ві
- •41.Джерела утворення оборотних засобів на підприємстві
- •42. Показники ефективності використання оборотних засобів.
- •43. Показники ефективності використання оборотних засобів
- •44. Поняття про інвестиції , їх види , характеристика.
- •45. Склад і структура капітальних вкладень ( виробничих інвестицій)
- •46. Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування капітальних вкладень
- •47.Оцінка економічної ефективності виробничих інвестицій в умовах ринку
- •49.Підвищення ефективності використання інвестицій
- •50. Поняття , характеристика та види інноваційних процесів.
- •51. Сутність, загальні і пріоритетні напрямки науково-технічного прогресу.
- •53.Методологічні засади визначення ефективності технічних нововведень.
- •54. Особливості оцінки ефективності організаційних нововведень.
- •55. Технічний розвиток підприємства.
- •56. Сутність та види лізингу.
- •57. Формування та використання виробничої потужності підприємства.
- •59 Організація виробничих процесів.
- •61. Суспільні форми організації виробництва.
- •62. Поняття, види інфраструктури.
- •63. Система технічного обслуговування підприємства
- •64.Розвиток інфраструктури.
- •65. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання.
- •67. Основи планування. Принципи і методи планування.
- •68. Стратегічне планування розвитку підприємства.
- •69. Тактичне та оперативне планування.
- •70 Бізнес-планування сутність, призначення, структура.
- •71. Загальна характеристика продукції, робіт та послуг.
- •72. Формування програми випуску продукції.
- •73. Матеріально-технічне забезпечення виробництва.
- •74. Якість та конкурентоспроможність продукції.
- •75. Поняття про витрати і собівартість продукції, робіт і послуг.
- •76. Класифікація витрат.
- •77. Кошторис виробництва.
- •78. Групування витрат виробництва за статтями калькуляції.
- •79. Собівартість різних видів продукції
- •80 Управління витратами на підприємстві
- •81 Шляхи зниження витрат виробництва.
- •83. Методи встановлення цін на продукцію підприємства.
- •84. Поняття про основні результати виробничо-господарської і комерційної діяльності підприємства.
- •85. Поняття про прибуток і його місце в економіці підприємства
- •86. Види прибутку підприємства.
- •87. Платежі з прибутку підприємства до державного бюджету і до поза-бюджетних фондів
- •88. Розподіл прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства
- •89. Поняття про рентабельність. Система показників рентабельності.
- •91. Оцінка фінансового стану підприємства
- •93 Чинники зростання ефективності виробництва.
- •94. Характеристика економічної безпеки господарюючого суб’єкта.
- •95. Функціональні складові економічної безпеки підприємства.
- •96. Рівень економічної безпеки.
- •97. Характеристика кризової ситуації на підприємстві.
- •98. Сутність і необхідність реструктуризації підприємства.
- •99. Наслідки реструктуризації.
- •100. Види реструктуризації, їх характеристика.
- •101. Розробка і здійснення програми реструктуризації підприємства.
- •102. Суть механізму санації.
- •103. Суть банкрутства і чинники, що його спричиняють.
- •104. Симптоми прояву банкрутства.
- •105. Порядок ліквідації збанкрутілих підприємств.
- •106. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства підприємства.
57. Формування та використання виробничої потужності підприємства.
Вир-ча потужність під-ва характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації вир-ва.
Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосовуються різні залежно від характеру виробництва та галузевої підпорядкованості. Загальне правило таке: виробнича потужність визначається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що надаються). Здебільшого це натуральні або умовно натуральні вимірники за видами продукції (послуг).
Для багатономенклатурних виробництв потужність може визначатися також вартісним показником усього обсягу продукції (послуг). У паспорті такого підприємства потужність позначають двома вимірниками: у чисельнику — натуральні показники за видами продукції; у знаменнику — загальний вартісний (грошовий) показник.
На підприємствах окремих галузей (наприклад цукрової та молочної промисловості) виробнича потужність характеризується кількістю сировини, що переробляється за добу.
Три види потужності під-ва: проектну, поточну (фактично досягнуту), резервну. Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції діючого або будівництва нового під-ва Поточна (фактично досягнута) вир-ча потужність визначається періодично у зв’язку зі зміною умов вир-ва або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність під-ва.Резервна потужність повинна формуватись і постійно існувати в певних галузях національної економіки: електроенергетиці і газовій промисловості, харчовій, транспортній, машинобудування та ін. галузі Величина вир-чої потужності під-ва формується під впливом багатьох чинників. Головними з них є: номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється; кількість встановленого устаткування, розміри і склад вир-чих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ протягом року; прогресивні техніко-економічнінорми продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з вир-чих площ, нормативи тривалості вир-чого циклу та трудомісткості продукції, що виробляється.
59 Організація виробничих процесів.
Виробничий процес — це сукупність взаємозв’язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення продукції.Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес — сукупність дій зі зміни та визначення стану предмета праці. На підприємствах здійснюються різноманітні виробничі процеси, їх поділяють передусім за такими ознаками: призначення, перебіг у часі, ступінь автоматизації.За призначенням виробничі процеси поділяються на основні, допоміжні та обслуговуючі. До обслуговуючих процесів належать складські і транспортні. За перебігом у часі виробничі процеси поділяють на дискретні (переривані) та безперервні. За ступенем автоматизації розрізняють ручні, механізовані, автоматизовані та автоматичні процеси. Виробничий процес та окремі його операції мають бути раціонально організовані в просторі і часі. Для цього за проектування та організації виробничого процесу слід дотримуватися певних принципів. До таких принципів належать:Принцип спеціалізації означає обмеження різноманітності елементів виробничого процесу, передусім зменшення номенклатури продукції, яка виготовляється на кожній ділянці підприємства, а також різновидів виробничих операцій, що виконуються на робочих місцях. Принцип пропорційності потребує узгодження пропускної спроможності всіх частин виробничого процесу, усієї взаємозв ‘язаної системи підрозділів і машин. Принцип паралельності передбачає одночасне виконання окремих операцій і процесів. Додержання цього принципу є особливо важливим у виготовленні складних виробів, що компонуються з багатьох деталей, вузлів, агрегатів, послідовне виробництво, яких потребувало б тривалого часу. Принцип прямоточності означає, що предмети праці в процесі обробки повинні пересуватися найкоротшим шляхом на всіх стадіях та операціях виробничого процесу, без зустрічних і зворотних переміщень. Для дотримання цього принципу цехи» дільниці, робочі місця (наскільки це можливо) розміщують за ходом технологічного процесу. Принцип безперервності потребує, щоб перерви між суміжними технологічними операціями були мінімальними або їх було зовсім ліквідовано. Принцип ритмічностіполягає в тім, що робота всіх підрозділів підприємства і випуск продукції мають здійснюватися за певним нтмом, планомірною повторюваністю. Принцип автоматичності передбачає економічно обгрунтоване звільнення людини від безпосередньої участі у виконанні операцій виробничого процесу. Особливо актуальною є реалізація цього принципу у виробництвах із важкими та шкідливими умовами праці. Принцип гнучкості означає, що виробничий процес має оперативно адаптуватися до зміни організаційно-технічних умов, зв’язаних із переходом на виготовлення іншої продукції або з її модифікацією. Принцип гомеостатичності полягає в тім, щоб виробнича система була здатною стабільно виконувати свої функції в межах допустимих відхилень і протистояти дисфункціональним впливам.
60. Організаційні типи виробництва.
Особливості діяльності підприємства, специфіка конкретних технічних та організаційних рішень істотно залежать від типу виробництва. Тип виробництва — це класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі його властивості, як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції. Є три типи виробництва: одиничне, серійне й масове.
Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою продукції, малим обсягом випуску одинакових виробів, повторне виготовлення яких здебільшого не передбачається. Серійне виробництво має обмежену номенклатуру продукції, виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями (серіями) і сумарний їхній випуск може бути досить значним. Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою продукції, великим обсягом безперервного й тривалого виготовлення 50 однакових виробів.
Окремо виділяють дослідне виробництво, що в ньому виготовк| ляються зразки або партії (серії) виробів для проведення дослід-. них робіт, випробувань, доопрацювання конструкцій. Важливою кількісною характеристикою є рівень спеціалізації робочих місць, який обчислюється за допомогою коефіцієнта закріплення операцій.
Коефіцієнт закріплення операцій — це середня кількість технологічних операцій, яка припадає на одне робоче місце за місяць. Він обчислюється за формулою:. де Кз.о. — коефіцієнт закріплення операцій;
п — кількість найменувань предметів, які обробляються на даній І рупі робочих місць (на дільниці, в цеху) за місяць;
т.— кількість операцій, що їх проходить г-й предмет у процесі обробки на даній групі робочих місць;
М — кількість робочих місць, для яких обчислюється Кз.о.. Робочі місця одиничного виробництва характеризуються виконанням різноманітних операцій над різними деталями в межах технологічних можливостей устаткування. На робочих місцях серійного виробництва виконуються операції Над обмеженою номенклатурою деталей, які обробляються періодично партіями. Робочі місця масового виробництва характеризуються постійним виконанням однієї операції над одним предметом праці, тобто кзо = 1. Тип виробництва істотно впливає на його організаційно-технічну побудову й ефективність. Від типу виробництва залежить виробнича структура підприємства і його підрозділів, вибір технологічних процесів, устаткування й оснащення, методів організації виробництва та управління. Найбільш ефективним є масове виробництво, де легко застосовувати високопродуктивне спеціальне устаткування й максимально реалізувати принципи раціональної організації виробничого процесу.