3.1. Пропозиції щодо покращення використання основних та оборотних коштів підприємства.

Поліпшення використання основних засобів с одним із важливих напрямів підвищення ефективності виробництва. Характеристика цього процесу повинна супроводжуватись належною оцінкою. Для проведення кількісної оцінки використання основних засобів необхідно застосовувати систему заходыв.

Для більш ефективного використання основних засобів підприємство може прийняти наступні заходи:

• Введення в дію нової техніки і навісного обладнання, заміна і модернізація його;

• Підвищення коефіцієнта змінності, яке може бути досягнуте застосуванням оптимального графіка роботи підприємства, під час сезонності виробництва включаючий ефективний план проведення ремонтних і налагоджувальних робіт.

• Більш інтенсивне використання обладнання під час ремонтних робіт.

• Впровадження заходів НТП.

• Підвищення кваліфікації робочого персоналу, яке забезпечує більш ефективне і дбайливе поводження з технікою.

• Економічне стимулювання основних і допоміжних робітників, що передбачає залежність зарплати від вирощування і якості вирощеної продукції. Формування фондів стимулювання і заохочення робітників, що досягли високих показників роботи.

Проведення соціальних робіт, що передбачають підвищення кваліфікації робітників, поліпшення умов праці і відпочинку, оздоровчі заходи і інші заходи, що позитивно впливає на фізичний і духовний стан робочого.

Практична реалізація перелічених головних напрямків потребує не лише активної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, а й мобілізації великих власних фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови передовсім постійної державної підтримки, безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструктури та іноземного капіталу.

3.2. Пропозиції щощо покращення економічних та фінансових показників діяльності підприємства.

Проаналізувавши фінансовий стан СВК «Поділля» в цілому можемо зробити висновок про його досить критичний рівень. Я вважаю, що поліпшити свій фінансовий стан підприємство власними силами не здатне, тому необхідно привернути додаткові фінансові інвестиції, які змогли б поліпшити всі показники діяльності підприємства і можливо навіть вивести підприємство на достойний рівень.

Оскільки у нашої держави немає достатніх засобів для підтримки і стимулювання розвитку сільського господарства, варто звернути увагу на іноземних інвесторів. Держава України повинна допомога підприємству створити сприятливий інвестиційний клімат і зробити сільське господарство пріоритетною галуззю інвестування. Адже сільське господарство - основоположна галузь в будь-якій економіці, яка спочатку є малоприбутковою і малопртвабливою для інвестицій, але від розвитку сільського господарства залежить розвиток всієї економіки. Тому питання інвестицій в сільське господарство, є ключовим в розвитку економіки наший країни.

В стратегічному плануванні виділяються чотири основні напрямки дальшого розвитку підприємства:

1) вирощування нових видів продукції, тобто високопродуктивних, що зацікавлять існуючий для підприємства ринок;

2) розширення ринків збуту, тобто продаж вирощеної продукції на нових ринках;

3) диверсифікація виробничо-збутової діяльності. Якщо підприємство поставило перед собою завданих дальшого росту, а вирощена ним продукція добре себе зарекомендувала серед покупців і користується достатньо гнучким попитом, то таке підприємство може вибрати для себе стратегію - далі просування на ринок і тактику - зниження ціни.

Завдання дальшого розвитку підприємства може бути також вирішене шляхом вирощення нових видів продукції, що потребує витрат на технологічні дослідження, або розширення ринків збуту, що потребує витрат на маркетинг цих ринків.

Щоб вижити, застосовують різні варіанти стратегії, які передбачають:

- розпорошення ризику, тобто здійснення своїх операцій не на одному, а на кількох ринках, а також вирощування цілого ряду нових культур (гарбузи, коріандр)

- адаптацію до умов, що змінюються, тобто інвестування в маркетинг, оперативно реагувати на зміну зовнішнього середовища;

- пасивний маркетинг, тобто відмова від наступу на позиції конкурента, а звідси - відсутність ризику зустрічного удару;

- цільові відрахування з прибутку, тобто створення відповідних резервів в результаті успішної комерційної діяльності на "чорний день".

Після того, як стратегія подальшого розвитку підприємства остаточно вибрана, вона мас бути перетворена в конкретний оперативний план по маркетингу, виробництву, інвестиціям, прибутку.

Якщо фінансово-господарський стан підприємства визнано поганим, розробляються пропозиції стосовно його санації. Санація підприємства може здійснюватись шляхом:

- погашення боргів підприємства;

- злиття збиткового підприємства з фінансове міцним підприємством;

- переоформлення короткотермінових кредитів у довготермінові;

-продажу майна підприємства-боржника іншому підприємству. При цьому враховуються соціальні наслідки можливого припинення діяльності підприємства або його окремого виробництва.

Заходи щодо поліпшення фінансового стану СВК»Поділля» .

Так само, як аналіз фінансової підсистеми підприємства припускає комплексну оцінку діяльності всіх аспектів його діяльності, заходи щодо поліпшення фінансового стану припускають вироблення рекомендацій, що стосуються всіх сторін виробничо-господарської діяльності підприємства, включаючи виробничу, маркетингову, і власне фінансову підсистему.

Реорганізація всіх сторін діяльності СВК «Поділля» припускає :

1) Серйозну постановку маркетингової діяльності підприємства по глибокому і всебічному дослідженню ринків збуту по видах продукції, просування зазначеної продукції на ринку.

2) Постановку фінансової функції як в операційної, інвестиційної, так і власне фінансової діяльності з використання сучасних методик керування фінансами.

3) Ліквідації всіх технологічних недоліків. (максимальна механізація процесу вирощування продукції).

4) Пристосованої до потреб ринків.

Для стабілізації фінансового стану підприємства, зацікавлення інвесторів СВК «Поділля» варто:

• Провести реструктуризацію тваринницького сектору. Обновити поголів’я, тобто закупити нові селекційні високопродуктивні породи голів великої рогатої худоби. Замінити напівручну дойку на автоматизовану. Для цього пропонується закупити новідні автоматизовані доїльні установки. Молоко зібране в такий спосіб вважається вищого і його закупівельна вартість збільшується на 25%.

• У секторі рослинництва варто ввести на вирощування нові технічні культури, які високо цінуються як на вітчизняному так і на зарубіжному ринку. Для даног підприємства я пропоную зайнятись вирощування гарбузів. Цінність становить насіння, а також тваринницький сектор буде забезпечений кормовою базою.

• Також важливим етапом є створення маркетингового відділу. Він зовсім відсутній на даному підприємстві. СВК «Поділля» має значні валові збори, але вони невдало продаються на ринку. Варто підшукувати нові ринки збуту продукції, вчасно продати чи притримати.

Керування оборотними активами і поточними зобов'язаннями підприємства. З проведеного в роботі аналізу можна зробити висновок про те, що однієї із самих гострих проблем підприємства є стан поточних активів і пасивів - дефіцит власних оборотних коштів, надзвичайно низькі показники ліквідності й оборотності, високий розмір дебіторської і кредиторської заборгованості, що погіршується ситуація в сфері взаємних розрахунків фірми й ін. Це свідчить як про несприятливість умов зовнішнього економічного, правового фінансового середовища (дефіцит оборотних коштів у покупців і постачальників, дорожнеча і важкоприступність довгострокових кредитів для інвестування виробничої діяльності підприємства, модернізації його технологій і відновлення застарілих основних фондів і ін.).

Однак крім об'єктивних проблем функціонування виробничо-господарської діяльності підприємства, очевидні недоліки і прорахунки в керуванні оборотними активами і поточними зобов'язаннями, що, у сполученні з несприятливістю зовнішнього середовища, привели підприємство до досить хитливого фінансового стану.

Виходячи з вищевикладеного, одним з основних заходів щодо поліпшення фінансового положення підприємства є оптимізація керування його оборотними активами. При оптимальному керуванні поточні активи і поточні пасиви можуть змінюватися щодня і вимагають ретельного моніторингу. При дефіциті засобів керування поточними активами погіршується і їхнє використання в іншім місці може виявитися найбільш ефективним (наприклад, зменшення витрат на обслуговування кредитів, проведення довгострокових перспективних фінансових вкладень і ін.).

В даний час господарство користається кредитами на поповнення оборотних коштів в основному з місцевих джерел. Цьому сприяє наявність на складі величезних запасів готової продукції і товарів, що не призначені під конкретні замовлення.

Висновки і пропозиції.

Під час проходження практики на СВК «Поділля» я ознайомилась із загальними засадами ведення фінансової роботи, бухгалтерського обліку, а також з оформленням документів.

Із даних підприємства можна зробити висновок, що воно має зернову спеціалізацію, досить гарно забезпечене основними і оборотними фондами, проте їх використання не є дуже ефективним. Рівень рентабельності підприємства знаходиться в межах 0,2-0,3 %,що свідчить про незначний рівень збитковості. Підприємство досить платоспроможне, з високою часткою власного капіталу.

Визначивши структуру земельних і сільськогосподарських угідь СВК «Поділля», я зясувала, що підприємство має високий ступінь розораності та інтенсивності використання сільськогосподарських угідь. Визначивши склад і структуру трудових ресурсів господарства ми побачили, що вони використовуються досить ефективно.

СВК «Поділля» добре забезпечене основними і оборотними фондами. Ці показники мають тенденцію до збільшення з кожним роком. За досліджуваний період часу, середньорічна вартість основних фондів господарства збільшилась на 19% або на 1160 тис. грн. Протягом досліджуваного періоду підприємство отримувало прибуток, і з кожним роком все більше і більше. Порівняно з 2008 роком він збільшився на 552,1 тис. грн..

Покращення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва повинне передбачати наявність такого ланцюга послідовних економічних перетворень: зростання грошових доходів населення  розширення попиту на товари  збільшення обсягів виробництва  інтенсифікація виробництва  підвищення урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин  здешевлення продукції. Вони повинні органічно поєднуватися з удосконаленням механізму фінансування та кредитування АПК, його оподаткування, регулювання цінових пропорцій.

Фінанси агропромислових підприємств є складовою частиною фінансової частини АПК. Вони займають визначальне становище у структурі фінансових відносин суспільства. В них створюються матеріальні блага, валовий доход як основне джерело фінансових ресурсів. Саме тому проходження практики на сільськогосподарському підприємстві дає можливість краще зрозуміти організацію фінансів.

Проаналізувавши загальний стан підприємства можна зробити пропозиції по покращенню фінансового стану підприємства:

1. Перш за все підприємство повинно реалізувати всю продукцію, що застоюється на складах. Реалізацією і просуванням продукції на ринок на підприємстві займається відділ маркетингу. Цей відділ повинен забезпечити просування товару не тільки на вітчизняний ринок а і за кордон. Запровадження сучасної моделі відділу маркетингу забезпечує зв’язок цього відділу з всіма іншими відділами підприємства, що забезпечує їх ефективну роботу.

2. Знищення собівартості продукції – дозволить підприємству бути конкурентноспроможним на ринку збуту. Можливе за рахунок впровадження нової техніки, технологій, більш раціонального використання як матеріальних так і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних затрат в собівартості продукції, адже зниження собівартості продукції прямо пропорційно впливає на збільшення прибутку підприємства.

3. Збільшення грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства, що збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності і дозволить підприємству взяти довго- і короткострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності, які видаються лише платоспроможним підприємствам, в яких коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідає нормі. Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду.

4. Виробництво і розробка нових видів продукції, яка зацікавить споживачів, а також отримання ліцензій на виробництво “ходових” товарів, що дозволить стабілізувати і покращити фінансовий стан підприємства.

В даній роботі було досліджено теоретичні та практичні аспекти діагностики фінансового стану підприємства на прикладі діючого вітчизняного підприємства – СВК «Поділля».

В ході дослідження ми виявили, що основні засоби підприємства є сильно зношеними і оновлення фондів практично не відбувається; фінансова стійкість підприємства є незадовільною, хоча і спостерігається тенденція до його покращення; показники ліквідності підприємства свідчать про неліквідний баланс підприємства; але показники ділової активності свідчать про стабільний фінансовий стан підприємства.

Отже, для покращення свого фінансового стану та збільшення об’єму виробництва та реалізації продукції, підприємство потребує значних капіталовкладень з боку зовнішніх інвесторів, інакше, йому може загрожувати банкрутство.

Список використаної літератури.

1. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. К.: ІЗМН, 2006. 512 с.

2. Бухгалтерський фінансовий облік: за ред. Проф. Бутинця Ф.Ф.­Житомир: ПП “Рута”,2002.

3. Економіка сільського господарства/ Руснак П.П., Жабка В.В., Рудий М.М., Чалий А.А.; За ред.. Руснака П.П. – К.: Урожай,2008

4. Економіка сільського господарства: Навч. посібник / Збарський В.К., Мацибора В.І., Чалий А.А. та ін.; За ред.. В.К. Збарського і В.І. Мацибори

5. Зіновчук В. В. Кооперативна ідея в сільському господарстві України і США. К.: Логос, 2006. 224 с.

6. Петюх В. М., Дем’яненко С. І. Посібник фермера-орендаря (організаційно-економічні аспекти). К.: Урожай, 2003. 96 с.

7. Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств. К.: Міністерство сільського господарства і продовольства України, Управління організації бухгалтерського обліку. – 2006.

8. Ткаченко П.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.- К.:А.С.К.,2001

9. Фінанси підприємств: Підручник/ кер. авт. кол. І наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. - 4-те., перероб. та дон.- К.:КНЕУ, 2002.

10. Шпичак О. М., Саблук П. Т., Ситник В. П. і ін. Еквівалентність економічних відносин і ціновий паритет в АПК // Фінансовий і ціновий механізм АПК в умовах переходу до ринку. К.: Урожай, 2003.

52