Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Документ Microsoft Word (2).docx
Скачиваний:
20
Добавлен:
10.03.2016
Размер:
194.97 Кб
Скачать

77. Кошторис виробництва.

Кошторис виробництва – це витрати підприємства, пов’язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносяться вони на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Кошторис виробництва складається за такими економічними елементами:

-матеріальні витрати (містять витрати на сировину, напівфабрикати, виробничі послуги, допоміжні матеріали, паливо і енергію, пошук природної сировини тощо).

-заробітна плата (всі форми оплати штатного і позаштатного персоналу).

-відрахування на соціальні потреби (відрахування на соціальне страхування, пенсійний фонд, фонд сприяння зайнятості тощо).

-амортизація основних фондів.

-інші витрати (оплата послуг зв’язку, обчислювальних центрів, охорони, страхування, винагорода за винаходи тощо).

Порядок розробки кошторису виробництва може бути різним залежно від стадії планування, стану інформаційної бази та розміру підприємства. Кошторис виробництва обчислюється по кожному елементу на підставі планових обсягів продукції, норм і цін. Причому на малих підприємствах таке обчислення є відразу узагальнюючим. На середніх та великих – кошторис виробництва складають, підсумовуючи кошториси місць витрат (цехів, служб тощо).

78. Групування витрат виробництва за статтями калькуляції.

Калькулювання—це процес обчислення собівартості окремих виробів.

Калькулювання використовується для: а) обґрунтування цін на вироби; б) обчислення рентабельності виробів; в) аналізу собівартості однакових виробів на різних підприєм­ствах; г) визначення ефективності організаційно-технічних за­ходів.

Об’єкти калькулювання — це та продукція чи ро­бота (послуга), собівартість яких обчислюється. Головним об’єктом калькулювання є готові вироби, що реалізуються на ринку.

Типова номенклатура статей калькуляції в матеріальному виробництві: 1. «Сировина і матеріали», 2. «Енергія технологічна» (паливо, ел енергія, пар, газ), 3. «Основна заробітна плата виробників», 4. Додаткова заробітна плата виробничих робіт­ників, 5. Відрахування на соц потреби 6. «Утримання й експлуатація машин та ус­таткування» (амортизація, оплата праці, обслуговуючого персоналу). 7. Загально- виробничі витрати. 8. Заг- господарські витрати. 9. Затрати на підготовку та освоєння виробництва. 10. Позавиробничі витрати (витрати на маркетингові дослідження), 11. Інші витрати.

79. Собівартість різних видів продукції

На підприємстві обчислюють собівартість валової товарної та реалізованої продукції. Собівартість валової продукції як показник застосс ся для внутрішніх потреб підприємств з нестабільною велич залишків незавершеного виробництва. Вона визначаєт підставі кошторису виробництва з урахуванням зміни витрат майбутніх періодів і резерву майбутніх ппатежів. Собівартість товарної продукції визначається корегуванням собівартості валової продукції на зміну залишків незавершеного виробництва. Собівартість товарної продукції є виробнича і повна(комерційна). Виробнича собівартість товарної продукції- це зміна залишків незавершеного виробництва Свт= Свп+- DЗнзв.

Якщо до виробничої собівартості товарної продукції добавити комерційні витрати, ми отримаємо повну собівартість товарної продукції Сптп= Свтп+ Вком.

Собівартість реалізованої продукції обчисл з допомогою корегування собівартості товарної продукції на зміну залишків нереалізованої продукції Ср= Сптп+ (Стпп — Стпк)